Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
М. А. Кейван П р и кінці Одна стіна шпитального голю з товстого прозорого скла. Проти неї друга, вся вкрита дзеркала ми. Попри дзеркальну стіну схо ди. У дзеркалах те саме, що й за скляною стіною — весняне небо. Тому 'Віра, збігаючи згори схо дами, побачила себе «а тлі неба— голубого з білими баранчиками. Від цього стало їй на мить ра дісно, ніби несподівано перед нею відкрилася брама ясного та вес няного світу, що був колись дав но її світом, але загубився у війні, гудках сирен, плачу хво рих, голодних дітей у шпиталі. Та кілька кроків вниз — все ск і н чилося як на обірваній фільмовій стрічці, і Віра майже наткнулася на дві жіночі постаті у білому, що кінець сходів, півголосом, діли лися новинами з фронту. Побачив ши її, вони обірвали розмову і всі три збентежилися, намагаю- чися перейти думками до своїх буденних обов’язків. Втім задзво нив телефон. Одна із співроз мовниць підняла слухавку зі сло вами: — Інфекційний шпиталь, го ворить сестра Гертруда. Збентеження зразу зникло з її обличчя, вона першою зуміла повернутись у світ шпитальних буднів. А була вона центром цього світу, ,,обершвестер“ Гер- труда, практична німкеня, що не любила турбуватися ні далеким ні майбутнім, але любила цілкови ту впорядкованість кругом себе. 'Вона скоро закінчила розмову і заявила, що директор зараз же буде в шпиталі, не зважаючи на ранню пору. Його відвідини сто ять у зв’язку з наближенням фронту. — Я попрошу вас, Фрау Док тор, — вона звернулася до Ві ри, — зробити список ліків, яких нам бракує. А ви, Фройляйн Док тор, — це до своєї попередньої співрозмовниці, що була лише го стем у шпиталі, — залишитеся послухати новин. Директор за вжди вас радо бачить. Незамужня лікарка почервоні ла. Директор, молодий хірург, був ідолом всього жіноцтва в обезчо- ловіченому війною шпиталі. До ін фекційного відділу заходив дуже рідко. Тому Гертруда1 зараз же заметушилася, забрязкотіла і сло вами і ключами, видаючи розпо рядження відділовим сестрам, прибиральницям і куховарці. Тій загадала заварити справжню ка ву і спекти пирога на сніданок. Куховарка зразу не вірила вухам та впевнившися зраділа, бо' і їй надокучило марнувати свій хист на щоденній брукві та картоплі. А недавно вже й соли забракло. Віра увійшла до аптеки. І тут у вікна заглядала весна, та з по личок віяло порожнечею. Браку вало ліків, бракувало сироваток і чого тільки не бракувало в цьо му, так елегантно влаштованому шпиталі. Перед війною його за мешкували багаті літники, що з’їз- дилися з усіх кінців Европи на лікування та розвагу до відомо го курорту на Судетах. Сьогодні був тут інфекційний шпиталь, а що війна завжди сприяє поше- стям, так не 'бракувало тільки па цієнтів. Найбільше було дітей, які плакали днями та ночами з го лоду та туги за матер’ями. їхній безупинний плач створював ат мосферу пригноблення та безна дії. До того доходило пі©голвду вання, недоспані ночі, гостра зи ма, а у 'Віри ще і відчуття чужо- сти української людини серед во рожого Німецького світу. Й інколи їй здавалося, що цьому всьому немає ні початку ні кінця, що воно вічне — війна, холодна та голодна зима, дитячі плачі. Аж сьогодні вранці щось змінилося, враження вічносте кудись ділося, ніби потонуло у глибині дзер кального образу. Заледви Віра закінчувала спи сувати ліки, як Гертруда вже ві тала директора, а нотки весняно- ніого щебету звучали в її приві ті. Фройляйн доктор стояла по біч, мовчки розглядаючи кінці своїх „бецуґшайнових“ череви ків. Мовчав і директор, високий старшина з гарним, блідим облич чям, що з якоюсь байдужою по гордою дивилося на все у світі дуже вузькими зіницями. Лише недавно він повернувся з фрон ту, де залишив одну ногу, а враз із нею віру в німецьку вигра-ну. В його душі, на місці колишнього молодечого захоплення, була по рожнеча, якої не могли закрити медалі, що блистіли на мундурі. Тому він став заживати морфій, бо єдиний наркотик допомагав йо му сяк-так закривати пустку душі. Зразу здавалося, що щебетли вий потік слів Ґертруди не за- торкує його свідомосте. Та коли вона скінчила, він запропонував зайти до аптики. Йому звернули увагу, що на інфекційному від ділі дуже неекономічно господа рюють з ліками, зокрема з сиро ватками. А воєнна ситуація вима гає скрайнього заощадження. Ві рі чути було всю розмову крізь відчинені двері. їй зразу зробило ся гаряче, бо то вона припису вала ліки хворим. І хоч вже нео- дин раз доручали їй більшу о- щадність, так вона завжди забу вала про це з появою першого нужденного пацієнта. А всі вони були нужденні, залякані втікачі з-під бомб та фронту, з утраче ними маєтками та надіями. Тому, коли директор враз із Ґертрудою увійшов до аптики та став пере глядати історії хворіб, вона мовч ки ждала грому на свою голову. На диво, грім не вдарив. Дирек тор байдуже відложив історії хво ріб і повідомив, що від сьогодні обов’язує нове розпорядження у справі сироватки проти дифтери ту, а саме кожний хворий на диф терит дістає десять тисяч одиниць сироватки. Діти до шість років — пять тисяч, у безнадійних випад ках— нічого. Для контролі кожна зужита ампулка сироватки му сить бути записана і стверджена підписом лікаря та „обершве- стер“. ©ийнятків нема, навіть для власної дитини. — Це конечність, — пояснив він, — ми відтяті від постачання і невідомо, коли дістанемо новий транспорт ліків. Понура мовчанка запанувала в аптиці після цих слів, наче б у вікно заглянув кінець Німеччини, відштовхнувши звідти весну. Та 4 НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1962 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
