Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Наше інтерв’ю Мистещь неспокійної душі Умовились ми з Любою Генуш зустрінутись в 4-тій годині по обіді в її майстерні, що знахо диться в центрі міста на одній з головних вулиць Монтреалу і зветься „Студіо 9". Тут наша мисткиня, нетурбована жадними обов’язками щоденного життя, від дається повністю своєму творчо му надхненню. Такі можливості праці вона завдячує своїй ідеаль ній няньці-матері, що займається вихованням двох чудових унуків, дівчинки Ірини й хлопчика Данил- ка та доброму чоловікові, що є не тільки ентузіястом творчости сво єї дружини, але й всебічно її в цьому підтримує. Хоч його праця лікаря-науковця, спеціяліста нев ролога, вимагає великої посвяти своїй професії, він цікавиться му зикою й іншими ділянками ми стецтва. Я прийшла точно на умовлений час і застала паню Любу саму в студії, що дало нам змогу вільно про все порозмовляти. — Ви щаслива жінка, підкрес лила я, що можете розділити свій час між професією і родиною, а головне, що можете працювати по за домом, де вам ніхто не переш коджає. — Так, я три дні приділяю ви ключно праці в студії, і тоді для мене не існує нічого іншого, тіль ки моє мистецтво, підтверджує пані Люба. Я свідома того, що моя робота не була б такою інтенсив ною і продуктивною, коли б я працювала вдома. Я спочатку про бувала, але справу вирішила моя доня, яку я одного дня застала посеред великої картини, розпро стертої на підлозі, що над нею я саме працювала. Щоправда, — всміхаючись заявляє пані Люба, — сівши в свіжу фарбу, моя доня нехотячи допомогла моїм зусил лям створити цікаву композицію. Однак відмивання терпентиною було таке трудне, що я вирішила на майбутнє зректись її допомо ги й виселитись з хати з моїми малюнками. З групою молодих мистців я винайняла в місті при міщення, яке ми навзали „Студіо 9“, бо нас було тоді дев’ятеро. — Я пригадую ваш перший пе редріздвяний ярмарок і зрештою всі чергові, які ви щорічно влаш товуєте в цій студії. Це дуже гарна нагода придбати мистецькі речі, що спеціяльно достосовані як подарунки під Різдво і я зви- чгйно не виходжу голіруч із цьо го ярмарку. Щоправда, більшість цих „подарунків" я залишила со бі, бо не можу з ними розлучи тись. У мене теж ціла колекція ваших оригінальних Різдвяних карток. — Цього року я не робила їх, заявляє пані Люба, бо це вимагає дуже багато праці, а виставки за ставляють мене працювати над новими картинами. — Чи подвійне життя між ха тою і студієьо, або краще сказа но, поєднання дружини й матері та професійного мистця дає вам задоволення? — Без сумніву! Я не могла б бути тільки мистцем, як також не могла б бути примірною господи нею, бо не вмію варити. Досі зав жди виручала мене в цьому мама, — скромно заявляє мисткиня. — В це я дослівно не вірю, бо знаю, що ви надзвичайно енергій на і „майстер на всі руки“. Ви не тільки з великим смаком, напри клад, оправляєте сама свої карти ни, що не є легке з уваги на їх великі розміри й скло, але я мала нагоду бачити, як ви власноручно побудували таку чудову хатину в горах, будучи при цьому архі- тектом і будівничим в одній особі. Пані Люба заливається щирим сміхом і додає, що в цьому допо магала їй уся родина, а зокрема чоловік, який виявив себе справ жнім піонером, коли прийшлося корчувати ліс, щоб прочистити терен для хати. Я глянула на підлогу і побачи ла там кілька великих картин, що ждали викінчення. Це пригадало мені, що не смію довго затриму вати мисткині своєю присутністю. Я попросила прозрадити мені кілька таємниць її технічних за собів, що ними вона так майстер но орудує і викликає такі незви чайні ефекти. Оглядаємо мідяні Люба І4:ітуш Ukrainian painter Luba Gormsh was educated in Vienna плити, лінолеум та інші текстури, на яких мисткиня різними спосо бами виводить рисунок, який опі сля відбиває на пресі. Зім’ятий шовковий папір, пофарбований у різні відтіні кольорів становить базу для кількох картин. Подеку ди вже наложені вирізки з якихсь малюнків, журналів чи старих від битків ліногравюр, онде оригі нальний кусок тканини, пісок чи інша матерія, залежно від фанта зії мистця, доповнюють компози цію т. зв. колажу. Все поєднане ритмічно й гармонійно в лініях і кольорах, і як дуже вірно зазна чив рецензент з нагоди останньої виставки мисткині в Торонто: „Люба Генуш є в своїй творчості одночасно філософом, архітектом, геометром, музикою і винахідни ком..." — Коли ви зацікавились модер ним мистецтвом і що вас до цього спонукало? — Свої мистецькі студії я роз почала в Києві і вони проходили в рямцях дозволеного режимом соцреалізму. Про нові течії в ми стецтві я нічого не знала. Під час війни 17-річною дівчиною я виїха ла на Захід і щойно у Відні, де протягом 5-ти років вчилась у Ві денській Академії Мистецтв, я вперше зустрілась із модерним мистецтвом, яке мене дуже заці кавило. Після приїзду до Канади НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1964 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
