Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ялинки трьох країн Моя перша ялинка! Найвдячні- ша тема шкільних завдань. Хто її не знає? Простими, щирими сло вами описували її малі школярі. Прикрашували це завдання виїм ками з колядок і віршів. І думками линули в той куток рідної хати, де стояла осяяна ялинка, якої віт- ки, здавалось, ще дрижали від до тику ангельських крил. Скільки то літ? Немов сьогодні бачу той вечір. Рожевий відблиск заходу сонця— це для нас небесний знак, але в серці непевність чи це для нас, чи для других дітей. Свята вечеря проходить у нетерпеливості й три возі. І нараз несподівано — це довгождане — голос дзвіночка. Всі біжимо до вітальні і через від хилені двері бачимо відбиту в дзеркалі, чудово освічену ялинку. Запах її свіжих гілок наповнює цілу кімнату. На гілках, у мигот ливому світлі свічок, пишаються чудові прикраси. На горі ясна го лівка янгола, дальше скляні бань ки і прикраси з бібулки, а поміж ними позолочені орішки, червоні яблука й кольоровою склицею по криті медянички. (Були з неба й пахли живицею!) Ялинку окружа- ли золоті і з кольорового паперу ланцюжки, а згори вниз звисало янгольське волосся. Та найбільшу нашу увагу притягала маленька мініятурка Божого Дитятка, що спочивало на мохові у срібній ко лисці. Що прикраси були з неба, в нас тоді не було сумніву, бо ж на ви ставі сільської крамниці ми їх не бачили. Тому вдячність для янго лів, що простили нам наші прови ни, наповняла наші серця і ми з дитячою щирістю в тій хвилині по становляли бути чемними на бу дуче. А потім? Наша хатня ялинка зробилась маленька, лиш для ,,го диться “. Але та, яку прикрашував Союз Українок у великій залі На роднього Дому! Соколи Олдбої старали високу ялинку, що її тре ба було прибирати з драбини і то змерзлими руками (заля ще не бу ла викінчена й не огрівалась). Але наш труд нагороджували оживлені личка дітвори, що співали голосно колядок, немов у той спосіб хоті ли подякувати за солодощі, пода ровані їм. Стільки було життя, стільки радости в тому! Війна перервала тяглу нитку ялинок Рідного Краю. А вже яли нок на еміграції ніяк не можу пригадати! Може тому, що це був повоєнний час і пов’язана з тим непевність, а може й тому, що кожного разу святкували в іншому місці. Але все ж таки одну ялинку собі пригадала. Невеличку, дуже гарну, свіжу, прямо з лісу. Її сту лені гілки закрили простягнену здовж її пня грубу ковбасу. Кру гом був ще папір, щоб не поколо ти собі рук. В такий спосіб я пе ревезла цей смачний об’єкт із села до табору в Реґенсбурзі. Та де стояла і як була прикрашена ця ялинка, ніяк не можу пригадати. Прости мені, німецька ялинко, але в моїй уяві ти ніколи не станеш нарівні з тими, з угринівського лі су! Ти будеш завжди лиш практич ним опакуванням... А тепер в Америці ставимось більш поважно до неї. Сві’домі, що не всі повернемось до Рідного Краю... Тепер ми з жадобою хо чемо пригадати собі моменти з минулого. Відтворюємо всі подро биці, як можна найкраще та пе реживаючи, вкорінюємо їх у на ших дітей, щоб передати їм цю традицію. Хоча тут уже від жовтня можна дістати всякі 'прикраси — най- трудніше прибрати ялинку. Про бувала всього! І 'правдивих свіче чок, замість електричних, і цукор- ки завивала сама в паперці, світи ла й гасила кімнатне світло та на строю як не було, так і не було. Ялинок в Америці не люблю. Мо же тому, що перші свята за океа ном ми провели на свіжій могилі татка без Свят-Вечора й ялинки. Чи може тому, що спогади стають миліші, як дійсність? А може це підсвідомий страх, щоб пишнота американських ялинок не затьми ла краси .моєї першої? О, ні! Не має такої, що перевищала б тебе, чи навіть срібна, чи золота, чи та з Рокефеллер Плаза, привезена зі Швеції, Альп, Канади, чи іншої країни, що гордо блистить сотня ми світел серед хмародеріів Ню Йорку. Ти будеш завжди найкра ща, найдорожча, бо прийшла з рідного лісу, а на твоїх гілках спочила срібна колисочка з Бо жим Дитятком. Під час Різдвяних Свят часто думаю про того маленького Ісуса та маю 'прочуття, що його ще раз таки побачу. Так! На це надіюся і сильно вірю, що Христос наро диться ще раз для моєї країни. Тоді там залунає своібїдно пісня! ,,Слава во Вишніх Богу“ і тоді я віднайду срібну колиску 'з Ісусом і як колись, ніжно приміщу її на ялинці з уігринівськог-о лісу. А кругом запалають свічки на знак по'біди добра над злом! Ірина Кашубинська Клівленд, у січні 1961 р. НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1962 і
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
