Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
На актуальні теми ЯК ЇМ ДОПОМОГТИ? Лист 63 Відділу СУА у Дітрой ті*) 'Викличе напевне багато ду мок і міркувань. Там у кінцево му уступі є запит про те, як допомогти відірваним родинам, що живуть далеко від українських осередків. Справді, це важливе й актуаль не питання. Безліч їх розкинуто по просторах Америки. Тільки зрідка, в дні великих свят вони можуть помолитись у своїй цер кві або в часі літніх вакацій зу стріти своїх людей. Мимоволі вростають у своє окруження й привикають до чужої мови. З ту гою чекають вісток від своїх, що щораз рідше надходять... А вже коли в родині є діти... Як розказати їм про ту далеку Батьківщину, що їх помочі по требує? Як навчити любити її мо ву й культуру? Є вже деякі спроби зарадити цьому. З ’їзди земля<цтв, що стали тепер такі популярні, гуртують земляків із різних закутин. Сотні й тисячі миль лишають нераз за собою, щоб зустрітись із сусіда ми й погуторити про рідну око лицю. Пласт впровадив у свою вихов ну систему опіку над пластунами- самітниками. Писемним шляхом вдержує з ними контакт впродовж року, а влітку вони пізнають пла стування в котромусь таборі, де зустрічаються зі своїми одноліт ками українцями. Де згуртована хоч невелика українська громада, вона шукає сама свого шляху. Ось лист чи тачки з Тексасу в ч. 5 „Н. Ж “., що клопочеться народнім строєм для дівчаток своєї парохії. Це теж засіб навчити дітвору люби ти своє та пишатись ним перед ровесницями-американками. Дуже влучно! Але ніде правди діти, що таки замало робиться в тому напрямку! Зокрема наша організація, що має організаційні, культ.-освітні й ви ховні завдання у своєму статуті, могла іб обхопити ними також оте далеко розкинене українське жіноцтво. *) Гл. Н. Ж. ч. 6, 1963. У нас уже писалося про член ство в Центральному Відділі СУА для тих, що не мають Відділу у своєму окруженні. Вплативши річ ну вкладку прямо до Централі вони тим самим включені в вели ку сім’ю зорганізованого жіноц тва. Можуть підтримувати всі по чини СУ:А та вносити свої думки і проекти у його працю. Та лиш невелике число жінок- заточенок належить до Централь ного Відділу СУА. Над цим треба би попрацювати, щоб якнайбіль ше їх число приєдналось до СУА. Та цей контакт тільки формаль ний. Його треба виповнити теп лим, щирим змістом, щоб цей зв’язок був дійсно живий. І тому взаєминам із тими членками-зато- ченками треба присвятити вели ку увагу. Чи було б трудно написати до такої членки раз на місяць листа? Де ми поінформували б її про на- Поїздка першої астронавтки в орбі ту викликала спір. Вона схвилювала не тільки світ літунів, що лиш неохо че признає деякі літунські здібності жінкам. Але передусім 13 вишколених американських літунок, що з повним вишколом чекають висилки в орбіту. Виявляється, що вони вже в 1960 р. перейшли потрібні випробування. І то не з урядового виклику, а тільки вна слідок своїх власних упертих дома гань. Чекають безуспішно на лет аж до хвилини, коли осяг Валі Терешко- вої розворушив світ. Чому совєти зважились на те — пи тається в „Лайф“-і видатна американ ська журналістка Клер Бут Лус. Іро нічно подає декілька голосів амери канських фахівців у відповідь на це питання. Більшість із них уважає це пропаґандивним трюком совєтів, по трібним для розголосу. Клер Бут Лус інакше пояснює це явище. На її думку, астронавт — це герой сучасної доби. Він являється втіленням мудрости й зарадности та найвищого служіння своїй країні. До віряючи те саме завдання астронавтці, Совєтський Союз хотів — згідно зі своєю програмою — символічно дати жінці участь у своїх найвищих осягах. Клер Бут Лус іменем 13 вишколених шу працю і наші пляни? Довіда тись також про її умовини жит тя і праці та вислухати родинних новин! Адже те саме робимо із тутешніми членками щиро й без посередньо. Чи <не могли б ми порадити та кій членці в її виховних пробле мах? Часом їй треба нот дитячих пісень, часом коралів до народ нього строю, а часом дитину від провадити до табору. А вкінці могли б ці взаємини довести до вакаційних відвідин чи навіть з’їзду наших членок-зато- ченок. Скільки це дало б вражень, як це скріпило б самопочуття отих розкинених по далеких про сторах жінок-українок! Врешті саме життя підказало б нам багато можливостей! Треба тільки захотіти і включити чле- нок-заточенок у наш плян праці. Тут знайдеться завдання для Цен тралі, Окружних Рад і Відділів СУА. Кожне матиме своє призна- в тому важливому ділі. літунок кидає визов американському суспільству. Невже воно не розуміє глибоко захованого сенсу Валіного лету? Але не розуміє його також сама Клер Бут Лус. Бо правда в цьо му спорі лежить десь по середині. Коли б Клер Бут Лус прочитала но татку в „Правді України‘“ про жіноче зібрання в Олишівці на Чернігівщині! Гам ланкова Софія Сирик жаліється на надто високу норму пільної праці. Три гектори „пропашних“ або півтора гектара викопу картопель — ось що має жінка руками за день зробити! Та ще й навантажити це на підводу, яку поганяє мужчина. Оце власне маскує політ Валі Те- решкової! Він являється найвищим признанням для здібностей жінки, щоб закрити собою оте найбільше без оглядне використання її робітньої си ли у світі. Про працю жінки на будовах, на дорогах, при вантаженні тягарів і в копальнях на Заході знають. Про те, як воно впливає на її здоров’я та біо логічні функції, можна здогадуватись. А проте — оце показне признання рівности ще неоцінене як слід у віль ному світі. Признання чи трюк? 2 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СВРПВНЬ, 1963 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top