Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Сама собі не вірить, що до хати добилася. — Ну й лис! — думає. — Та отакецького лиса ще й не вида но! Як де він мене не згріб?!. А мишка під пічкою сидить, їй кіт-розбишака уявляється... — Ну й котяга був! І відкіля такий узявся? А очшца..., вуси ща!.. Як лапою він мене притис нув, думала й кінець мені... І як це я втекла, врятувалася?!. А зайчик сіренький додому при- Що за бешкетник цей кіт Мур- ко! Все б йому тільки бавитися та Галі збитки робити! То він ка напу подряпає, то вазу перекине, то з пальми листочки поюб’їдає, то на столі папери порозкидає, а то просто <десь у закутку захо вається, а бідна Галя годинами його кличе і не докличеться. 1 вже, як почне плакати, тоді Мур- ко немов із-під землі з’явиться, торкне її своїм холодним носи ком — і вже знов Галя рада і ща слива, що Мурко знайшовся. А він же справді й не губився. Не зважаючи на збитки, Галя дуже любила Мурка. Він ходив за нею, як песик, бо звичайно коти такої звички не мають. Мур ко ж не відступав від Галі, крім тих випадків, коли ховався від неї навмисне, мабуть, щоб вона за ним трохи поскучала. Коли Га ля миє посуд, Мурко під ногами плутається, коли вона готує лек ції, кіт сідає на високу підставку, біля великого вазона, і пильно стежить, як дівчина виписує рів ні стрункі літери. Ну, і звичайно, коли Галя лягає спати, то й ко тик вмощується вигідно у неї в ногах і голосно муркоче колис кову. -— Мій котик у всьому мені допомагає! — хвалиться Галя. Але насправді трапляються й такі справи, що в них 'Мурко не допомагав, а таки дуже шкодив. От, як навчилася Галюня від ма ми плести, то зараз же вирішила на День Матері сплести для неї в подарунок рукавички. Змови лась із татом, вдвох купили м’я кої, як пух, вовни, тіточка Віра показала, як треба рядки рахува- біг, засапався, не віддихнеться... у куточок забився, себе не пам’я тає... Клубочком згорнувся, до землі прищулився, думає: —- Ну, й мисливців відкілясь набралося!.. Та всі з рушницями, та всі з торохтійками!.. Як тільки мене, сірого, ноги умчали? Добре, що довгі виросли!.. Так от з тієї пори, з того вре- м’ячка і кажуть люди: ,,У страха великі очі —- чого нема і те ба чать Переказ JI. Петрушевської ти. Звичайно, Галя плела такі ру кавички, (що пальчиків усіх не мають, а лиш один великий па- люх і спільну комірку для інших чотирьох пальців. Бо пальчики робити нелегко, покищо Галя ще не була такою вправною. Кожно го дня, поки мама прийде з ро боти, Галя встигала .виплести кілька рядків, і одна рукавичка була ,вже .майже готова. Вигляда ло дуже гарно, так ніби куплена (коли не дуже придивлятися!) От і сьогодні Галя, з’ївши хліб ця з ковбасою, сіла за своє пле тиво. Кіт, звичайно, був тут, як усе і не можна сказати, щоб він, справді, помагав Галі плести. Нав паки, він увесь час пхав свої би стрі лапки до вовни, силкуючися схопити біжучу нитку, і Галі бу ло дуже важко і плести, і відга няти Мурка. —- Не можна, — раз-у-раз по вторяла Галя, спершу лагідно, а потім і сердито, аж кричала. Кіт прищулював вуха, затихав на хвильку, а потім знову брався за своє. Раптом задзвонив телефон. Га ля схопилася й побігла в кухню. Може це мама чи тато, вони ча сом з дороги дзвонять і просять зробити що-небудь, поки при їдуть. Але на телефоні був хтось незнайомий. —- Че це кватира іпані Лещен- ко? —- запитався незнайомий пан. Галя не знала, що відповісти, бо той пан так вимовив мамине прі звище, що й упізнати не момент було. іВ Америці тутешні люди часом не можуть вимовити укра їнських прізвищ. Галя почала пи тати його по літерах, і виявилося, .що той пан має важливу справу для Галиної мами. Галя попроси ла його задзвонити через годину і швидше побігла до своєї праці. Треба ж далі плести рукавичку, ще кілька рядків — і вона буде готова, тоді можна починати дру гу. Але де ж вона, та рукавичка?! Таж її зовсім нема! Є тільки купа сплутаних ниток, серед яких сі рим клубочком качається котик Мурко. Капосний кіт за п’ять хвилин умудрився розпустити всю Галину роботу! — Мурку! Що це ти наробив?! Ось я тобі! — закричала Галя. Мурко схопився з підлоги і, з усією наплутаною вовною, на спині, прожогом кинувся вниз ПО сходах до підвалу. Звідти він дов го не вилазив! Прийшов тато і, побачивши за плакану Галю, розпитався, що їй сталося. Це справді була велика кривда, але не можна ж без кін ця через те плакати, тим більше, що за кілька хвилин вже й мама прийде. —- Нічого не вдієш, доню, — сказав тато. — Так вже воно ве деться, що коти дуже грайливі. За те їх люди і люблять. Піди, вмий личко зимною водою, та не журися: я щось на це лихо при думав. Наступного дня тато приніс Га лі вузеньку високу коробочку з отвором для нитки. Галя поклала туди клубочок вовни, зачинила покришку і взялась із самого по чатку плести рукавичку. Мурко вже забув про вчорашнє і звично вмостився біля Галининих ніг. В коробці щось зашаруділо наче мишка пробігла. Знов: „шу-шу- шу... тур...р...ррр“. Кіт насторо жився, але з коробочки нічого не вибігло. Мурко кілька разів па цав лапкою по блискучій цераті коробочки, але жадна мишка звід ти не вискочила. А Галя .сміялась з котика і спокійно та швидко плела рукавички для мами. І ось прийшло веселе, соняшне свято — День Матері. Галя вран ці поцілувала маму в щічку і по дала їй м’якенькі плетені рука вички: —• Прошу, мамусю. Це я для тебе плела, а Мурчик... А Мур- чик мені помагав, — сказала Га ля і дзвінко засміялась. Ганна Черінь Рукавички 24 НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1963 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top