Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
В РІЗДВЯНУ НІЧ Знов Різдвяна Ніч надворі, І радіє св і т увесь, І он ті далекі зорі Шлють привіт нам із небес. Зорі — ті ж, золотосяйні, Що ясніли з височин Ще коли в убогій стайні Народився Божий Син. Ті, що будуть пломеніти І як здійсним Заповіт: Будем ближніх на цім світі, Як самих себе, любить! О. К о б е ц ь розправляла свої гарно вирізьб лені листочки. — Це він правду каже, отой мак! Що я таке? Ні імени, ні квітів, ні пахощів не маю... А листя? То таке шорстке, що тільки з голоду мене їдять, ні на що я не при датна!.. І якби могла плакати тра вичка, то напевно заплакала б... Але слова конюшинки справди лися: настав щасливий день для безіменної травички. Одного разу господар поля, старий Арон при йшов косити траву. Його син Да вид допомагав йому. — Тату, чи косити отой бур’ян, чи лишити? — запитався хлопець у батька. — Коси, синку, бо хоч і незда- лий він для корму, але що роби ти? В нас буде дуже мало сіна. А скотина, як голодна буде, то все поїсть. І скосили разом із другими тра вами безіменну травичку — „бу р’ян “. Давид пов’язав її в оберем ки та відніс до стодоли. Вже взимку, як похолодало, при біг до стодоли хлопець, забрав в’язку цієї невдалої травиці та по ніс і поклав в ясла для худоби. Це був вечір. На небі засвітилися зорі. Серед них одна була дуже велика, її світло було яскраве. Здавалося, що вона підіймається все вище й наближається до Аронової оселі. Її проміння освітлювало вбогий хлівець, де стояла худібка, як звав своїх трьох тварин бідний Арон. То були: осел, корова та віл. Тва рини дуже втішилися, що Давид їх не забув, та пішли до ясел. В той час двері хлівця відчинились і господар гукнув до хлопця: — Гей, Давиде, тут маємо подо рожніх. Вони не знайшли нічлігу в місті, то хай заночують у нашо му хліві. Ніч холодна, а тут все таки тепліше ніж надворі. За господарем до хліва ввійшла молоденька жінка та літній чоловік. Давид із батьком пішли додому, а подорожні, що видно були дуже втомлені, посідали просто долі на соломі та стали дрімати. А світло від зорі все робилося ясніше та його промінь падав просто крізь невеличке віконце до хліва. Згори линув якийсь чудовий спів. — Яка дивна чудова ніч! Чому мені так добре тут! — думала тра вичка. Видно тварини те ж саме по чували. Вони лишили ясла та схи лилися над подорожніми. Моло денька жінка не спала. Коло неї лежало немовлятко. Вона дивила ся на нього, а воно позирало на вкруги своїми великими ясними очицями. Простягало до матері ру ченята та його не лякали ці три дивні тварини, що з увагою при глядались до невиданого гостя. -—- Вітаю Тебе, Пане! — ніби сказав осел. — Ще прийде час, ко ли повезу я тебе на своїй спині! — Небесний Царю! Я маю для Тебе солодке молоко! — шепотіла корівка до дитини. А віл додав: —- Могутній Владарю! Я не по шкодую своїх сил, виорю гарне поле, щоб добрий хліб родив на ньому для Тебе, мій Пане! Дитятко усміхалося у відповідь на ці щирі слова, але молода мати побоялася лишити дитинку на зем ляній підлозі. Вона стала шукати місця, де б її покласти. — Серденько моє, синочку лю- (Докінчення на обгортці) Через хвилину немовлятко солодко спало в яслах на цій „нездалій травичці". НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1962 25
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
