Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Ольга Коренець Олена Кульчицька у моїх спогадах В сьогоднішньому часі появля ється багато спога-дів про визнач них людей із різних ділянок твор чості. Читачі приймають їх зде- більша прихильно, бо це вже є у людській природі, що пізнаючи гвори, водночас цікавимося їх ав тором. А спогади дають якраз на году. так сказати б, зробити з ним особисте знайомство, стріну тися з ним :віч-на-віч і поза твор цем побачити людину. Це теж на ближує І ТВОрИ ДО ПубЛИКИ, ВОНИ стають їй ближчі, як речі створе ні знайомою людиною. Тому і я, накреслюючи тут де кілька, може й незначних, фактів і помічень з життя мисткині Оле ни Кульчицької, хочу показати її постать такою, якою я її бачила і знала і цим може й наблизити дещо її твори до глядача. Олену Кульчицьку пізнала я ;в час її учителювання в Перемишлі. Близько ріки Сяну була її хата і моя також, тільки через дорогу. Вона жила у багатолюдній, три поверховій кам’яниці (тоді одній із найвищих у місті) зі своєю ма тір’ю і старшою за себе сестрою Ольгою. їхнє мешкання визнача лося милим, культурним кліматом. Зокрема залишилася у моїй па м’яті велика фронтова кімната, що трьома вікнами дивилася з висоти другого поверха на міський ри нок, а вся була заставлена карти нами, килимами та зеленню ва- зонкових ростин. Враження до повнювала широка, червона, з би того гуцульського сукна доріжка, що бігла долівкою від порога до вікон, ділячи кімнату на дві ча стини. Мешканки цієї симпатич ної хати мали визначну товари ську і загальну культуру, мати з дещо штивними, аристократични ми манерами, а дочки, зокрема Олена, з приязним, теплим підхо дом до людей. Батько Олени тоді вже не жив. В одній із кімнат, у затишному кутку над канапою ви сів його портрет природної вели чини, до якого родина ставилася з видимим пієтизмом. „Мій до брий дух“. казала Олена про сво го батька. З її розказів про нього виходило, що батько, любитель природи й мистецтва, тонкий естет, уже в дитячих роках від кривав їй очі на красу природи, зокрема рідної. З т о т часу дату ється її вийнягкове, дуже щире захоплення Гуцульщиною. У вза ємовідносинах сестер відчувалося гармонію; вони мали подібні за- інтересування і уподобання, а пе редусім лучило їх, над усіми ін шими панівне, замилування до ми стецтва. Різнило їх тільки, дещо відмінне життєве наставлення: більш реалістичний, може прак тичний, підхід Ольги, та суто-іде алістичне світосприймання Олени. У дійсності Ольга підпорядкову вала себе (без зависти) своїй мо лодшій талановитій сестрі, при знаючи її авторитет. При цьому вона окружала Олену майже ма теринським піклуванням: дбала, щоб Олена мала квіти до малю вання, гарні предмети у довкіллі й естетику в устроєняі хати. До неї належало взагалі оформлення щоденного життя. Свої артистич ні замилування виявляла Ольга зокрема у роботах прикладного мистецтва, головно у виробі ки лимів, які за взорами Олени ткала на спеціяльному варстаті. Свій добрий смак і практичне уміння проявляла також у сукнях, які шила для себе й Олени; у висліді її праці обидві сестри були завж ди у доброму стилі і з тонким смаком одягнені. Перше моє знайомство з Оле ною Кульчицькою склалося на те- рені жіночого товариства. У тому часі я дістала з Києва „Історію України4* Аркаса, яка мені подо балась інтересним поданням істо ричного матеріялу. Я запропону вала членкам товариства скликати щотижневі сходини для спільного, голосного читання цієї книжки. Пропозицію прийнято. На сходи ни стала приходити Кульчицька і брала у них живу участь. Після деякого часу мені прийшла думка, щоб слухачки, для кращої пам’я ті, переповідали заслухане. Куль чицька зараз живо підтримала мою думку і з притаманним собі запалом стала проказувати про читане. Та назагал моя пропози- Молодиця з с. Чесники в Рогатитцині Youg woman from Rohatyn county, W est Ukraine in her native dress. ція не подобалась; вона виклика ла невдоволення, а то й обиду з боку деяких членок •— мовляв, „це не школа і ми не школярки“ — і я, рятуючи читання, -—- мою пропозицію, мимо живого проте сту Кульчицької, відкликала. Зі знайомства з Кульчицькою скористала я, щоб здійснити мою давню мрію -—- вчитися рисунку. Я попросила мисткиню давати ме ні лекції. Вона погодилась і я стала ходити до неї два рази в тижні на науку. Хтось подумав би, що моя вчителька віднесеться до моєї аматорської науки легко важно, а що найбільш поблажли во, та така поведінка не була в її стилі. Кульчицька не вміла нічого робити через половину, чи аби- як; тож поставилася до мене як до учениці, мимо мого дилетан тизму, зовсім серйозно. Коли я приходила, моя учителька стави ла перед мене предмет, що його я мала відри'сувати, степенуючи від простих контурів до складні ших, і виголошувала цілий виклад про засади рисунку і перспекти ви. Поза цим лишала мені сво'боду рисувати так, як бачу. Щ ойно коли я рисунок скінчила, вона проводила на ньому кілька штри хів, від яких млявий, непевний НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ, 1963 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
