Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК XX. ЛИСТОПАД, 1963 Ч. 10 Остап Тарнавський ЛИСТОПАДОВА МРІЯ Вдягнулось місто в че-рвіиь листопаду, як і тоді — у той прекрасний час, коли збігались кулі на нараду, вогнем розприскую чи раз-у-раз; коли з піснями про калину в лузі із піль далеких вітер тугу ніс і кидав дім, закоханий в цій тузі, коня до сівши, смілий гімназист. Чудовий час безмеж ного пориву! Д есь кінь ґальопом крізь поля жене, а вітер прапором розвіяв гр и в у . . . І знову снишся ти, прекрасний сне, — романтико нестримного ґальопу і заклику відлітних журавлів, що ще тоді зродилася в окопах під тихим небом —- серед сірих піль. І наче ждем когось у тихій тузі, і наче ждем її: княжну — весну, що похилилась, -мов калина в лузі, та що її — калину підіймуть. І наче знову граю ть кулемети, і розприск стрільн, свист куль, [гарматній рев і загорілись червінню багнети в осіннім сонці — в золоті дерев. І враз так дуже хочеться повірить, чолом 'припавши до холодних шиб, щ о це вони ідуть в шинелях сірих, що їх запал — живий, ще не погиб. Із збірки „Слова і мрії“ Пам’яті Царівни (У 100-ліття народин Ольги Кобилянської) Сто літ тому народилась у малому гірському містечку Буковини дівчинка, що їй суджено було сколихнути тихе плесо українського жіночого життя. Ні краси, ні майна не подарувала їй доля. А вложила їй у груди чутливе серце і дала їй мистецький талант. Уміння промовити пером до читацьких мас. Сьогодні вшановують її пам’ять численні українські читачі. У чернівецькому театрі ставлять її п’єсу ,,(В неділю рано зілля копала", у київ ській кіностудії накручують фільм із її життя, у скульптурній майстерні працюють над проек том її памятника. її книжки все ще знаходять широкого читача, а її постаті вже стали сим волами. І справді! Дарма, що від написання її голос ного твору ,,Царівна“ проминуло біля 70 років, то її Наталка все ще манить своєю складною ду шевною грою, своєю силою у поборюванні буд нів. Та ж трагічна сила промінює від її Олени у „Людині", від її Софії у „Мелянхолійному Вальсі". А глибина Мані в „Через кладку“ І при реченість Аглаї в ,,3Г* ситуаціями" — роблять їх небуденними постатями нашої літератури. Але насправді душу письменниці відчуваємо в її дрібних речах. Боротьбу могутнього лісу („Битва"), відблиск зір („Там звізди пролиза лись"), самітню смереку („В долах"), долю кві тів („Рожі") —- вона змалювала так, що вони стали одними з найкращих картин природи в на шій літературі. А свої власні пориви й терзання знайшли чудовий вислів у нарисах „Мої лілеї", „Хрест", „Поети", „Im prom ptu P h a n ta sie “, „Мати Божа". В цих малих картинах-нарисах душа письменниці в болючих шуканнях підно ситься понад дійсність і своїми мріями сягає у далину. Та зостається ще одна цінність, яку завдячує мо Ользі Кобилянській. У початках нашого жіно чого руху вона в своїх постаттях показувала нам прямування до освіти, до звання й незалежности жінки, що було виписане в його кличах. Ще й тепер може молоде жіноцтво, читаючи повісті Ольги Кобилянської, збагнути тісноту й замкне ний світ наших бабунь, побачити у труднощах Наталки, Софії й Мані власне ті перешкоди, що стояли на дорозі наших перших учительок, чи урядничок. Тоді краще зрозуміє, які здобутки дав йому жіночий рух, виборений тими, що йшли в першій лаві. НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1963 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
