Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Андрійко схилився з човна і своїми кріпкими руками ухопив закостенілі руки Гриня. І от почалась весела гульня. Хто на ковзанах, хто па 'самих пі дошвах, ковзались, аж любо. Зра зу іскраю, а потім щораз дальше, ближче середини. Ледяні штукарі виконували різні фігури (всякі ,,-еси іфльореси, кола й імаґнеси“) — збуїджуючи подив. У цьому розгарі н ,не завважи ли, що хвилинами лід зловіщо по тріскує —- трісь-трісь! — наче на гадує. Найбільші штуки виконував Гринь. Вдаючи найвідважнішого, знагла, необереж но вихопився майже на сеіредину ріки. Забув, а може й не знав, що пливуча вода ріки по-середині найбільш рвуча й найпізніше ізамерзає, що лід там найтонший. Нагло він почув під собою зло- вїщий тріскіт -—- почув, що тра тить опір під ногаіми, щ о поринає вглиб, у ледяну воду. Його охо пив жах і він закричав несамо вито : — Хлопці, я топлюсь! Ох, ря туйте! Подайте руку! На щастя, в останній хвилині, він встиг ще вхопитись руками а край льоду. Ба, але лід тонкий, ломиться йому під руками. П оба чивши це й почувши крик, діти наче завмерли з переляку. Деякі почали тікати з льоду, а дехто з більших хлопців кинулись Гриіневі на рятунок. Та спинив їх старший Андрійко криком: —- Стійте! Ви його не врятуєте, а щ е самі потопитесь, там лід тонкий. Він десь то читав, чи чув, що коли не можна наблизитись до по топаючого «а тонкому льоду, чи у багнистім мочарі, то треба йому подати якусь Дошку, чи жердку, щоб маїв за щось вхопитись ру ками. Миттю розглянувся за чимсь пригожим. Ба, — - а тут нічого, ні деревини, ні гилячки... А Гриіневі вже вода підкошує ноги, щ е хвилина й потоне. Хви лина смертельної тривоги на всіх обличчях... Раптом погляд Андрій ка впав на перевернений човен рибалки, дядька Миколи, щ о ще не встиг його сховати перед мо розом. І блиснула щаслива думка: — - Гей, хлопці, перевернім чо вен гори-верхи, суньмо по льоду, впоперек ріки, до Гриня. Ш видче! Мов тії муравлі, вони вхопили човна й посунули по льоду. Деякі вскочили в човен і стали скраю, для рівноваги, Андрійко з-переду, в найвужчому кінці. Всі заперли в собі віддих: Щ о то буде? Чи вдасться? І в душ і моляться: —- іБоже, Боже, додай Гриневі сили, дай, щ об урятувався... Ма тінко Божа, допоможи! Андрійко схилився з човна і своїми кріпкими руками вхопив закостенілі руки Гриня. — Тягніть човен на беріг! — скомандував. Всі потягнули човен і витягнули за човном Гриня на твердий лід. Щ е мить — і небезпека минула. Всі діти відітхнули з полегшою. * А Гринь уж е ледве дихав із на пруги, холоду й переляку. Одяг на ньому мокрий — ледянів на зимному вітрі. Андрійко скинув із нього ковзани і скомандував: — Біжім якнайскорше до най ближчої хати! Взяли Гриня за руїки і хотіли бігти, але він так ослаб, що й ру шитись не міг. Тоді одні взяли його попід пахви, а другі за ноги і так понесли до хати дядька Ми коли, щ о була найближче. А там уже і сам дядько і дядина Ганна й ціла рідня кинулась роздягати Гриня, розтирати йому руки й но ги. Миттю дядина Ганна зварила чаю, поклала Гриня в ліжко і на поїла, а щ об зігріти, дядина об ложила всього його пляшками з теплою водою. Всі діти 'СТОЯЛИ мовчки кругом ліжка та. із спів чуттям поглядали на товариша: чи переживе він цю страшну при году? За деякий час Гринь перестав тремтіти, заплющив очі і почав спокійно дихати. — - Пст, тихо! — дядина Ганна положила палець іна уста: — Він спить, — 'буде жити, буде зд о ровий! * Радісно, гамірно побігли діти до 'батьків Гриня повідомити, що сталося. Мама Гриня, зі сльозами в очах обняла Андрійка і сказала: —- Коли б не твоя швидка до помога й відвага, мій Гринь вже був би не жив. Спасибі тобі, що врятував мені сина. Чи ви вже вирівняли передплату за „Наше Життя“? НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1963 29
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
