Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Пам’яті піяністки Вже небагато людей пам’ятає постать Оксани Бірецької, а ще менше є тих, що чули її гру. А •все ж це 'була у своєму часі яс крава індивідуальність, що не мо гла пройти незавваженою в това ристві чи в громаді. Тим більш трагічна її доля і її самітна смерть. Оксана Бірецька народилась у 1888 р. у Городку в родині Озар- кевичів. її дитинство пробігало в культурній атмосфері родинного дому, де перехрещувались ми стецькі і громадські зацікавлен ня. І хоч літературно-громадські впливи тітки Наталії Кобринської та політичні батька д-ра Лонги- на Озаркевича змагались із со бою, проте переважив музичний талант матері. її мати Олеся по ходила з музикального роду Ба- жанських, де диригентські й ком позиторські здібності передавали ся з роду в рід. Тому згодом у навчанні Оксани музика взяла верх. Після початкової школи в Го родку вона вступила до Дівочого Інституту в Перемишлі, що був під управою знаменитого педаго га Марії Примівної. Молода дів чина бувала також у домі своєї тети Тереси Несторович, родом Шашкевич. Тут на літературних вечорах читали свої твори Василь Щурат, Григорій Цеглинський, бував також д-р Іван Франко. Це без сумніву залишило свій вплив на молоду душу. Для доповнення музичної осві ти та вивчення ’німецької мови ви слали 'батьки Оксану на навчан ня в німецьку школу Сестер у рисунок набирав виразу й пля- стичності. І ці поправки її руки вчили мене більш за всі говорені вказівки. В час мого рисування ми багато розмовляли, чи радше •говорила миеткияя, а я слухала. Вона не була ні трохи хвалько, ніколи не чула я від неї про її осяги чи успіхи, — вся її бесіда зверталася до майбутнього, до на мічених творчих задумів. Про них говорила живо і запально і так сугестивно, що перед слухачем ставала візія ЇЇ майбутніх творів. (Докінчення буде) Вайсвассері на Шлеську. Закін чивши цю загальну освіту у 1906 р. вона продовжувала музичну в Інституті ім. Лисенка у Львові, що її закінчила в 1908 р. Тоді львів ська публика пізнала цю молоду надійну іпіяністку на випускному концерті і відчула її талант. У 1910 р. Оксана вийшла заміж за д-ра Костя Бірецького, що був конципієнтом у канцелярії її батька. Подружжя осіло в Щирці біля Львова, де чоловік відкрив свою канцелярію. Оксана не пор вала зв’язку з музичними круга ми Львова. Навпаки, вибух І. сві тової війни дав їй ще кращу змо гу вияву. Коли чоловіка покли кано до армії, а вона опинилась на еміграції у Відні, тоді побира- ла науку у відомого педагога Ві денської Академії проф. Лялєвіча. По повороті до Львова вчилась у професора консерваторії Мінцера. По закінченні війни подружжя осіло в Городку, де д-р Бірецький перебрав канцелярію свого тестя. Заходами Оксани заснувалась тут філія Українського Муз. Інститу ту ім. Лисенка, яку вона провади ла. її учні складали іспити перед комісією, що ставила їм звичайно найкращі оцінки. Водночас Окса на продовжувала удосконалювати своє знання і брала участь у кон- цертових курсах проф. Маріяна Домбровського у Львові. Висту пала на численних концертах в честь Т. Шевченка й інших зі со льовими точками чи супроводом. Рахувалась до найкращих україн ських піяністок того часу. А в своєму домі в Городку влашто вувала домашні концерти, притя гаючи до того місцевих музик. Коли вибухла II. світова війна, чоловік пішов на еміграцію, а Оксана залишилась ів стареньким хворим батьком під большевиць- кою окупацією. Дня 13. квітня 1940 р. вивезли д-ра Лонгина Озаркевича, а Оксана, не хотячи залишити його напризволяще, по далась із ним у далеку дорогу. Через Київ, Пензу, Урал вони прибули в село Вєденка, Куста найської областе в 'Казахстані. Тут серед неймовірно важких у- мовин пробула вона до 1946 р. У 1943 р. на її руках помер ста ренький батько. Заробляла на прожиток шиттям мішків у сто ловій і т. д. Після війни старан ням директора Музичної Консер ваторії у Львові проф. Василя Барвінського вона повернулась до Львова. У 1947 р. почала вчити форте- піяну в 10-річній музичній школі при Львівській консерваторії. Тут оцінили її глибоке музичне знан ня і .спрямували її на ділянку композиції. Вона стала вивчати гармонію і музичні форми у проф. Сімовича і згодом написала низ ку творів для учнів музичної школи (3-7 «ляси) невеличких формою, збудованих на основі народніх пісень Зах. України. її композиції з успіхом виконували учні на пописах та в радіо. Оксана Бірецька померла після короткотривалої недуги 21. лю того 1959 у віці 69 літ. Згідно з її бажанням церковний похорон при участі двох священиків від бувся на Личаківський цвинтар у Львові, а її тлінні останки спо чили в гробниці ЇЇ діда о. Порфі- рія Бажанського поруч матері. Великий гурт її п р и я т елів - м у з ик та учнів відпровадив її на вічний спочинок. Провела її також до машня помічниця, що 'була для 10 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1963 Оксана Бірецька Ukrainian pianist Oksana Biretska died in Lviv, Ukraine. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
