Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
J1. Горлиця Перша коляда (Уривок і з пов і сти „Якою Дорогою") Наближалося Різдво. Дідуся з бабусею вже давно немає. Живу чи в місті, Дубки не справляли свят з обережносте: за большеви- ків небезпечно було святкувати Різдво чи Великдень, ані до цер кви піти, ані образа святого в хаті тримати. А тепер вже не те! За місяць стали готуватися —■ це ж перше вільне християнське свято! Мати Данкова навчила гурт ді тей співати колядки; зробили ве лику зірку з бляхи, намалювали й наліпили на неї „Вертеп*1; держак обвили кольоровими ганчірними стьожками, ще й свічничок із свіч кою примоцювали, щоб видніше було „Вертеп“. От уже й Свят-Вечір голодного 1942 року. Мати зварила узварю з мерзлого цукрового буряка й куті з обтовченої пшениці -— це вже Данко товк, щоб зробити ко лядникам несподіванку на завтра: матимуть святу вечерю, хой хоч і вдень, коли увечорі не можна (поліційна година о 6-тій вечора). Час від часу чути було далекі ви бухи гармат —- фронт став десь 40—50 км. на північ від міста. Повечеряли з тихою радістю, а трохи й із сумом і лягли рано спа ти, щоб не проспати. Через „Про світу" заповіли колядникам іти рано, щоб устигли до Служби Божої обійти всіх. Неспокійно спав Данко, і ввісні турбувався чи все добре вийде, йоіму ж бо припала честь бути звіздоношею й віншувати. Удосві- — Просимо завітати!.. Колядники, ніг під собою не чу ючи, зайшли і... здалося їм, що вони забули, що мали співати, так хвилювались. Мати дала тон і пер ші слова. Несміливо зазвучала „Нова радість", та зворушені го сподарі підтягли й собі. Колядни ки підбадьорилися. Діти слухали з блиском в оченятах і просили ще й ще. Проспівали тут усі чо тири колядки, що навчилися. Го сподарі дякували і наділили їх ко лядою в мисці... Пішли далі сміливо й весело. Всюди зустрічали їх з радісними сльозами й наділяли хто чим мав, хоч були й такі, що й дверей не відчинили. До одинадцятої години ранку закінчили колядувати і за йшли до „Просвіти". Саме почи налася польова Служба Божа (церкви ще не було відкрито). Колядники побожно помолилися разом із старшими, а вкінці, на запрошення отця настоятеля, за співали й присутнім колядок. Усі тішилися, а найбільше звіздоноша з міхоношею. Перейшли до їдальні. Міхоноша з дуже поважною міною розкла дав на столі багату здобич: з де сяток житніх перепічок, 2-3 жме ні сухих вишень, стільки ж сушнї яблук і груш, кілька „батонів" (сойні цукорки), пів десятка пе чених буряків, миска вареників із картоплею і пів сірої хлібини — це вже якийсь старшина-украї- нець укинув, ходили ж бо й до військової касарні з колядою. У- звар і кутя стояли вже на столі, дівчатка поставили мисочки кож ному, а ложку кожне мало при собі. Молоді колядники проспівали „Народження Твоє, Христе, Бо же" і засівши при столі весело ласували. Аж не вірило ся їм, що в голодному, зруйнованому місті зібрали вони таку „розкішну" ко ляду. Запросили до столу й дітей, що не ходили колядувати. Двоє дітей відмовилися сісти до столу і це зіпсувало трохи загальну радість. Данко здивувався: та схопився, збудив матір, побіг до сусіди-хлопця, призначеного на міхоношу, а той гукнув ще двох, отак по дорозі й зібралися до гур ту. Застукали до першої хати: „Дозвольте заколядувати!" і кож ному б’ється серце -— запросять, чи ні?! З-під завіси виглянуло об личчя, засвітили в хаті світло, за скрипів замок у дверях, на порозі стала якась бабуся: НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1962 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
