Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олена Василева На крилах швидше за звук До восьми років вона не мала взуття. Її ліжком був оберемок со ломи, а часом просто підлога. Вбрання робилося з викинутих лантухів від борошна. Харчів лед ве вистачало, щ об не вмерти з голоду. Часом дівчинка здобувала для себе їж у в лісах, у найближчій затоці. Таке було життя на лісо пилках північної Флоріди. Гірке життя навчило незалежности. Ста ла особливо незалежною відтоді, коли випадково почула, як її „ма ти" сказала іншій жінці, що Джекі не належить до її родини, але во на комусь обіцяла ніколи не гово рити про це дитині. Розкривши таємницю, дівчинка зраділа, бо „мати" була дуж е лі нива й неохайна. А Джекі знала, щ о з таким самим злиденним заро бітком по інших родинах було чи стіше й більше порядку. Дівчинка навчилась ловити рибу й крабів, а часом хтось із рибалок дарував їй кефалю. Її названі батьки не були віру ючі, та коли приїздив до селища священник, вони казали дівчинці відвідувати Службу Божу. Мабуть вони комусь це обіцяли. Дівчинка призвичаїлась ходити до церкви. Вступила до школи, та на третій день навчання вчителька вдарила її лінійкою. Дівчинка відповіла у- даром і накивала п’ятами. Цілий рік не ходила до школи, аж поки туди не приїхала нова вчителька. Джекі прив’язалась до неї. Вчи телька платила дівчинці десять центів на тиждень за те, що вона їй приносила з лісу сухе гілля для маленької грубки її кімнати. Н еза баром було стільки гілля, що його ніде було складати. Та дівчинка все приносила, бо це давало їй змогу бути в теплому приміщенні й поговорити з учителькою. З пер ш ої книжки, яку їй дала вчитель ка — Давід Копперфілд — вона виписувала незнайомі слова й по тім питала значення їх та як треба вимовляти. Пізніше в житті Джекі часто згадувала свою вчительку, яка не тільки навчила її читати, а й три мати тіло в чистоті, причісуватись. Купила їй убрання, гребінець і стрічку для волосся. Запалила ба жанням змагати до кращого. На пам’ять про цю вчительку Джекі взяла маленьку жебрачку з вулиці в Гавані й помістила її в манастир- ську школу, а також утримувала й виховувала трьох маленьких бід них хлопчиків в Еспанії. Коли їй було вісім років, „роди на" переїхала до Колюмбусу (Д ж ордж ія), і Джекі розпочала працю на фабриці, дістаючи щось із шість центів на годину. Працю вала дванадцять годин у нічну зміну, розвозячи візочком нитки для ткаль в антисанітарних умови- нах підприємства того часу. Так заробила вона собі на першу па ру взуття. Згодом почала поацювати в пе рукарні, а чотирнадцятьох років була вже фахівцем. Пізніш пра цювала в салоні краси Сакс на п’ятому авеню в Нью Йорку, а вліті виїздила на таку ж роботу до Маямі Біч. Так почались її до брі заробітки. Працюючи і роз важаючись у Маямі Біч, вона од ного разу зустріла під час прий няття військового літуна Флойда Одлума. Коли його перед тим у- мовляли прийти, перераховуючи славнозвісних артисток, які мали бути, він відповів, що почуває се бе надто втомленим, щ об підтри мувати розмови про останні книж кові новини або вистави. А коли довідався, що там буде звичайна гарненька дівчина, що заробляє собі на прожиття, він погодився прийти, якщо матиме нагоду сиді ти поруч неї. Під час вечері Джекі сказала йому, що хоче покинути працю в салоні, бо її втомлює бути весь час на ногах. Воліє продавати кос метику, буде їздити автом. На це Флойд відповів, що для успіху, за теперішніх темпів, потрібне не ав то, а крила. Джекі відчула, що ця зустріч — її доля. І справді це була подвійна доля. Під час розмови з ним у неї виникла думка стати літункою, а згодом Флойд став її чоловіком. Вліті 1932 року Джекі взяла на три тижні відпустку й вступила до літунської школи. Вона заплати ла за весь курс. Щ об дістати лі цензію, мала вчитись 2-3 місяці. Наполегливість і здібність допо могли їй здобути документ за час ви .пустки. Діставши дозвіл, вона не усві домлювала, як мало вона ще знає, і коли Канада запросила літунів Сполучених Штатів на зустоіч v повітрі в Монтреалі, — - Джекі, позичивши літака, вирішила леті ти туди. їй казали, що треба бути дурною, щ об летіти з таким обме женим досвідом. Вона подумала: „Господь піклується дурними", і полетіла дорогою, що їй вказав досвідчений літун — вздовж Гуд зону до Лейк Чемплейн, тоді до Барлінггону, Вермонт, щоб пройти митний контроль, а там мали вка зати шлях до Монтреалу. Коли ро НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962 7 Джекліна Какрен Jacqueline Cochrane, prominent American pilot.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
