Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Виграний бій Тодося Осьмачки Марія Адріяна Кейван ..звертаюся до тебе, Краю мій, я з вірою, що ти в час свободи мене згадаєш, як найтяжчий бій, що виграли тобі твої походи на полі духу і живих надій... Виграний найтяжчий бій — так окреслив Осьмачка свою пози цію в українській духовості. Ма буть, не всім відомо, яким тяж ким боєм було життя поета і яку дорогу ціну заплатив він за ви орану. Бій Осьмачки за збереж ен ня власного фізичного і творчого був водночас 'боєм за укра їнську невикривлену правду, бо поет зідентифікував себе з укра-: їнським народом. Тільки бож е вільна людина могла стати на бій з терором, що шалів у той час в Україні (кінець двадцятих ро ків, 1930 його ареш товано). Й Осьмачка вибрав 'божевілля — удаване. Трохи не десять років найкращого для творчости зріло го віку він перебув у психіятрич- ному заведенні, що спасло його від смерти. А вмерти не М ІГ, бо 1 ? душі була невисказана правда, яку в і н 'мусів сказати світові. Б о жевілля стало охоронним панци- рем для невисказаного, як шкара лупа для слимака. А коли з при ходом німців до Києва він вийшов на волю, відтак на еміграцію, ви започаткувати організаційну та пропагандивну працю. Д о зовніш ніх виступів слід зачислити уфун- довання мандрівної нагороди на Вишивані Вечерниці за найкраще примінення вишивки до сукні, то вариську зустріч з Управами Від ділів і членками, відвідини Відді лів, а на кінець лютого запляно- ваний 85-літній ювілей Олени Кульчицької при співучасти наших мисткинь. Ця імпреза буде сполу чена з виставкою, в якій візьмуть участь: М. Стефанович, М. Дачи- шин, І. Несторович, А. Калимон, О. Теодорович. Із своїми 4-ма Відділами шика- ґівська Округа має всі дані роз витку, що можна буде осягнути по наладнанні гармонійної співпраці між самими Відділами та Відділами й Окр. Радою. явилося, що охоронна шкаралупа в сп і ла вже так' органічно зрости ся з ним, що годі було цілковито звільнитися. Тому він ціле життя залишався оамотником, диваком в людських очах. Таку шкаралупу, що утруднює контакт з людьми, носив не один геній, з українських Гоголь, з яким Осьмачка має ба гато схожости. Хто на еміграції не знав Ось- мачки? Він вічний мандрівник по таборах ДІЛІ, такий же самий на цьому континенті. Своєю підо зрою і недовір’ям позражував со бі чимало людей і тільки нечис ленні, приятелі знали, яка шляхет на, безоглядно чесна і правдо любна людина криється за шор сткою шкаралупою. Його чудац тва фактично більш відомі, ніж його геніяльні, хоч кострубаті та понурі твори — поезія і проза. Самотнім прожив він життя та як же важким воно було! Поминувши нужду ... вірну подругу україн ських поетів, скільки в його ду ші турбот, тривог. Дарма, що ба гато з них уявних, страждав він від них так тяжко, як і в,ід дій сних. Він це та людина, що ...все втрачає серед великих і малих тривог і гірко до розпачливости знає, що співрозмовник в неї тільки Бог... А скільки в його житті кон фліктів з власною спільнотою, зо крема після появи „Ротонди Д у шогубців" (повість, видана авто ром 1956), де він висловив свої думки про Центральну Раду. А скільки людських сумнівів, чи йо го шлях правильний, коли й за тими, що пішли на співпрацю, все одно визнають патріотизм. „Кому твоє прокляття самоти потрібне?" було важким питанням в останні роки. Прожив Осьмачка 67 років. Від понурої дійсносте тих років ря тували йото мрії. В мріях він мав все, чого недоставало йому в жит ті. На еміграції були в нього дві любі мрії: одруження й нагорода Нобля. Перша загальновідома і я певна, що в майбутньому, коли внуки в школі будуть вчитися про великого Осьмачку, неодна бабця згадає з усмішкою, як він її сва-. тав. Не здійснилася ця мрія, не здійснилася і друга, піриінайменше за життя. Радість, коли його „Р о тонда душ огубців1' (в англійсько му перекладі М. Лучксвича) зна йшлася між пропонованими до на городи Нобля . творами,. скоро, згасла. Все життя Осьмачка був вели ким приятелем жіноцтва. ЙОГО контакт з реальним світом був найчастіше за посередництвом ж і нок. Жінки в житті поета . . . Ма ги -— спрацьована селянка, що лаяла його, коли він, прийшовши зі школи, говори в п о - м о с к'ов с ькй: ,,Та говорив б ти, Си'йу,- по-хрй- стиянськи“... . І Тодось посЛухав матері, ціле життя говорив по- християнськи, тобто по-україн ськи, словом І ЗМІСТОМ. Сестри,: що переховували поета, годува ли, віднімаючи собі й дітям кусок хліба від уст. ‘Вдовиця, що обда рувала його одягом покійного чо ловіка, як винагороду за портрет неіб і щика. Дівчина.-підліток, що принесла йому свячене з приві том „Христос В-о Скрес ! “ Великод нього ранку, коли гвін, як цькова ний звір переховувався по цвин тарях та оборогах. (Ця подій бу ла одним із найкращих споминів поета.) І його дружина, зразу студентка, відтак окулістка, з якою коротке, хоч і не зовсім щ а сливе .співжиття, дало йому цін ну річ — поштовх до читання. Вона завжди посилала його до бібліотеки і єдиний час в його житті, коли він систематично за пізнався зі світовою літературою це роки по одруженні 1924-25. І освічена монахиня, в яку поет влюбився в Західній Україні і якій написав декілька віршів („Китиці часу“). І багато інших жінок, що зогріли світлом і теплом самотній життєвий шлях поета. Осьмачка відійшов у вічність — свою справжню батьківщину. Сьо годні з близької перспективи, ми все ще бачимо Осьмачку-дивака. Та пройде час, неістотне затреть- HAIIJE ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1963 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
