Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
було більше цікавости ніж зухва- лости і впевнености, з якою пово дять себе звичайні туристи. І вже ми підносилися дерев’яни ми сходами до її кази-хати, що мала погостити нас три дні. Пах ло якимсь зіллям і сільські вікна давали далекий вид на Ассізі. Не на вулицю, а на доми, вкриті жов тою черепицею, що збігали все нижче і нижче в сторону долини Сполети. І лежало в краєвиді стіль ки спокою, немов би хтось виси пав його з мішка жовтаво прозо рим порохом з лагідним відтінком золота. Саме тоді вперше озвався дзвін від св. Франціска. І ми вже знову проходили вузькою вулицею та скоро опинилися на майдані, обра мованому манастирськими арками. А в протилежному кінці майдану друга брама неначе розкрите вік но охоплювала панораму зелених ассізьких піль. Була весна... * * ❖ Нам пощастило. В базиліці чи не якесь особливе свято (щось згадувала сеньйора Анна) і тому горіли всі світла. Навіть грубі пас хальні свічки і з ними горіло золо то на фресках над вівтарем. В Ро мана було невдоволення. Люди за важали йому ходити по церкві. Але що далі відправа продовжу валась, то більше атмосфера спов нювалась молитвами вірних, дов гими літаніями богослужителів і невидимою ласкавістю, що сплива ла може від фресок, якими була багато прикрашена головна абси- да, а може від янголів Чімабуе (бо саме ми стояли в тому крилі) що відкинули візантійську традицію і граціозно повертали голови. І там, зовсім у куті образу, за тодішни- ми традиціями, стояла постать св. Франціска. Його портрет: похуділе лице, молитовно зложені руки зі знаками стигм, босі ноги. Убогість і покора... Я готовий повірити в те, що ко ли малювали фрески, майстрові асистували янголи, розмішували фарби і затримували ясність дня до пізніх годин, щоб кольори не втрачали нічого з їх свіжости. Мо же й сам святець появлявся інколи, щоб легше було схопити його пор трет і, щоб так через лагідність і покору спливала на людей Божа ласка. Бо при всіх людських речах, які творяться, існує допомога від лютей, чому ж тоді мало б бути інакше, коли йдеться про Божі справи? Які були руки у Джотто? Я ду маю, що то були звичайні руки, як у кожного з нас, але очі у ньо го були інші. І коли він починав малювати деякі янголи позичали йому своїх, очевидно на зміну, бо вони самі їх потребували. І так відбувалися на самоті різні зустрічі і може найбільше в горіш ній церкві, бо вона простора і ту ди менше заходять люди. То саме тут, де св. Франціск го дує голубів. Ні, він не годує, а промовляє до них словами, які збуджують довір’я і ціле стадо розсілося біля його ніг. Святий не втрачає навіть такої нагоди, щоби пригадати і голубам про їх єдине й остаточне завдання: хвалити сво го Творця, що дав їм красу і силу життя. То тут святець жаліє і людське створіння, видобуваючи зі скелі воду для спрагненого. Ось тодішний умбрійський пейзаж: пі скова скеля з кількома оливками. Св. Франціск знає і розуміє, що таке голод і спрага, що спека і хо лод, що людська неміч і що без мірна ласка Творця. Але навіщо я говорю вам про те все, коли не маю найменшого на міру намовляти вас їхати до Ассі зі, — великого забутого села в якому зберігаються сліди ідолів і красу почитається однаково чи в залишках старої святині чи в пор третах святих. А на дорогах тут сліди св. Франціска і авта, які по являються у тісній вулиці, вида ються смішними й непотрібними предметами щоденного вжитку... Присмерк, що починає втискати ся до просторої нави, примушує мене зійти вниз до долішньої цер кви, де все ще продовжується від права. І тепер я дивуюся, що не зробив ще того, що треба було зробити на початку — зійти в крипту і по бачити святого. Я кажу „побачи ти “, але думаю про зовсім інше. Тут я зустрічаю Романа. Один погляд — і я знаю, що зайшла я- кась зміна. В житті такі зміни при ходять часом нагло, або в корот ких хвилинах: нуртує в нас якесь невдоволення, приходить почуття бунту і вкінці тиха резигнація. Третє приходить після пізнання двох перших. Третє погружує нас у самотність, або щось інше. І те пер я помічую в Романа те остан HALUE ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1963 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
