Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Петро Кізко Зінаїда Тулуб W rite r Z in aid a Tulub cele b rated re c e n tly h e r 70th b irth d a y Письменниць-прозаїків в Укра їні не так рясно, як поетес. Чис лово їх можна нарахувати близь ко двадцяти, очевидно тих, що по стійно друкуються в пресі, мають свої окремі збірки й відомі шир шому кругові читачів. До найбільш відомих і, сказа ти б, продуктивних жінок-проза- їків слід зачислити Оксану Іва- ненко, Ірину Вільде, Агату Тру- чинську і Лярису Письменну. Окреме місце займає письменниця, що появилась на овиді після дов гих літ мовчанки —- Зінаїда Ту луб. їх літературна творчість, як за жанровими, так і за змістово-тема тичними і стилістичними ознака ми, досить різноманітна. Оксана Іваненко пише твори переважно для дітей („Казки“, збірка для мо лодшого шкільного віку, Дитви- дав, 1958) а також шукає своїх сил у творчості на історико-біо- графічні теми (друкований тепер у періодичній пресі роман про Т. Шевченка) де за стандартом боль- шевицької пропаганди зображує поета, як вірного друга москалів. Знов Лариса Письменна у своїх творах порушує питання людсько го побуту, кохання, взаємин між людьми в родині й суспільстві, при чому ці справи письменниця не без успіху насвітлює з погляду морально-психологічного. Нато мість Ірина Вільде й Агата Тур- чинська заповзялись виявляти у своїх творах політичну лінію ко муністичного режіму. Так у вели кому романі „Сестри Річинські“, виданому львівським видавниц твом у 1957-58 pp., Ірина Вільде намагається подати читачеві „ли цемірну, облудну мораль попів- ства“ за часів польської займан- щини, як також „згубну дію“ капі талістичного ладу. В іншому ро мані „Повнолітні діти“ письменни ця перекручує свою давню по стать буковинської школярки Дарки („Метелики на шпильках") на таємничу підпільницю, що на передодні приходу большевиків до Чернівців „стає на шлях боротьби за волю і щастя", що їх нібито ма ли принести большевицькі війська на своїх багнетах. Пропагандив- ність таких творів Ірини Вільде очевидна. Агата Турчинська, зно ву ж, славить колгоспний труд (п’єса „Любов як перстень, не має кінця"), боротьбу „трудящих" За карпаття (повість „Зорі на Верхо вині"), а також таврує все „зле, вороже, зрадливе, що несе з со бою імперіялізм" (повість „Смок"). Зінаїда Тулуб виступила на пе реломі 20-тих і 30-тих pp. із вели ким історичним полотном „Людо лови", в якому змальована Укра їна доби гетьмана Сагайдачного. Разом із іншими культурними ді ячами того часу вона попала в ла бети НКВД, була арештована й за слана. Після повних 25 літ мовчан ки їй признано літературні заслу ги й перевидано згаданий вгорі твір. Недавно тому скромно від мічено 70-ліття письменниці. Серед вище згаданої п’ятки письменниць-прозаїків заслуговує на окрему увагу творчість Лариси Письменної. Її твори виходять по за рямці казенної соцреалістичної штамповости і дають читачеві не раз чимало матеріялу до роздумів над явищами людського життя, зо крема ж у підсовєтських обстави нах. Зрозуміло, що така творчість авторки не завжди прихильно від- мічується в очах большевицької критики. Ось, наприклад, одна з таких оцінок: „Лариса Письменна вмістила у збірнику („Дніпрові зорі", літера турно-художній альманах, Черка си, 1957) оповідання „Вересень". Назва твору символічна: в житті головних героїв його уже рання осінь — вересень, молодість їхня вже пройшла. Це оповідання, в порівнянні з іншими, викликає найбільше суперечливих думок... „Головна героїня твору Ольга не любить свого чоловіка Сергія, мучиться, але не може залишити його, тому що він став калікою —- на фронті втратив обидві ноги. Із розмови між Ольгою та її подру гою студентських років Лідою чи тач взнає, що Сергій і тупий, і без дарний, і егоїстичний, що він гні тить творчі сили Ольги, що він іноді плаче, благаючи в своєї дру- Оксана Іваненко O ksana Iv an en k o is w ritin g m ostly fo r c h ild ren НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1963
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
