Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
було більше цікавости ніж зухва- лости і впевнености, з якою пово дять себе звичайні туристи. І вже ми підносилися дерев’яни ми сходами до її кази-хати, що мала погостити нас три дні. Пах ло якимсь зіллям і сільські вікна давали далекий вид на Ассізі. Не на вулицю, а на доми, вкриті жов тою черепицею, що збігали все нижче і нижче в сторону долини Сполети. І лежало в краєвиді стіль ки спокою, немов би хтось виси пав його з мішка жовтаво прозо рим порохом з лагідним відтінком золота. Саме тоді вперше озвався дзвін від св. Франціска. І ми вже знову проходили вузькою вулицею та скоро опинилися на майдані, обра мованому манастирськими арками. А в протилежному кінці майдану друга брама неначе розкрите вік но охоплювала панораму зелених ассізьких піль. Була весна... * * ❖ Нам пощастило. В базиліці чи не якесь особливе свято (щось згадувала сеньйора Анна) і тому горіли всі світла. Навіть грубі пас хальні свічки і з ними горіло золо то на фресках над вівтарем. В Ро мана було невдоволення. Люди за важали йому ходити по церкві. Але що далі відправа продовжу валась, то більше атмосфера спов нювалась молитвами вірних, дов гими літаніями богослужителів і невидимою ласкавістю, що сплива ла може від фресок, якими була багато прикрашена головна абси- да, а може від янголів Чімабуе (бо саме ми стояли в тому крилі) що відкинули візантійську традицію і граціозно повертали голови. І там, зовсім у куті образу, за тодішни- ми традиціями, стояла постать св. Франціска. Його портрет: похуділе лице, молитовно зложені руки зі знаками стигм, босі ноги. Убогість і покора... Я готовий повірити в те, що ко ли малювали фрески, майстрові асистували янголи, розмішували фарби і затримували ясність дня до пізніх годин, щоб кольори не втрачали нічого з їх свіжости. Мо же й сам святець появлявся інколи, щоб легше було схопити його пор трет і, щоб так через лагідність і покору спливала на людей Божа ласка. Бо при всіх людських речах, які творяться, існує допомога від лютей, чому ж тоді мало б бути інакше, коли йдеться про Божі справи? Які були руки у Джотто? Я ду маю, що то були звичайні руки, як у кожного з нас, але очі у ньо го були інші. І коли він починав малювати деякі янголи позичали йому своїх, очевидно на зміну, бо вони самі їх потребували. І так відбувалися на самоті різні зустрічі і може найбільше в горіш ній церкві, бо вона простора і ту ди менше заходять люди. То саме тут, де св. Франціск го дує голубів. Ні, він не годує, а промовляє до них словами, які збуджують довір’я і ціле стадо розсілося біля його ніг. Святий не втрачає навіть такої нагоди, щоби пригадати і голубам про їх єдине й остаточне завдання: хвалити сво го Творця, що дав їм красу і силу життя. То тут святець жаліє і людське створіння, видобуваючи зі скелі воду для спрагненого. Ось тодішний умбрійський пейзаж: пі скова скеля з кількома оливками. Св. Франціск знає і розуміє, що таке голод і спрага, що спека і хо лод, що людська неміч і що без мірна ласка Творця. Але навіщо я говорю вам про те все, коли не маю найменшого на міру намовляти вас їхати до Ассі зі, — великого забутого села в якому зберігаються сліди ідолів і красу почитається однаково чи в залишках старої святині чи в пор третах святих. А на дорогах тут сліди св. Франціска і авта, які по являються у тісній вулиці, вида ються смішними й непотрібними предметами щоденного вжитку... Присмерк, що починає втискати ся до просторої нави, примушує мене зійти вниз до долішньої цер кви, де все ще продовжується від права. І тепер я дивуюся, що не зробив ще того, що треба було зробити на початку — зійти в крипту і по бачити святого. Я кажу „побачи ти “, але думаю про зовсім інше. Тут я зустрічаю Романа. Один погляд — і я знаю, що зайшла я- кась зміна. В житті такі зміни при ходять часом нагло, або в корот ких хвилинах: нуртує в нас якесь невдоволення, приходить почуття бунту і вкінці тиха резигнація. Третє приходить після пізнання двох перших. Третє погружує нас у самотність, або щось інше. І те пер я помічую в Романа те остан HALUE ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1963 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
