Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ПІСЕНЬКА ПРО СІРУ ПТАШКУ Лиш прокинуся раненько — Поспішаю до вікна; Мила пташечка сіренька Прилітає тут щодня: Цвінь-цвірінь, Цвінь-цвірінь — Так виспівує вона! Я тобі, моя крилата, Дам і хліба, і води, Щоб щасливою була ти, Прилітала знов сюди: Цвінь-цвірінь, Цвінь-цвірінь — Щоб співала нам завжди! Леонід Полтава ХТО КОГО ЗЛЯКАВСЯ? Мишка вилізла з-під ліжка. Стриб за нею наша кішка! Мишка кинулась втікати До сусідньої кімнати, А за нею наша киця, Як розлючена тигриця. Мишка скочила на шафку, А за нею кіт слідком, Перекинувши карафку Із тепленьким молоком. А надворі дві Галини Пироги ліпили з глини. Чують — щось у хаті брязь! Це вже витівка чиясь! В хату вбігли дві Галини, Не обмивши рук від глини. — Хто це тут отак тарахкав?! Хто це нам розбив карафку? Кіт присів — і шмиг під ліжко! Там уже сховалась мишка. Бідолашне мишеня Утікає навмання. Як же наші два дівчатка Налякались мишенятка! Через мишку невелику Наробили в хаті крику! Люди добрі, розберіться: Хто кого найбільш боїться: Миша — кицьки, Кіт — дівчат, Чи дівчата — Мишенят?! Василь Ладижець КАЛАЧІ Калачі — У печі. Паляниці — На полиці. Те — глибоко, Те — високо, А мені ж Чотири роки. Каже котик: — Ти не плач, Ще не спікся твій калач. Паляниці ж Із полиці Не дістане Навіть киця. Допоможу Твому горю: Олена Цегельська Змій це був на диво. Не ось та кий самороблений, якнебудьтам склеєний, а куплений, уже гото вий. Не з газет, не білий, о, ні! А різними фарбами чудово розма льований, що аж сяяв. А на ньому й очі, і ніс, і вуха, а над чолом розвіяне, немов буй ним вітром, волосся. А хвіст — отакий довжелезний, грав усіми барвами веселки. Під час лету ви гинався, — круць наліво, круць направо й то корчився, то випро бовувався. Такий то був чудовий змій, що його Михасеві тато подарував. І як лиш пополудні зірвався приго жий вітер, так уже Михась гукнув свого друга, Миколку, що жив недалеко, в сусідстві. Разом оба хлопчики побігли на сусіднє, пусте пасовище, та й давай змія пуска ти. Ох, як високо він зможе підня тись! Вітер дме, а змій рветься у далечінь, лине вгору. Здається, ось-ось вихопить шнурочок із рук Михася і сам собі полине високо, аж попід хмари, аж до самих не бес. Йди, мій Грицю, У комору. Там лежить Сальце у бодні. Ми ж обоє Вже голодні. Поласуєм По шматочку Та й заснемо У куточку, Доки тії калачі Допечуться У печі, Доки мама Від криниці Принесе Відро водиці, Доки вріже паляниці І для мене, І для Гриця. Граються, тішаться щасливі. А тут, серед найцікавішого лету ма ма Михася, з порога хати поклика ла. — Михасю, ходи на обід! Тато вже вдома, ходи-и-и! Михась швидко віддав клубок шнурочка Миколі: — Микольцю, сказав, — я мушу йти на обід. Ти скрути шнурочок, стягни змія, що'б не втік. Я за годину повернусь і будемо дальше пускати. Та й по біг додому. А Миколка тим часом стягнув змія і став йому приглядатись. Та так любується ним, так милується! Та й важко зітхнув: „Ех, коли б він був мій! Я б не натішився ним“! І став гладити змія, до себе при гортати. Та знечев’я прийшла думка: „От, візьму його собі й так заховаю, що ніхто його не знай- де“. Але зараз спохватився: „А що скаже Михась11 ? І сам собі відповів: „Та нащо йому змій? Він має повно іграшок, а я не маю ні- яких“. Спокуса була за велика. Не міг їй опертись. Схопив змія під пахву, та нишком, тишком поза кущики — шусть до хати! І захо Мнкольчина пригода 24 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1963 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top