Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
У розгар і праці (Пам’яті Ганни Ракочої) Ніяк не можна й не хочеться повірити, що тієї повної енергії й запалу до праці жінки вже не має між нами! А, на великий жаль, мусимо погодитися з тим фактом, що дня 16. грудня 1961 р. віді йшла у -вічність Ганна з Ракочих Телепко - Білиінська, вчителька школи Сестер Василіянок у Фи ладелфії, виховна референтка Го ловної Управи СУА і членка Вих. Комісії СФУЖО. Ганна Ракоча народилась у На- стасові, ггов. Тернопіль, у 1904 р. Її батько, Степан, виїхав перед першою світовою війною до Аме рики й таїм скоро помер. її мати Осипа з Я'нківських залишилась із трьома малими дітьми — Ганною, Івасем і ‘Богданком. Разом із діть ми переїхала до родинного мі стечка Струсова і тут Гандзя за кінчила 4 кляси початкової шко ли. З вибухом війни сім’ю Ракочих переселили до Ґмінду в Дол. Ав стрії. Мати дбала про освіту ді тей і серед важких умовин війни. Гандзя закінчила у Ґімінді й Сва- тобожіцах нижчу гімназію, а по тім продовжувала науку в гімна зії Сестер Василіянок у Львові, де Мати Северина, ЧСВВ, уроджен ка Настасова і приятелька її ма тері, їй сприяла. У 1924 р. Гандзя -здала матуру з відзначенням. Від бувши однорічний торговельний курс у Львові, вона вступила на практику до ГІов. Союзу Коопе ратив у Теребовлі. її мати, Осипа Ракоча, провадила тут захоронку й Гандзя юхоче допомагала в ула штуванні дитачих імпрез. Це була її перша педагогічна заправа. Ведена жадобою вищої освіти, вона записалась у 1928 р. на сту дії української мови у Львівсько му університеті. По закінченні їх у 1932 р. вона дістала посаду вчительки у гімназії Рідної Шко ли в Чорткові. Щойно тут могла проявити свої педагогічні здіб ності. У 1934 р. Гавддзя 'одружилась з Іваном Телепком, старшиною УГА і директором Молочарського Со юзу в Чорткові. Родинне щастя, яке Господь поблагословив двома діточками, коротко тривало. Бо в 1941 р. большевики заарешту вали її чоловіка та розстріляли з тисячами інших у дорозі на схід. Гандзя в тому часі напружено працювала (оцінивши її педаго гічні здібності большевики імену вали її управителькою десятиріч ки) і му сіла дбати про власну ро дину; це все потрясло її істотою до глибини. Потім німці заареш тували її, обвинувачуючи в різ них „злочинах" включно ідо при належносте в УПА. На настирли ву інтервенцію Українського Ко мітету звільнили її, як необхідну вчительську силу. В 1943 р. Ган дзя виїхала на еміграцію з мамою й дітьми, затрималась у Штрасго- фі та переходила всі труднощі таборового життя тут і в Адмон- ті. Згодом трохи покращало, коли Гандзя стала вчителювати в гім назії в Зальцбургу. У 1949 р. ви- емігрувала до Америки і в Фила делфії почала працювати в шваль- ні, щоб заробити на прожиток родини й освіту дітей. Тут вона скоро вибилась на відповідальне місце, але не занедбувала вишко лу, вивчаючи пильно англійську мову. Її завжди притягало вчи тельське звання й вона мріяла по вернутись до нього. І справді в 1958 р. довідавшись, що в школі Сестер Василіянок треба вчитель ки української мови, зголосилась до праці. З ентузіязмом узялась еа це нелегке завдання. Не тіль ки вчити української мови, але любови до свого, рідного, стало її ціллю. Я знала Гандзю від малої дити ни. Та ближче зійшлись ми за о- станні три роки. Нас злучила дум ка — вжити всіх заходів і спосо бів, щоб оберегти наших ідітей від денаціоналізації. При наших зу стрічах Гандзя розказувала мені про свої успіхи, якими ми раділи, говорила теж про труднощі й не вдачі, які журили нас. Та Гандзя була не з тих, що скоро зневірю- ються. „На те лихо, щоб із ним боротись", говорила вона словами Лесі Українки, і дійсно з часом успіхи переважали невдачі. З ча ном її мрії сягали ще дальше. Від д-ра Лужницького знаю, що мі сяць перед смертю приходила во на до нього по матеріяли до док- торату. І так серед плянів і задумів, у розгарі улюбленої праці недуга положила її передчасно їв могилу. Дня 18. грудня м. р. попрощала її родина, СУА й українська гро мада, а найщиріше попрощали ді ти. А я, що не могла бути на по хороні (Гандзі, пишу тих кілька слів згадки з бажанням — заса дити кущик иезабудьок на її мо гилі. Нехай би вони пригадували й ніколи не дали забути її учням знання й любови до України, що їх защіплювала в серця улюблена їх учителька. Наталія Мохнацька б. голова Укр. Захоронки в Теребовлі. ЗАМІСТЬ КВІТІВ на могилу неза бутньої вчительки Чортківської гім назії бл. п. Ганни Ракочої-Білиньскої складаємо 20 дол. на виховний фонд її імени в СУА. Стефанія з Маньовських Ворох д-р Степан Ворох 10 НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1962 Ганна Ракоча-Білинська The late Hanna Rakochy Bilynsky, a noted Ukrainian teacher, and mem ber of UNWLA Board. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
