Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Мудра Галочка КІНЕЦЬ ОСЕНИ Д ав н ен ьк о вж е не видно н аш о ї Г алочки в саду. С ум ую ть за Г а лочкою всі: і білка, якій ніком у винести теп ер см ачних горіш ків, і зай ч и к о ві ніхто не п ри н есе с о л о д к о ї м оркви, або свіж их л и сто ч ків капусти . А бідні го р о б ч и к и дарм а зб и р а ю ть с я на ґа н к у — н е ма там ані к ри ш ок із білого хліба, ані см ачних зер н ят. Н аш у Г алоч ку всі д у ж е л ю б лять, але чом у ї ї н е має — ц ього ніхто з них не зн ає. А Г алоч ка засту д и л ась і леж и ть бідна в ліж ку, п ’є якісь такі н е смачні ліки, а щ о н ай гірш е — м у сить м іряти часто те м п е р а ту р у . І навіщ о ця тем п ер ату р а і той п о ганий тєр м о м етер ? А дж е ж від н ього їй ані тріш ки не легш е, все так само боли ть голова, а щ о в е чора р о б и ться д у ж е гар яч е, тече з носа, щ е й к аш ел ь почав д о к у чати. Ні, тер м о м етр н ічого « е д о п ом агає. іВі'н н едобри й . Й ого т р е ба вики н ути ч ер е з вікно. А ле як й ого в и к и н у ти ? Як тіл ь ки Г алоч ка п іднім еться на ліж ку, о д р а зу щ о сь так е зр о б и ть ся з г о ловою , щ о вона не х о ч е тр и м ати ся й п ад ає на п о д у ш ку . А мама така сту р б о в ан а, так п роси ть три м ати той терм ом етр терп ели во в роті. Г ал о ч к а д у ж е лю б и ть мам у. А ле чом у мама не ро зу м іє, щ о той терм ом етр їй не п о м агає? Він н авіть ш коди ть їй ! А ле Г алоч ка н е х о ч е роб и ти мамі п ри крощ ів. Х ай у ж е так буде. В о на вж е я к о сь п отерп и ть. Т ак п ройш ло, як Г алоч ці зд а в а лося, б агато днів. О д н о го р ан ку д о к то р зали ш ив на столику, біля Г алоч чи н ого л іж ка, свою м едичну в алізк у , а салі вийш ов у д р у г у кім н ату. Г ало ч к а п ідвелася і сіла на ліж ку. В она бу л а д у ж е р ада, щ о го ло в а ц ьо го р а зу не впала на п о д у ш к у . О сь те п е р вона зн ає, я к п о з б у тися того п о ган ю ч о го терм ом етра, того в орога, щ о три м ає ї ї в л іж ку. Д о к то р о в а в ал ізо ч ка б у л а в ід чин ена. Г ал о ч к а ск о р ен ьк о п о к л а ла в н еї на самий спід терм ом етр, а сама — ш усть під ковд ру. Коли мама з д о кто р о м увійш ли в кім нату, Г алоч ка п ри ки нулась, щ о спить. — Н е буд ем о ї ї ту р б у в ати , — ск азав доктор. — Ц е м аб уть н а стала кри за. Н аш а Г алю ся в и д у ж ує. Д о к то р п о п р о щ ав ся і вийш ов. А мама сіла на ліж ко й довго г л а дила Г алоччи н і р учки та голівку. Під мамині ніж ні п есто щ і та л а скаві слова Г алоч ка справді з а снула. Н а други й день, коли д октор п рий ш ов до Г алочки, вона сиділа на ліж ку й складала свою у л ю б лен у к а р т у -за г а д к у . О чі в н е ї б у ли в еселі й сама усм іхнен а. — П ане д о к то р е, а ви вм ієте складати к а р т и -за га д к и ? Н і? Не вм ієте? Х очете, я вас н авчу! — Д о б р е, Г алочко! А ле сп о чатку зм іряєм о тем п ер ату р у . О, я м уш у п р и зн ати ся, щ о вчора я ко сь пом илково я зах о п и в ваш те р м о метр. В ибачте, б уд ь ласка, мені — зв ер н у в ся він до мами. Г алоч ка в ід р азу п осум н іла і з а п лакала. — Я не хо ч у терм ом етра! Я зн о ву захворію ! Н е тр еб а! Н е т р е ба! П рош у, д у ж е п рош у! М ама схвилю валась, а доктор п риклав свою р у к у до Г ало ч ч и н о го чола й ск азав : — Ти не м аєш гаряч ки , голівка твоя холодн а. Н е хвилю йся! Н е будем о м іряти тем п ер ату р у . Ч ом у ти не лю биш тер м о м етр а? А дж е ж він не р о б и ть б о л яч е — ніколи. — Він п оган и й, п оган и й! Ц е ч е р ез н ього я так до вго л еж ал а в ліж ку. В чора я й ого п оклала в в а ш у в ал ізк у й о д р азу ви д у ж ал а. Д о к то р і мама довго см іялися з Г алочки й тіш или ся, щ о вон а в и д у ж ал а, а н ай б ільш е зр ад ію ть Г а лоччин і д р у зі — твари н ки в саду. М. Стратієнко Падає листя пожовкле, Встелює землю в саду. Пташки давно вже замовкли: Всі вони в теплім краю. Вийшла Галюся в садочок, Вийшла — давно не була. Інший там кожний куточок — Квітів, комашок нема. Білочку Галя спитала: „Чом так змінився наш сад?“ Білочка Галі сказала: „Бо надворі листопад". Зайчика Галя зустріла, Стежкою біг через сад. Шубка на ньому вже біла, Бо надворі листопад. Падає листя пожовкле, Падає, встелює сад. Галочка вже тепер знає, Що надворі листопад. М. С т р а т і є н к о КОЛИСКОВА Гулі, гулі, голуби, не злітайте над горби, прилітайте до вікон, принесіть дитині сон. Принесіть дитині сон із тихої вулички. Гулі, гулі, гулечки. Прилетіли голуби, впали тіні голубі на м’якенькі подушки, на постельку-пелюшки. На постельку-пелюшки, на білу кошуленьку. Гулі, гулі, гуленьки. Воркували голуби: ой якби же, ой якби милий хлопчик підростав, на рівненькі ніжки став. Голубочків привітав: „Голуб’ята, гуленьки! “ Люлі, люлі, люленьки. Г. Ч о р н о б и ц ька НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1962 23
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
