Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ялинки трьох країн Моя перша ялинка! Найвдячні- ша тема шкільних завдань. Хто її не знає? Простими, щирими сло вами описували її малі школярі. Прикрашували це завдання виїм ками з колядок і віршів. І думками линули в той куток рідної хати, де стояла осяяна ялинка, якої віт- ки, здавалось, ще дрижали від до тику ангельських крил. Скільки то літ? Немов сьогодні бачу той вечір. Рожевий відблиск заходу сонця— це для нас небесний знак, але в серці непевність чи це для нас, чи для других дітей. Свята вечеря проходить у нетерпеливості й три возі. І нараз несподівано — це довгождане — голос дзвіночка. Всі біжимо до вітальні і через від хилені двері бачимо відбиту в дзеркалі, чудово освічену ялинку. Запах її свіжих гілок наповнює цілу кімнату. На гілках, у мигот ливому світлі свічок, пишаються чудові прикраси. На горі ясна го лівка янгола, дальше скляні бань ки і прикраси з бібулки, а поміж ними позолочені орішки, червоні яблука й кольоровою склицею по криті медянички. (Були з неба й пахли живицею!) Ялинку окружа- ли золоті і з кольорового паперу ланцюжки, а згори вниз звисало янгольське волосся. Та найбільшу нашу увагу притягала маленька мініятурка Божого Дитятка, що спочивало на мохові у срібній ко лисці. Що прикраси були з неба, в нас тоді не було сумніву, бо ж на ви ставі сільської крамниці ми їх не бачили. Тому вдячність для янго лів, що простили нам наші прови ни, наповняла наші серця і ми з дитячою щирістю в тій хвилині по становляли бути чемними на бу дуче. А потім? Наша хатня ялинка зробилась маленька, лиш для ,,го диться “. Але та, яку прикрашував Союз Українок у великій залі На роднього Дому! Соколи Олдбої старали високу ялинку, що її тре ба було прибирати з драбини і то змерзлими руками (заля ще не бу ла викінчена й не огрівалась). Але наш труд нагороджували оживлені личка дітвори, що співали голосно колядок, немов у той спосіб хоті ли подякувати за солодощі, пода ровані їм. Стільки було життя, стільки радости в тому! Війна перервала тяглу нитку ялинок Рідного Краю. А вже яли нок на еміграції ніяк не можу пригадати! Може тому, що це був повоєнний час і пов’язана з тим непевність, а може й тому, що кожного разу святкували в іншому місці. Але все ж таки одну ялинку собі пригадала. Невеличку, дуже гарну, свіжу, прямо з лісу. Її сту лені гілки закрили простягнену здовж її пня грубу ковбасу. Кру гом був ще папір, щоб не поколо ти собі рук. В такий спосіб я пе ревезла цей смачний об’єкт із села до табору в Реґенсбурзі. Та де стояла і як була прикрашена ця ялинка, ніяк не можу пригадати. Прости мені, німецька ялинко, але в моїй уяві ти ніколи не станеш нарівні з тими, з угринівського лі су! Ти будеш завжди лиш практич ним опакуванням... А тепер в Америці ставимось більш поважно до неї. Сві’домі, що не всі повернемось до Рідного Краю... Тепер ми з жадобою хо чемо пригадати собі моменти з минулого. Відтворюємо всі подро биці, як можна найкраще та пе реживаючи, вкорінюємо їх у на ших дітей, щоб передати їм цю традицію. Хоча тут уже від жовтня можна дістати всякі 'прикраси — най- трудніше прибрати ялинку. Про бувала всього! І 'правдивих свіче чок, замість електричних, і цукор- ки завивала сама в паперці, світи ла й гасила кімнатне світло та на строю як не було, так і не було. Ялинок в Америці не люблю. Мо же тому, що перші свята за океа ном ми провели на свіжій могилі татка без Свят-Вечора й ялинки. Чи може тому, що спогади стають миліші, як дійсність? А може це підсвідомий страх, щоб пишнота американських ялинок не затьми ла краси .моєї першої? О, ні! Не має такої, що перевищала б тебе, чи навіть срібна, чи золота, чи та з Рокефеллер Плаза, привезена зі Швеції, Альп, Канади, чи іншої країни, що гордо блистить сотня ми світел серед хмародеріів Ню Йорку. Ти будеш завжди найкра ща, найдорожча, бо прийшла з рідного лісу, а на твоїх гілках спочила срібна колисочка з Бо жим Дитятком. Під час Різдвяних Свят часто думаю про того маленького Ісуса та маю 'прочуття, що його ще раз таки побачу. Так! На це надіюся і сильно вірю, що Христос наро диться ще раз для моєї країни. Тоді там залунає своібїдно пісня! ,,Слава во Вишніх Богу“ і тоді я віднайду срібну колиску 'з Ісусом і як колись, ніжно приміщу її на ялинці з уігринівськог-о лісу. А кругом запалають свічки на знак по'біди добра над злом! Ірина Кашубинська Клівленд, у січні 1961 р. НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1962 і
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
