Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК XX. ЛИСТОПАД, 1963 Ч. 10 Остап Тарнавський ЛИСТОПАДОВА МРІЯ Вдягнулось місто в че-рвіиь листопаду, як і тоді — у той прекрасний час, коли збігались кулі на нараду, вогнем розприскую чи раз-у-раз; коли з піснями про калину в лузі із піль далеких вітер тугу ніс і кидав дім, закоханий в цій тузі, коня до сівши, смілий гімназист. Чудовий час безмеж ного пориву! Д есь кінь ґальопом крізь поля жене, а вітер прапором розвіяв гр и в у . . . І знову снишся ти, прекрасний сне, — романтико нестримного ґальопу і заклику відлітних журавлів, що ще тоді зродилася в окопах під тихим небом —- серед сірих піль. І наче ждем когось у тихій тузі, і наче ждем її: княжну — весну, що похилилась, -мов калина в лузі, та що її — калину підіймуть. І наче знову граю ть кулемети, і розприск стрільн, свист куль, [гарматній рев і загорілись червінню багнети в осіннім сонці — в золоті дерев. І враз так дуже хочеться повірить, чолом 'припавши до холодних шиб, щ о це вони ідуть в шинелях сірих, що їх запал — живий, ще не погиб. Із збірки „Слова і мрії“ Пам’яті Царівни (У 100-ліття народин Ольги Кобилянської) Сто літ тому народилась у малому гірському містечку Буковини дівчинка, що їй суджено було сколихнути тихе плесо українського жіночого життя. Ні краси, ні майна не подарувала їй доля. А вложила їй у груди чутливе серце і дала їй мистецький талант. Уміння промовити пером до читацьких мас. Сьогодні вшановують її пам’ять численні українські читачі. У чернівецькому театрі ставлять її п’єсу ,,(В неділю рано зілля копала", у київ ській кіностудії накручують фільм із її життя, у скульптурній майстерні працюють над проек том її памятника. її книжки все ще знаходять широкого читача, а її постаті вже стали сим волами. І справді! Дарма, що від написання її голос ного твору ,,Царівна“ проминуло біля 70 років, то її Наталка все ще манить своєю складною ду шевною грою, своєю силою у поборюванні буд нів. Та ж трагічна сила промінює від її Олени у „Людині", від її Софії у „Мелянхолійному Вальсі". А глибина Мані в „Через кладку“ І при реченість Аглаї в ,,3Г* ситуаціями" — роблять їх небуденними постатями нашої літератури. Але насправді душу письменниці відчуваємо в її дрібних речах. Боротьбу могутнього лісу („Битва"), відблиск зір („Там звізди пролиза лись"), самітню смереку („В долах"), долю кві тів („Рожі") —- вона змалювала так, що вони стали одними з найкращих картин природи в на шій літературі. А свої власні пориви й терзання знайшли чудовий вислів у нарисах „Мої лілеї", „Хрест", „Поети", „Im prom ptu P h a n ta sie “, „Мати Божа". В цих малих картинах-нарисах душа письменниці в болючих шуканнях підно ситься понад дійсність і своїми мріями сягає у далину. Та зостається ще одна цінність, яку завдячує мо Ользі Кобилянській. У початках нашого жіно чого руху вона в своїх постаттях показувала нам прямування до освіти, до звання й незалежности жінки, що було виписане в його кличах. Ще й тепер може молоде жіноцтво, читаючи повісті Ольги Кобилянської, збагнути тісноту й замкне ний світ наших бабунь, побачити у труднощах Наталки, Софії й Мані власне ті перешкоди, що стояли на дорозі наших перших учительок, чи урядничок. Тоді краще зрозуміє, які здобутки дав йому жіночий рух, виборений тими, що йшли в першій лаві. НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1963 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
