Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
хвилині вона випростувалася і 'не сподівано енергійним голосом промовила: — Пані, я тяжко хвора і знаю, що не довго проживу. Два мої брати згинули «а фронті за фю- рера. Мій муж у полоні, мої стар ші діти у Гітлерюґенд, не вірю, що колись їх побачу. За це все я жадаю від Німеччини лиш од ного, — щоб моя остання дитина дістала сироватку. І ви мусите їй дати, двадцять тисяч! Втомою та непевністю заломив ся зразу твердий голос. Віра сто яла мовчки, а її думки также ж безладно билися в голові, як сер це хворої дитини. Випадок безна дійний, правда, але чи є зовсім безнадійні випадки, доки життя не втікло? А хіба ж вже справді нема сироватки? Вони лиш оща джують й обчисляють на місяці, а кінець може бути й завтра. І чи ж ця мати, за всю пролиту кров свого роду, не має права ви магати від Німеччини кілька ку- біків кінської суровиці? Тільки ж, чи це має сенс і .не допомогти ди тині і нести відвічальність? Все це тривало хвилину. Та во на здавалася безконечною. Три нерухомі постаті в приймальні, простягнена на столі дитина' з байдужими, заскленими очима, мати, що сиділа, закривши облич чя сиініїми руками, і лікарка, з ха осом думок у голові, свідома, що не може ні помогти, ні відмовити. Ставало нестерпно. Здавалося, що ще мент і ця сцена застигне у я- кусь понуру, нерухому вічність. Та 'Віра перша розбила мертвеч чину хвилини, глянувши кругом по кімнаті. Чомусь дуже потемні ло і щось настирливо гуде. Чи це може лише в її голові від недо їдання та браку соли? Вона гля нула на дитину і знову на матір і в неї не залишилося сумніву, що в обоїх дні почислені. Все ще не знаючи, що зробити, Віра піді йшла до вікна, з несвідомим ба жанням поглянути на небо, як це від віків роблять нерішені люди. Та неба вже не було. Його вкри ла залізна саранча, що летіла та гуділа переможну пісню смерти. Ще ніколи досі не летіло їх так багато. — Хіба це вже не кінець? — подумала Віра, — чому ж не зро бити його для когось кращим? Вона примкнула очі і ясні жуч- ки-літаки заворушилися на тлі чорного вікна, відтак відплили, а перед її замкненими очима став образ, який бачила рано в дзер калі. А коли вона відкрила очі, то зустріла погляд матері, в якому не було вже життя поза бажан ням рятунку дитини. Віра усміх нулася до неї і сказала: — Я дам вашій дитині двадцять тисяч сироватки. Жінка проясніла на бличчі, не спроможна вимовити слова по- Вислід 2. Літературного Конкурсу СФУЖО проголошено, і читачі нетер пеливо очікують появи нагороджених і вирізнених творів. Кожен конкурс — це величезний стимул для творчої праці авторів, це виявлення нових талантів, нових у лі тературі несподіванок. І коли ж така щаслива думка вийшла з кругів жі ноцтва (фундація Марусі Бек), слід отим думаючим жінкам завершувати почате діло і роздобути засоби для публікацій нагороджених творів і змо- білізувати серед свого членства по тужну армію читачів. Тоді й ми діжде мося наших „бест-селлерів“, за якими питатимуть по бібліотеках і книгар нях, іншими словами, зрушимо „стоячу воду“ (знову ж жіночими руками) в книгарському затухлому озері. Обмежитися тільки друкуванням ко ротших праць на сторінках двох на ших жіночих журналів, що появля ються раз у місяць, на мою думку, не розв’язує проблеми, не завершує доб ре продуманої ідеї. Необхідно призадуматись над тим, щоб нагороджені і вирізнені праці по являлися окремими, чи збірними ви пусками, бо тільки тоді щасливо заду мана ідея конкурсів осягне свою о- статочну мету. (Подібно діється з всіми іншими конкурсами на емблеми, пам’ятники, будівлі тощо). Коли мова про нагороджені твори, насувається сумнів, чи оповідання „Дві відьми“ відповідає вимогам Кон курсу своєю тематикою. Як знаємо, 2. Літ. Конкурс був присвячений тво рам для молоді, сучасної української молоді, яка живе в новому світі. Опо відання „Дві відьми" хоч і цікаве, ори- дяки. Знову загули сирени, від- кликуючи алярм. Хлопець був уже на залі хворих, а мати, якій надія на видужання сина відно вила сили, відходила. І вона йшла до шпиталю, тяжко хвора на сер це. — Але в і н буде жити, прав да? — спитала ще раз на відході. — Зроблено, що було можли вим — відповіла Віра, «е додаю чи, що можливе було недозволе- не. (Докїнчення буде) ґінальне, талановито передане, радше надається як цінний матеріял для на ших жіночих журналів чи календарів. Від нагородженого твору сучасна у- країнська молодь очікує дещо більше. Цікаво знати, чи в майбутньому пе редбачений конкурс на дитячі твори. Іванна Савицька Літературний Конкурс СФУЖО фун дації Марусі Бек був створений для стимулу й оживлення жіночого пера, що він врешті й осягнув. Видання на городжених і вирізнених творів не є його завданням. Ця справа івимагає зовсім інших засобів і апарату. А що Конкурси розписані <в більшості на жанр короткої прози, то для публіка ції зовсім добре підходить наша преса, а в тому два жіночі журнали застерег ли собі першенство. Певним відхилом від засади був 2 Літ. Конкурс СФУЖО, що допустив окрім оповідань також і повість для юнацтва. Поміж нагородженими тво рами є такі повісті, як „Фік“ Софії Парфанович, „Свати на дворі князя Ярослава” Наталі Савченко, „Якою дорогою?” Л. Горлиці, „Королева” Люби Вітошинської. Для них підшу куються можливості появи при помочі існуючих наших видавництв. Про те, чи буде Конкурс на дитячі твори, ще не можемо тепер сказати. Жанр Конкурсу визначує Комітет Літ. Нагороди по консультації з Мист. Жю рі. Але цю думку напевне візьмемо під розвагу. До Вашої завваги про оповідання Ольги Литвин не можемо висловитися, бо про нагороди чи відзначення рішає Мистецьке Жюрі нашого Конкурсу. Комітет Літературної Нагороди Із листів до Редакції ДО 2. ЛІТЕРАТУРИ. КОНКУРСУ С Ф У Ж О 6 НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1962 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
