Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ЛЮБА МАТУСЯ Мамині руки, теплі, ласкаві мамині руки! Завжди готові поміч подати мамині руки. Мамині очі, добрі, привітні мамині очі! Зорями сяють повні любови мамині очі. Мамине слово, правда й наука мамине слово! Щира порада, люба розрада мамине слово. Просимо в Бога сил і здоров’я рідній матусі. Многая літа любій матусі, многая літа! Г. Чорнобицька. У страха великі очі Народня казка В одному селі проживали разом бабуня-говорушка, внучка-весе- лушка, курочка-квокотушка, та мишка-клапоушка. Бабуня з унучкою -— у всій хаті, курочка — в запічку, а миш ка — під пічкою, в нірці. Бабу ня по воду ходила, і внучка воду носила, і курочка собі в запічок водицю тягала, і мишка в нірку водичку приставляла. У ібабуні відра отаке-енні, а у внучки — отаїкі-ї, а у курочки — отакенькі, -— як огірочок, а у мишки — ота кісінькі, — як наперсточок. У бабуні коромисло велике, і у внучки — величеньке, а у куроч ки — маленьке, а у ,мишки — ма лісіньке. Бабуня води набере, додому •несе туп-туп, туп-туп... а вода з відер хлюп-хлюп, хлюп-хлюп... та на землю та струмочками, стру мочками... Тож за бабунею дві мокренькі доріжки від криниці до самої хати так і простягнуться. А внучка іде, туп-туп, туп- туп..., а водиця з відерок хлюп-- хлюп, хлюп-хлюп... та на землю дзюрком, дзюрком, та за внучкою дві мокренькі стежечки від кри ниці до самої хати так і в’ються. А курочка біжить, туп-туп, туп- туп..., а водичка з відерець хлюп- хлюп, хлюп-хлюп та «а землю ниточкою, ниточкою... то за ку рочкою дві мокренькі смужки в запічок... А мишка біжить — поспішає, туп-туп, туп-туп..., а водичка з відеречок хлюп-хлюп, хлюп-хлюп, та на землю крапелькою, кра пелькою... То за мишкою дві мо кренькі смужечки прямо під піч ку... От раз і пішли во«и всі четверо по воду. Понабирали, додому не суть. 'Попереду бабуня виступає, за 'бабунею внучка, за внучкою курочка, а за курочкою мишка поспішає. А недалеко, в зеленому садоч ку, під яблунькою зайчик дрімав, одпочивав... А на тій яблунці, на довгій гілочці, на коротенькому хвостику яблучко висіло. Давно вже поспіло. Надокучило йому на яблунці висіти. „Ех, — дума яб лучко, — хто б оце яблуньку труснув, щоб мені, спілому, на землю впасти“. А тут де не візь меться вітрець — непосіда. На летів, яблуньку труснув, а спіле яблучко з гілочки бу-бух!.. та зайчика по носі!.. „Ой, лелечко!., мисливці!., стрі ляють!..14 Та хода, хода... Та від страху нічого не бачить. А тут йому назустріч і ба-буня з унуч кою, і курочка з мишкою, та псі з відрами, та всі з повними. А зайчик з усього розгону їм під ноги!.. Бабуню повалив, унучку підбив, курочку на спину пере кинув, мишку лапкою придавив... та тільки його й бачили... А у наших водоносок відра по перекидалися, водичка розлилася, коромисла в траву... Насилу вони повставали... від страху до пам’я ті не прийдуть... А постававши, як пустяться 'бігти додому!.. В хату вскочили, бабуня — на лаву, внучка — під лаву, курочка — в запічок, а .мишка під піч, у нірку. Бабуня сидить, тремтить, від страху в голові помутилося... — Що воно за звір такий під ноги їй шарахнув?.. Не інакше, як ведмедюка! І як тільки я, ста ра, жива зосталася?!" А внучка з-під лави: — Бабуню! Який вовчище на ме не набіг!.. Очиська немов свічки горять... Зубами клацає... Хвіст отакезний... Думала, бабуню, з’їсть мене зовсім!!! А курочка в запічку тремтить. Головоньку під крильше сховала. Попереду бабуня виступає, за бубунею внучка... НАШЕ ЖИТТЯ —- ТРАВЕНЬ, 1963 23
Page load link
Go to Top