Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олена Цегельська Новорічні побажання Новий рік — це в нас, удома, на Україні, радісне і загальне свя то. Вдосвіта, ще надворі темно, ціле село спить — аж тут, як не зірветься гавкіт собак, як не по чуються в глибині села голоси, якийсь такий рух, гармидер... Аж ось уже чути тупіт чобіток під вікном, мороз скрипить під но гами: ри’п-скрип... Та бо вже й у двері стукають... —• Ах! Та ж це хлопчики! Та ж це новорічні сівачі з побажаннями. Задихані від скорої ходи хлоп чики ще обстукують об одвірок чобітки зі снігу. Вбігають у хату яких чотири, п’ять хлопчаків. У шапочках на вуха, збоку через кожушок перевішена полотняна торібина, на дарунки. Личка зару- мянілі від морозу, розхухують змерзлі руки... Хлопчики задержуються півко лом біля дверей — звичайно один сміливіший на переді — і, або він, або всі разом виголошують ново річне „віншування". Хатні госпо дарі стають напроти них разом із дітьми. Всі хлопчики „засівають11 їх, себто рясно обсипують зерном пшениці. Рівночасно з засіванням іде „віншування". А воно ось яке: Віншування Сійся родися: жито, пшениця, всяка пашниця. На щастя, на здоров’я, На той Новий Рік. Щоби вам ліпше зародило, як вторік: Коноплі під стелю, а лен по коліна, Щоби вас, хрещених голова не боліла. Дай, Боже, щасливо прожити: Від Богоявлення до Воскресення, Від Воскресення до Богоявлення, Рік-на-рік. Доки вам Пан Біг Призначив вік! А з тим словом, бувайте здорові! Христос Раждається! Тепер наступає найбільш радіс на для дітей хвилина: господиня обдаровує їх. Повними пригорща ми сипле до наставлених торбинок горіки, яблука, цукорки, солодкі коржики, пампушки, а до того ще й гроші. Мерщій вибігають сівачі з хати і біжуть дальше... Так від хати до хати — бо ж це не жарти! Поки сонечко 'зійде, треба їм засіяти з пів села. Треба засіяти і панотця і ;паню вчительку, і дідуня з ба бунею, і дядю з тетею — ба! а ще й хрестну мамунцю. Ой, годі вже перечислити. Аж задихались... Ну, а хатні вже не сплять, бо за першими сівачами наступають що раз то нові і сіють-сіють. А всіх же треіба обдарувати. * А часом буває, що вже завидна, сусідське малятко, так рочків три- чютири, бреде само снігами до найближчої хати. У завеликих, братових чобітках, у татовій ба- ранковій шапці, що з-під неї і о- ченят не видно. Або у великій ма миній хустці, перев’язаній на вхрест через груди, а на плечах зав’язаний на великий ґудзь, та з торбинкою. — О! —- слухають сусіди. — Щось стукнуло у двері. А хто то там? —- отвирають. —• Що це за Це було дуже давно. В далекій Палестині на скалистому грунті росла травиця. Серед других рос лин вона виглядала дуже непри вітно: її листячко, стебелини були шорсткі, вони мали сіро-зелений кольор і ніхто ніколи не бачив є- диної квіточки на ній. Другі меш канці цього вбогого поля з погор дою ставилися до цієї травички — „бур’яну", що навіть не знав свого імени. — І що то за дивна якась тра ва! — бурчав гордовитий мак, що високо підносив голівку серед дру гих рослин, — не знає, як зветь- грибочок такий виріс під дверима? Ні, не грибочок — то маленький Івасик або Марійка. Ведуть у хату, розхухують змерзлі ручки. А воно вже сіє і лепече якийнебудь сміховинний віршик. А то: З Новим Роком сію й я. Дайте, дядю, пирога! Як не дасте пирога, Візьму вола за рога, Та виведу за поріг І закручу правий ріг! Велика погроза! 'Нема що, тре ба сівача обдарувати. А буває й інше віншування: — На Новий Рік, як годиться, добра з маком паляниця, а суха, не така. — Дайте мені п’ятака! Після цих побажань, звичайно сусідка бере малятко на руки і, щоб не мусіло назад бристи сні гом, відносить його додому. ...Так. У цей день усюди щебіт дітей і радість і новорічне щастя... І старші, йдучи до церкви або кудись у гостину, подорозі засіва ють одні одних та складають по бажання. А з того користають і змерзлі пташечки —- пильно ви збирують розсіяну по дорогах пшеничку. Так то в це велике свято весе ло, любо та мило, там, на нашій рідній землі, на Україні, бувало. ся, квітів не має, не пахне! Я хоч і не пахну, але гарні квіти маю. Гляньте ось на мене! І він повер тав на всі боки свою голівку. А ромен йому відказував: — Не гнівайся, пане! Не всім же бути таким гарним й пишним, як ти. То так їй уже Бог дав! — Це правда, це правда! — ше лестіли своїм сухим бадиллячком волошки та зі співчуттям нахиля ли свої сині очки-квіти до бідної травички, а конюшина додавала: — Почекайте, може колись і для неї настане щасливий день! — та Богородична травка 24 НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1962 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
