Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Олена Цегельська Новорічні побажання Новий рік — це в нас, удома, на Україні, радісне і загальне свя то. Вдосвіта, ще надворі темно, ціле село спить — аж тут, як не зірветься гавкіт собак, як не по чуються в глибині села голоси, якийсь такий рух, гармидер... Аж ось уже чути тупіт чобіток під вікном, мороз скрипить під но гами: ри’п-скрип... Та бо вже й у двері стукають... —• Ах! Та ж це хлопчики! Та ж це новорічні сівачі з побажаннями. Задихані від скорої ходи хлоп чики ще обстукують об одвірок чобітки зі снігу. Вбігають у хату яких чотири, п’ять хлопчаків. У шапочках на вуха, збоку через кожушок перевішена полотняна торібина, на дарунки. Личка зару- мянілі від морозу, розхухують змерзлі руки... Хлопчики задержуються півко лом біля дверей — звичайно один сміливіший на переді — і, або він, або всі разом виголошують ново річне „віншування". Хатні госпо дарі стають напроти них разом із дітьми. Всі хлопчики „засівають11 їх, себто рясно обсипують зерном пшениці. Рівночасно з засіванням іде „віншування". А воно ось яке: Віншування Сійся родися: жито, пшениця, всяка пашниця. На щастя, на здоров’я, На той Новий Рік. Щоби вам ліпше зародило, як вторік: Коноплі під стелю, а лен по коліна, Щоби вас, хрещених голова не боліла. Дай, Боже, щасливо прожити: Від Богоявлення до Воскресення, Від Воскресення до Богоявлення, Рік-на-рік. Доки вам Пан Біг Призначив вік! А з тим словом, бувайте здорові! Христос Раждається! Тепер наступає найбільш радіс на для дітей хвилина: господиня обдаровує їх. Повними пригорща ми сипле до наставлених торбинок горіки, яблука, цукорки, солодкі коржики, пампушки, а до того ще й гроші. Мерщій вибігають сівачі з хати і біжуть дальше... Так від хати до хати — бо ж це не жарти! Поки сонечко 'зійде, треба їм засіяти з пів села. Треба засіяти і панотця і ;паню вчительку, і дідуня з ба бунею, і дядю з тетею — ба! а ще й хрестну мамунцю. Ой, годі вже перечислити. Аж задихались... Ну, а хатні вже не сплять, бо за першими сівачами наступають що раз то нові і сіють-сіють. А всіх же треіба обдарувати. * А часом буває, що вже завидна, сусідське малятко, так рочків три- чютири, бреде само снігами до найближчої хати. У завеликих, братових чобітках, у татовій ба- ранковій шапці, що з-під неї і о- ченят не видно. Або у великій ма миній хустці, перев’язаній на вхрест через груди, а на плечах зав’язаний на великий ґудзь, та з торбинкою. — О! —- слухають сусіди. — Щось стукнуло у двері. А хто то там? —- отвирають. —• Що це за Це було дуже давно. В далекій Палестині на скалистому грунті росла травиця. Серед других рос лин вона виглядала дуже непри вітно: її листячко, стебелини були шорсткі, вони мали сіро-зелений кольор і ніхто ніколи не бачив є- диної квіточки на ній. Другі меш канці цього вбогого поля з погор дою ставилися до цієї травички — „бур’яну", що навіть не знав свого імени. — І що то за дивна якась тра ва! — бурчав гордовитий мак, що високо підносив голівку серед дру гих рослин, — не знає, як зветь- грибочок такий виріс під дверима? Ні, не грибочок — то маленький Івасик або Марійка. Ведуть у хату, розхухують змерзлі ручки. А воно вже сіє і лепече якийнебудь сміховинний віршик. А то: З Новим Роком сію й я. Дайте, дядю, пирога! Як не дасте пирога, Візьму вола за рога, Та виведу за поріг І закручу правий ріг! Велика погроза! 'Нема що, тре ба сівача обдарувати. А буває й інше віншування: — На Новий Рік, як годиться, добра з маком паляниця, а суха, не така. — Дайте мені п’ятака! Після цих побажань, звичайно сусідка бере малятко на руки і, щоб не мусіло назад бристи сні гом, відносить його додому. ...Так. У цей день усюди щебіт дітей і радість і новорічне щастя... І старші, йдучи до церкви або кудись у гостину, подорозі засіва ють одні одних та складають по бажання. А з того користають і змерзлі пташечки —- пильно ви збирують розсіяну по дорогах пшеничку. Так то в це велике свято весе ло, любо та мило, там, на нашій рідній землі, на Україні, бувало. ся, квітів не має, не пахне! Я хоч і не пахну, але гарні квіти маю. Гляньте ось на мене! І він повер тав на всі боки свою голівку. А ромен йому відказував: — Не гнівайся, пане! Не всім же бути таким гарним й пишним, як ти. То так їй уже Бог дав! — Це правда, це правда! — ше лестіли своїм сухим бадиллячком волошки та зі співчуттям нахиля ли свої сині очки-квіти до бідної травички, а конюшина додавала: — Почекайте, може колись і для неї настане щасливий день! — та Богородична травка 24 НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1962 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
