Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
— До речі, ви там скажіть вашим, щоб вони даремно не переживали і не робили рейваху. Ска жіть їм, що я в вас з першого погляду закохався і відвезу вас не в Сибір і не в пустелю, а прямі сінько в Америку. Тільки нікому нічого нехай не говорять, бо хоч 'ви поїдете, але вони лишаться тут навіки як заклад. Анна вийшла в садок і покликала тітку в хату. Сестри вже не було, але Геррі, на щастя, не звер нув на це уваги. Ненсі коротко сказала, що їй уже час виїжджати додому, бо вже кінчається івіза. Це останнє було правдою, -—- віза давала їй ще тільки два дні. Як би не Роман, вона ще вчора від’їха ла б . . . Геррі, .між іншим, дав їй півгодини на зби рання та прощання і ґалянтно вийшов у садок. Але перед тим, як вийти, ще раз попередив: — Тільки ж кажу вам: держіть язик за зубами. Я б не повинен вам нічого каазти, куди я дівчину подів, але як не скажи, то вони ж битимуть тривогу, по всіх тюрмах мандруватимуть, 'все майно своє на посилки та передачі переведуть, а ті посилки якісь там вартові поїдять, а може й до смітника кинуть, як не вподобають . . . Та не так мені ваших родичів жаль, як самого себе: почнуть допитуватись про вас, зразу справа 'на поверхню випливе, дізнаються, що я вас випустив — і капут мені. Отже: хочете жити на світ.і Божім — мовчіть. Ясно? — Будемо мовчати, товаришу начальник, дай вам Боже здоров’я, — сказала тітка. Геррі вийшов. Задніми сіньми увійшов поблід лий Роман. Хрищений і його жінка з 'вузликами стояли в сінях, не знаючи, чи можна ввіходити. — Анночко! Що сталося? Куди тебе тягне оте нещастя? Ти трохи помалііше збирайся, я зараз двох-трьох хлопців підберу, ми цьому півневі швид ко голову скрутимо! — Романочку, милий, ти краще мене знаєш, що цим не поможеш. Ну, зробили б так, а тоді де мене дінете? У вас в СССР ніде сховатися! Тільки себе і своїх рідних занапастиш! Я й так їхати мушу, вже моя віза кінчається, а тоді мене на першій ліпшій вулиці схопити можуть. Якби я лишилася, що б я тут робила: ховалася б усе життя як кріт, як ото в газеті про одного новобранця писали? Не могла б я тут ні праці знайти, ні вчитися, не ка жучи вже про якісь насолоди життєві. .. —- Анночко, кохання моє! Навіщо я тебе зу стрів? Перше моє кохання! . . —- Не можу тобі нічого обіцяти, Романе, хоч люблю до безтями. Я взагалі нездатна зараз ні про що думати. Я може якось тобі писатиму. Наше ко хання не може так загинути! —■ іПиши мені на цю адресу. Не зазначай мого імени, називай просто коханим, поки любитимеш, а як розлюбиш — перестань писати. —- Візьми цей перстень, —- сказала Ненсі. — Це мамин, він коштовний, але не в тім справа. Якщо станеться чудо і ми ще зустрінемося, то вже більш не розлучимось, і цим перстенем я з тобою зару чуся. А як ні... То подаруєш його тій дівчині, що після мене полюбиш . . . — Візьми від мене цей хрестик. Це теж бать кова різьба, і я його ніколи не здіймав. — Поцілуй же мене, Романе . . . Ще мушу кілька слів з тіточкою та сестрою поговорити —- та й у дорогу. ‘Підійшли тітка Лисавета, Ярина, хрищений з сім’єю. — (Сумні твої відходини, Анночко. Не так би ми тебе проводжали, якби наша воля. — Але добре, що хоч щасливо додому добе реться. Клянеться отой перевертень — що воно таке, кавказець якийсь чи що, смішно по-нашому говорить — що сам на потяг посадить іі документи проштампує . . . Ненсі тим часом роздаровувала з себе всі речі. Зняла навіть гарну найлонову підсорочку, намисто, годинник, черевики, светер віддала для хршценої сестрички „на виріст", хусточки до носа віддала, вибачаючись, що брудні: з тітчиних листів вона зна ла, що й це тут має велику вартість. Сама вдягалась у найстаріше Яринине лахміття. —• Що ти робиш, Анночко! —- ужахнулась тітка. — Та ж від тебе люди втікати будуть. — В Києві переодягнусь. Або ні: так і поїду в Америку, щоб знали, як на совєтській Україні люди вдягаються! Яірино! Скидай іще і свої че ревики: поміняємось. — Та що це ти, сестро, в мене ж нога більша, твоє на мене не годиться! — Нічого! То буде для Олі, вона скоро під росте . . . Давайте мені якісь найпоганііші шкарбани, хочу вдягнутися стилево! — В якімсь несамовитім трансі гукала Ненсі, аж мусіла її тітка напувати холодною водою, щоб трохи вгомонилась. Сіли всі, по звичаю, Геррі також із ними, помолилися (і Геррі перехрестився), і Ненсі вийшла за Геррі в вологу беззоряну 'ніч. Здалеку грізно сварилась блискавиця. —• іВи здивуєтесь, коли я вам розкажу, чому я вас випускаю на волю — заговорив Геррі, як тільки вони вийшли за село. — Ви може думаєте, що я і справді у вас з першого погляду закохався. — Не сумніваюсь у цім, — огризнулась Ненсі. —* Почасти, це правда, але головне не це. Я вам допомагаю з трьох причин: поперше, задля іприємности поговорити і погуляти зі справжньою американською дівчиною — я такого вже п’ять літ і близько не бачив — подруге, щоб мати змогу перед вами душу виговорити — бо в цілому без крайому Совєтському Союзі нема мені єдиної лю дини, перед якою я міг би душу свою розкрити, а потрете, щоб передати через вас листа до своєї матері —- до єдиної особи, для якої я щось вартий. Зможете це для мене зробити? — 'Передам, —- коротко сказала Ненсі, вирі шивши, що викине того листа на першій же зупинці. —- Наперед дякую. Крім вас, ніхто мені цього ,не зробивби, а в тім листі такі речі, що поштою переслати не можна. Тепер же, доведеться нам трохи пішечки пройти, може з десяток кілометрів. Бо я свою ,,Побєду“ лишив у сільраді, але піти з вами туди не можу, бо там на нас чекає два чор них круки. Хай вони там постережуть машину, а ми собі до Фастова пішечки прогуляємось. Ніч така гарна, не гаряче, правда? 3% НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1963 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top