Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
думи, вертить носом і закидає на другу лінію. — Не знаєш? А повинен, ти американець. А на другу лінію не пхайся, сам мусиш мати трохи ро зуму. Сам ставати на червоному світлі, пильно розглядатися, щоб на кого чи на що не наїхати і, вкінці, їхати просто. А тебе тіль ки пусти і робиш вихиляси. Ка жеш, що то не твоя вина, що до роги не біжуть рівно. Най би я спробувала пустити тебе самопас на найрівнішій дорозі, побачили б ми чи не влетів би ти до рова або на яку хату. Ні, ні! Уже волію ве сти тебе. Злегка, злегенька по кручуючи колесом. Лиш стільки, щоб удержати тебе на дорозі. Але ти теж уважай, приятелю мій. Не маємо ж нікого, ні я, ні ти і ми тільки обоє загублені серед про стору доріг, що біжуть неминуче. Нераз думаю зі страхом: що я по чала б, якби ти так нагло захворів або загалом вирішив покинути ме не. І ніч западала б на пустих до рогах між лісами і полями. Як страшно, як страшно! Натискаю акцелератор, дивлюсь на милівник. Сірий, глухий, без надійний вечір підкрадається до нас. І я далі розказую: — І ще одне діялося восени: викопували картоплю. Гарна й приємна робота, а ще як земля пухка! Під кожним кущиком не сподіванка, радісна знахідка. Там великі картоплини, тут багато їх і дорідні. О, люблю копати карто плю! Але є ще одна приємність: натину громадять у купки, а по тім запалюють. Сизий, густий, за пашний дим стелиться гю стерни щах і так пахне осінню, так наві ває легкий, легкий сум. Під сірим небом летять журавлі або гуси. І Марися перестає копати карто плю, підпирається сапою та див лячись птахам навздогін, зідхає: -— Богойку, Богойку, вже відліта ють гуси, вчасна зима буде! Ой, випадуть сніги та як не сціплять морози! Так часто разом із ними в бой ківську хату заглядають злидні і голод. Далі копає картоплю Ма рися, але Яцько разом із Дмитром, хлопці, що пастушать, підсичують сизий дим і згодом у жаринки й попіл кладуть картоплю. Як сма кує така картопля, печена в попе лі! Як пахне! — Але що роблять гут із нати- ною, чи ти знаєш? Мабуть її за лишають на полі, а з весною чи коли там переорюють. Але в нас не всю натину палять: її носять плахтами до стаєн і там худсба перегризає, а решту стелять. — Щ о правда, то я ніде тут не бачила картоплища. їх десь виро щують і в цьому стейті, але я ні коли не бачила їх на полі. По до розі зустрічаємо різні написи: го- ляндські квітові цибульки, молоді курчатка, свіжі господарські яйця, і тільки раз за цілу дорогу вели кий напис: картоплі. Напевне спро ваджені звідкись, як от із Айдаго. Щ е вдома казали, що в Америці помаранчі дешевші від картопель. Парадокс: ця країна є батьківщи ною картопель. Карусь є народжений у країні парадоксів і не бере їх надто по важно. Навпаки: котиться гладко по широкій дорозі і є дуж е задо волений. (Докінчення буде) ГОСТІ В ЦЕНТРАЛІ У листопаді м. р. відвідав Дім СУА інж. Олександер Гладишовський із Ню Йорку. Як довголітній секретар Гол. Управи Т-ва „Самопоміч" він був зав жди в дружньому контакті з нашою організацією, а тепер привітав нас у новому 'будинку. Знайшлась нагода обговорити захист старих, що ним Т-во „Самопоміч" теж цікавиться. У грудні м. р. побувала в Домі СУА письменниця Ірина Книш. У переїзді до Англії вона спинилась на кілька днів у ЗДА. З радістю зустріли член ки Екзекутиви цього біографа Наталії Кобринської та інших видатних ж і нок. Незабаром має появитись нова книжка Ірини Книш, присвячена по статі Анни Йонкер, в якій широке мі сце займає український жіночий рух. У січні ц. р. відвідала Централю СУА громадська діячка й публіцист Дарія Ребет. З нагоди своєї доповіді у Филаделфії вона відбула спільне за сідання з Екзекутивою СУА, щоб на- світлити акцію допомоги фонду „Ма ти й Дитина" в Німеччині. П-ні Дарія Ребет є містоголовою Об’єднання У- країнських Ж інок у Німеччині, що ві дає навчальними станицями. Улюблена книжка Моє глибоке признання Перше, за щ о беруся, — так серед книжок, як і журналів, — це літера турно-критичні студії, нариси, есеї, зокрема таких авторів як Франко, Зе- ров, Плевако, Донцов, Державин, Ш е рех, Зайцев, Глобенко, Романенчук, Кравців, Кошелівець, Костюк. Остан німи часами, ознайомившись із пові стями Тараса Шевченка, — я просто залюбилася в них, не за їхню фабулу (зміст), а саме за те, що це не зви чайні повісті, але прекрасні репорта жі (чи не перші в нас?!), критичні студії (про літературу, музику, маляр ство, філософію і г. д.), есеї й філо софічні розправи. Такий бо великий і різногранний є наш Ш евченко! Д ру гий мій улюблений літературний жанр — це гумор і сатира. Почавши без смертним Гоголем (чий гумор, проте, вже не розсмішує нас так, як його су часників!), почерез Руданського, Ма- ковея, до наших часів із О. Вишнею (не всі його гуморески!), І. Керниць- ким (капітальний його „Герой перед містя" при видатній допомозі Л. Гу- цалюка), М. Понеділком (бажалося б трохи більше ляпідарности!), Б. Ни- жанківським (чудесні, тонкі, „Вірші іронічні" у співпраці з ЕКО’м), а перш за все з королем дотепу, гумору, са тири й сарказму, незрівняним і еле гантним Едвардом Козаком! Справді бо такого гумористичного журналу як „Лис Микита" може нам позаздрити не один культурний народ, разом із французьким, не зважаючи на його незрівняний дотеп — ,,есирі“. При цій нагоді, хай мені вільно бу де висловити як ред. „Нашого Ж иття", так і жіночим організаціям із центром СФУЖО, моє глибоке признання і по див за ці заходи, які вони роблять для піднесення нашої літератури —- з од ного боку, як і для поширення укра їнської книжки серед нашого грома дянства — з другого боку. Адже ж це самі жінки (слава Марусі Бек!) уфун- дували та підтримують оце вже че твертий рік „жіночу літературну н а городу" — українську „Феміну", а жінки-письменниці не тільки пишуть щораз кращі повісті й романи, але й самі їх видають. А оце недавно поча ли організувати жінки „гуртки книго любів" із шляхетною метою розбуди ти серед громадянства зацікавлення й любов до української книжки! Во істину: після створення єдиного укра- 10 НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1963 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
