Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
В окупованому Львові ПЕРША УКРАЇНКА В РЕДАКЦІЇ ЩОДЕННИКА Недовго виходив щоденник „Вперед" українською мовою в обложеному Львові. Але замітне в ньому те, що в його редакції працювала молода журналістка Цьопа Волянська, мабуть, перша жінка в редакції щоденника. Праця її була нелегка. Д о неї належала рання коректа. О год. 5 рано вона вже була в друкарні, щ об прочитати склад. Коли по щастило з цензурою , то ще перед полуднем наша головна кольпор- терка, стара Лєхова, розділювала газету між своїх помічниць та по мічників, а потім, почавши від Ринку бігла з голосним криком „Вперед1*! ,,Вперед“ ! А в редакції Цьопа вже сиділа при праці, коли інші працівники щойно сходилися. Першим прихо див Порфір Буняк, що відразу зникав у друкарні на довший час. Потім Іван Квасниця, все ввічли вий, товариський, зараз брався за вступну статтю. За ним поволі всувався Іван Івашко і відразу спинявся біля глобусу, що стояв у нього на бюрку. Це, мабуть, привичка з часів, коли був працівником в од ній іміґраційній фірмі. За хвилину приходило рівночасно двох — Єв ген Гуцайло, народній учитель із Буковини й реемігрант із Канади Андрій Головка, студент філосо фії. Перший реферував заокеан ські справи, а другий був автором сантиментальних фейлетонів. Останнім приходив, голосно стукаючи протезою, все захмаре ний і дуж е сварливий Антін Чар- нецький. Головний фейлетоніст Тиберій Горобець (Степан Чар- нецький) не сидів у редакції, а писав у богемському шиночку Атляса в Ринку. Тут, цей колись красень і талановитий тю'ет, про сиджував годинами в товаристві приятелів або знайомих і -під чаркою нераз творив свої „пер лини “. Дістати" від нього замовле ний фейлетон — це була пекель на мука. Післанець редакції мав наказ не спускати з ока шинку й незавидна була його роля! Нераз довелось йому вислухати від ре дактора, так і від „Ф уня“. Згодом з’являлись у редакції деякі наші громадяни, що хотіли довідатись новин „із того боку" та почитати найновіше число. Найточніше приходив д-р Іван Курівець, вуйко Цьогш. Горе, ко ли газета ще не була готова! Цьопа працювала солідно і ско ро. Редакційні товариші дивува лись, як скоро вона схопила всі подробиці газетного діла. Видно було, що полюбила цю професію. Коли став виходити місячник „На ша Мета", то ми їй доручили цю жіночу газету й вона при співпра ці трьох видатних громадських діячок — Дарії Старосольської, Стефанії Пашкевич і Олени Фе- дак-Ш епарович провадила її. Але довго ми не тішились нею. Між тими, що нас відвідували, був милий, культурний молодий чоло вік, д-р Маріян Ґардецький, ко лись службовик ц. к. дирекції по ліції у Львові, яку покинув, коли Львів окупувала Польща. І в тій нашій редакції, непомітно для нас, зацвіло кохання. І для нього Цьо па покинула Львів і професію, яку полюбила. Та все ж приємно пригадати, що в нашій редакції „Впереду" ви школилась журналістка, що потім проявлялась часто своїм пером в українській пресі. д-р Лев Ганкевич Примітка: У першу річницю смерти бл. п. Кекилії Гардецької подаємо спо гад про початки її журналістичної праці. Свого власного покійна не всти гла закінчити. М ІЖ „ВПЕРЕДОМ“, А „НАШОЮ МЕТОЮ“ Миттю проминуло славних, хоч і тривожних 21 листопадових днів 1918 року. Страшним кошмарем сумної дійсности лягла на нас окупація Львова. Р оз’юшена во- ячня гучно святкувала перемогу погромами українського й жидів ського населення. У Львові я опинилась випадко во. Будучи на банковій праці у Кракові, я вибралась до Львова на задушні дні, користаючи з віль ного. Здається чи не останнім поїздом приїхала я і вранці до билась до мешкання своїх свояків д-ра Курівця в Нар. Домі. Вже по дорозі дійшла до нас у поїзді ві стка про те, що українці перебра ли владу у Львові. Тому я відразу пішла до магістрату зголоситись до якоїнебудь праці. Мені сказа ли, що найбільша потреба є в кухні, бо треба було приготувати їж у для вояків, що приходили змучені, перемерзлі й голодні. То ж зараз знайшлася група ж і нок, що розвела на подвір’ї два великі вогнища і в казанах варила день і ніч на зміну. Десь 10-го дня мене закликали на пращо до Військового Секре- таріяту у бувшому Намісництві. Тут знов новий круг роботи у га рячковому темпі. Щ е не встигла я запізнатись із кругом діяння, коли вже наші покинули Львів. Проминув деякий час. Вже не пригадую дати, але виразно па м’ятаю оті збори при вул. Руській ч. З, де організувався Горожан- ський Комітет. Постав з ініціяти- ви д-ра Л. Ганкевича та покликав до життя Самаританську Секцію під проводом д-ра Маріяна Панчи- шина для опіки над раненими по шпиталях та арештованими по тюрмах. Знов почалось для нас варення та ношення харчів до шпиталів і в’язниць. У проводі Секції стояли Олена Федак-Ш епарович, Софія Федорчак і Олена Косевич. Праця була куди трудніша від поперед ньої, бо вже не мали ми подвір’я Народнього Дому та магазинів із харчами. Та з тим більшим завзят тям роздобували ми все потрібне. Котрогось дня серед нашої ме тушні почули ми На вулиці вигук українською мовою. Щ о таке? — „Купуйте нашу газету! Купуйте »Вперед«!“ — лунав жіночий го лос. Невже справді? -—- Так, від повідають пані, д-р Ганкевич і Порфір Буняк робили заходи ко ло відновлення „Впереду" і вид но, що їм пощастило. А газету продає Лєхова, що взялась за те тому, що малим хлопцям поляки відбирали газету. Газета стала виходити й була 4 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
