Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
РІК XX. СІЧЕНЬ, 1963 Тодось Осьмачка ЕЛЕГІЯ (Уривок) Весна пролітала в ш ирокім П оділлі, з 'боків її сонце лилось у ріллю, й згуби ла кирею н ад гирлом Д ністра, а Воля вдягла, мов зірниця, креснула н ад степом вечірнім ... Ш апку зірвала з лісів Буковини, віками у хм арах ш ум іла; Коня в Ч орно горах спіймала... Свист! І летить по Вкраїні, летить з м оїм серцем ! Стелиться грива, зм іш авш ись з лісами, з барвінкам и і пш еницями ЯСНОГО', як сонце, коня... Стелиться грива, зм іш авш ись з лісами, з барвінкам и і пш еницями ясного, як сонце, коня... К інці розпустила ікиреї на тисячі верст і рухом своїм потягла за собою всі сонм ищ а зор і планет, і в зоряних зливах летить моя Воля, на північ летить над ріками, і н ад полями й лісами туди, д е зем лю р озп и сую ть ф й ор ди глибокі... І там над одн им серце полож ить м оє... І ніж но притрусить снігам и й ого1 й гор ою придавить, хол одн іш ою щ е від віковічної криги; і скальди обсядуть її і з хуґам и разом мені заспіваю ть 'пісні про лю бов... І м охом цупкіш им за; дріт серце розквітне м оє від ніж них пісень піро лю бов! Із зб ір ки „Із-п ід світу*1 Сорок п’ятий раз Сорок п’ятий раз приходить річниця, що хвилює кожне українське серце. Минає бо 45 років від хвилини, коли на Софійській площі в Києві відчитано IV. універ сал, що „від нині во єдино14 прорік Україну вільною. Сорок п’ять літ! Наповнені мозольною працею й важкою боротьбою, /вони стали одним бурхливим шляхом наших визвольних змагань. Були в них часи небуденних осягів і розквіту, що й досі вказують нам дорогу в майбутнє. Згадаймо хочби творчість мистців і вчених, розмах нашої кооперації, саможертву нашого підпілля, зрив Карпатської України, геройську поставу УПА. Потрясали нами й важкі удари, що їх ледве котрий народ пережив би. Знищення нашої духовної і світської верхівки, штучний голод 1932/33 p., важкий буревій 2. світової війни, великий ісход і вперта, наполеглива русифікація — все це також впало важкою тінню на ці роки. Буремні це були роки і потом-кров’ю скроплений шлях! Чомусь Боже Провидіння призначило нам його перейти — на ньому гартузатись і дозрівати. Ще не можемо тягнути висновків. Цей шлях ще не завершився і тому не знаємо, які саме його етапи ви рішні для нас. Але гляньмо на події останнього року! У пошукуванні матеріалів до своєї наукової праці д-р Марія Клячко натрапила в архіві Колюмбійського університету на меморандум американської делегації на Конференцію Миру в Парижі, що змагає до при знання України незалежною державою. Сорок п’ять літ тому одна з найбільших свідомих потуг виразно під тримувала наші змагання до волі. Завдяки дослідниці- українці це дійшло аж тепер до нашого відома^ Правда, у 1962 р. постав ще один документ, Лист секретаря Раска до конгресмена Смита, що є немов за переченням першого. Замість дороги до самостійности нам дали назву „традиційної частини4* російської імперії і то в сорок п’ятому році нашої боротьби! Можна б зневіритись у правильний хід подій, у Божу й людську справедливість. Але на XVI. сесії асамблеї ОН амбасадор ЗДА Адлі Стівенсон пригадав у своїй заяві про к о л о н іа л із м СССР, щ о большевики визнали в 1917 р. незалежну Українську Республіку, а помимо того в липні 1923 Україну інкорпорували'. „Совєтська колоніальна імперія є одинокою модерною імперією, в якій поневоленим народам не дають змоги вибору щодо їх майбутнього і їх долі“ — закінчив він. Значить існує вона, ота „не-традипійна“ Українська Республіка в пам’яті й арсеналі державних мужів! Живе вона там своїм невгавним змаганням до волі і наш страдальний 45-літній шлях не пішов намарне! НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1963 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
