Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
В РІЗДВЯНУ НІЧ Знов Різдвяна Ніч надворі, І радіє св і т увесь, І он ті далекі зорі Шлють привіт нам із небес. Зорі — ті ж, золотосяйні, Що ясніли з височин Ще коли в убогій стайні Народився Божий Син. Ті, що будуть пломеніти І як здійсним Заповіт: Будем ближніх на цім світі, Як самих себе, любить! О. К о б е ц ь розправляла свої гарно вирізьб лені листочки. — Це він правду каже, отой мак! Що я таке? Ні імени, ні квітів, ні пахощів не маю... А листя? То таке шорстке, що тільки з голоду мене їдять, ні на що я не при датна!.. І якби могла плакати тра вичка, то напевно заплакала б... Але слова конюшинки справди лися: настав щасливий день для безіменної травички. Одного разу господар поля, старий Арон при йшов косити траву. Його син Да вид допомагав йому. — Тату, чи косити отой бур’ян, чи лишити? — запитався хлопець у батька. — Коси, синку, бо хоч і незда- лий він для корму, але що роби ти? В нас буде дуже мало сіна. А скотина, як голодна буде, то все поїсть. І скосили разом із другими тра вами безіменну травичку — „бу р’ян “. Давид пов’язав її в оберем ки та відніс до стодоли. Вже взимку, як похолодало, при біг до стодоли хлопець, забрав в’язку цієї невдалої травиці та по ніс і поклав в ясла для худоби. Це був вечір. На небі засвітилися зорі. Серед них одна була дуже велика, її світло було яскраве. Здавалося, що вона підіймається все вище й наближається до Аронової оселі. Її проміння освітлювало вбогий хлівець, де стояла худібка, як звав своїх трьох тварин бідний Арон. То були: осел, корова та віл. Тва рини дуже втішилися, що Давид їх не забув, та пішли до ясел. В той час двері хлівця відчинились і господар гукнув до хлопця: — Гей, Давиде, тут маємо подо рожніх. Вони не знайшли нічлігу в місті, то хай заночують у нашо му хліві. Ніч холодна, а тут все таки тепліше ніж надворі. За господарем до хліва ввійшла молоденька жінка та літній чоловік. Давид із батьком пішли додому, а подорожні, що видно були дуже втомлені, посідали просто долі на соломі та стали дрімати. А світло від зорі все робилося ясніше та його промінь падав просто крізь невеличке віконце до хліва. Згори линув якийсь чудовий спів. — Яка дивна чудова ніч! Чому мені так добре тут! — думала тра вичка. Видно тварини те ж саме по чували. Вони лишили ясла та схи лилися над подорожніми. Моло денька жінка не спала. Коло неї лежало немовлятко. Вона дивила ся на нього, а воно позирало на вкруги своїми великими ясними очицями. Простягало до матері ру ченята та його не лякали ці три дивні тварини, що з увагою при глядались до невиданого гостя. -—- Вітаю Тебе, Пане! — ніби сказав осел. — Ще прийде час, ко ли повезу я тебе на своїй спині! — Небесний Царю! Я маю для Тебе солодке молоко! — шепотіла корівка до дитини. А віл додав: —- Могутній Владарю! Я не по шкодую своїх сил, виорю гарне поле, щоб добрий хліб родив на ньому для Тебе, мій Пане! Дитятко усміхалося у відповідь на ці щирі слова, але молода мати побоялася лишити дитинку на зем ляній підлозі. Вона стала шукати місця, де б її покласти. — Серденько моє, синочку лю- (Докінчення на обгортці) Через хвилину немовлятко солодко спало в яслах на цій „нездалій травичці". НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1962 25
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
