Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
J1. Горлиця Перша коляда (Уривок і з пов і сти „Якою Дорогою") Наближалося Різдво. Дідуся з бабусею вже давно немає. Живу чи в місті, Дубки не справляли свят з обережносте: за большеви- ків небезпечно було святкувати Різдво чи Великдень, ані до цер кви піти, ані образа святого в хаті тримати. А тепер вже не те! За місяць стали готуватися —■ це ж перше вільне християнське свято! Мати Данкова навчила гурт ді тей співати колядки; зробили ве лику зірку з бляхи, намалювали й наліпили на неї „Вертеп*1; держак обвили кольоровими ганчірними стьожками, ще й свічничок із свіч кою примоцювали, щоб видніше було „Вертеп“. От уже й Свят-Вечір голодного 1942 року. Мати зварила узварю з мерзлого цукрового буряка й куті з обтовченої пшениці -— це вже Данко товк, щоб зробити ко лядникам несподіванку на завтра: матимуть святу вечерю, хой хоч і вдень, коли увечорі не можна (поліційна година о 6-тій вечора). Час від часу чути було далекі ви бухи гармат —- фронт став десь 40—50 км. на північ від міста. Повечеряли з тихою радістю, а трохи й із сумом і лягли рано спа ти, щоб не проспати. Через „Про світу" заповіли колядникам іти рано, щоб устигли до Служби Божої обійти всіх. Неспокійно спав Данко, і ввісні турбувався чи все добре вийде, йоіму ж бо припала честь бути звіздоношею й віншувати. Удосві- — Просимо завітати!.. Колядники, ніг під собою не чу ючи, зайшли і... здалося їм, що вони забули, що мали співати, так хвилювались. Мати дала тон і пер ші слова. Несміливо зазвучала „Нова радість", та зворушені го сподарі підтягли й собі. Колядни ки підбадьорилися. Діти слухали з блиском в оченятах і просили ще й ще. Проспівали тут усі чо тири колядки, що навчилися. Го сподарі дякували і наділили їх ко лядою в мисці... Пішли далі сміливо й весело. Всюди зустрічали їх з радісними сльозами й наділяли хто чим мав, хоч були й такі, що й дверей не відчинили. До одинадцятої години ранку закінчили колядувати і за йшли до „Просвіти". Саме почи налася польова Служба Божа (церкви ще не було відкрито). Колядники побожно помолилися разом із старшими, а вкінці, на запрошення отця настоятеля, за співали й присутнім колядок. Усі тішилися, а найбільше звіздоноша з міхоношею. Перейшли до їдальні. Міхоноша з дуже поважною міною розкла дав на столі багату здобич: з де сяток житніх перепічок, 2-3 жме ні сухих вишень, стільки ж сушнї яблук і груш, кілька „батонів" (сойні цукорки), пів десятка пе чених буряків, миска вареників із картоплею і пів сірої хлібини — це вже якийсь старшина-украї- нець укинув, ходили ж бо й до військової касарні з колядою. У- звар і кутя стояли вже на столі, дівчатка поставили мисочки кож ному, а ложку кожне мало при собі. Молоді колядники проспівали „Народження Твоє, Христе, Бо же" і засівши при столі весело ласували. Аж не вірило ся їм, що в голодному, зруйнованому місті зібрали вони таку „розкішну" ко ляду. Запросили до столу й дітей, що не ходили колядувати. Двоє дітей відмовилися сісти до столу і це зіпсувало трохи загальну радість. Данко здивувався: та схопився, збудив матір, побіг до сусіди-хлопця, призначеного на міхоношу, а той гукнув ще двох, отак по дорозі й зібралися до гур ту. Застукали до першої хати: „Дозвольте заколядувати!" і кож ному б’ється серце -— запросять, чи ні?! З-під завіси виглянуло об личчя, засвітили в хаті світло, за скрипів замок у дверях, на порозі стала якась бабуся: НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1962 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
