Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Ольга Коренець Олена Кульчицька у моїх спогадах В сьогоднішньому часі появля ється багато спога-дів про визнач них людей із різних ділянок твор чості. Читачі приймають їх зде- більша прихильно, бо це вже є у людській природі, що пізнаючи гвори, водночас цікавимося їх ав тором. А спогади дають якраз на году. так сказати б, зробити з ним особисте знайомство, стріну тися з ним :віч-на-віч і поза твор цем побачити людину. Це теж на ближує І ТВОрИ ДО ПубЛИКИ, ВОНИ стають їй ближчі, як речі створе ні знайомою людиною. Тому і я, накреслюючи тут де кілька, може й незначних, фактів і помічень з життя мисткині Оле ни Кульчицької, хочу показати її постать такою, якою я її бачила і знала і цим може й наблизити дещо її твори до глядача. Олену Кульчицьку пізнала я ;в час її учителювання в Перемишлі. Близько ріки Сяну була її хата і моя також, тільки через дорогу. Вона жила у багатолюдній, три поверховій кам’яниці (тоді одній із найвищих у місті) зі своєю ма тір’ю і старшою за себе сестрою Ольгою. їхнє мешкання визнача лося милим, культурним кліматом. Зокрема залишилася у моїй па м’яті велика фронтова кімната, що трьома вікнами дивилася з висоти другого поверха на міський ри нок, а вся була заставлена карти нами, килимами та зеленню ва- зонкових ростин. Враження до повнювала широка, червона, з би того гуцульського сукна доріжка, що бігла долівкою від порога до вікон, ділячи кімнату на дві ча стини. Мешканки цієї симпатич ної хати мали визначну товари ську і загальну культуру, мати з дещо штивними, аристократични ми манерами, а дочки, зокрема Олена, з приязним, теплим підхо дом до людей. Батько Олени тоді вже не жив. В одній із кімнат, у затишному кутку над канапою ви сів його портрет природної вели чини, до якого родина ставилася з видимим пієтизмом. „Мій до брий дух“. казала Олена про сво го батька. З її розказів про нього виходило, що батько, любитель природи й мистецтва, тонкий естет, уже в дитячих роках від кривав їй очі на красу природи, зокрема рідної. З т о т часу дату ється її вийнягкове, дуже щире захоплення Гуцульщиною. У вза ємовідносинах сестер відчувалося гармонію; вони мали подібні за- інтересування і уподобання, а пе редусім лучило їх, над усіми ін шими панівне, замилування до ми стецтва. Різнило їх тільки, дещо відмінне життєве наставлення: більш реалістичний, може прак тичний, підхід Ольги, та суто-іде алістичне світосприймання Олени. У дійсності Ольга підпорядкову вала себе (без зависти) своїй мо лодшій талановитій сестрі, при знаючи її авторитет. При цьому вона окружала Олену майже ма теринським піклуванням: дбала, щоб Олена мала квіти до малю вання, гарні предмети у довкіллі й естетику в устроєняі хати. До неї належало взагалі оформлення щоденного життя. Свої артистич ні замилування виявляла Ольга зокрема у роботах прикладного мистецтва, головно у виробі ки лимів, які за взорами Олени ткала на спеціяльному варстаті. Свій добрий смак і практичне уміння проявляла також у сукнях, які шила для себе й Олени; у висліді її праці обидві сестри були завж ди у доброму стилі і з тонким смаком одягнені. Перше моє знайомство з Оле ною Кульчицькою склалося на те- рені жіночого товариства. У тому часі я дістала з Києва „Історію України4* Аркаса, яка мені подо балась інтересним поданням істо ричного матеріялу. Я запропону вала членкам товариства скликати щотижневі сходини для спільного, голосного читання цієї книжки. Пропозицію прийнято. На сходи ни стала приходити Кульчицька і брала у них живу участь. Після деякого часу мені прийшла думка, щоб слухачки, для кращої пам’я ті, переповідали заслухане. Куль чицька зараз живо підтримала мою думку і з притаманним собі запалом стала проказувати про читане. Та назагал моя пропози- Молодиця з с. Чесники в Рогатитцині Youg woman from Rohatyn county, W est Ukraine in her native dress. ція не подобалась; вона виклика ла невдоволення, а то й обиду з боку деяких членок •— мовляв, „це не школа і ми не школярки“ — і я, рятуючи читання, -—- мою пропозицію, мимо живого проте сту Кульчицької, відкликала. Зі знайомства з Кульчицькою скористала я, щоб здійснити мою давню мрію -—- вчитися рисунку. Я попросила мисткиню давати ме ні лекції. Вона погодилась і я стала ходити до неї два рази в тижні на науку. Хтось подумав би, що моя вчителька віднесеться до моєї аматорської науки легко важно, а що найбільш поблажли во, та така поведінка не була в її стилі. Кульчицька не вміла нічого робити через половину, чи аби- як; тож поставилася до мене як до учениці, мимо мого дилетан тизму, зовсім серйозно. Коли я приходила, моя учителька стави ла перед мене предмет, що його я мала відри'сувати, степенуючи від простих контурів до складні ших, і виголошувала цілий виклад про засади рисунку і перспекти ви. Поза цим лишала мені сво'боду рисувати так, як бачу. Щ ойно коли я рисунок скінчила, вона проводила на ньому кілька штри хів, від яких млявий, непевний НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1963 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
