Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
У розгар і праці (Пам’яті Ганни Ракочої) Ніяк не можна й не хочеться повірити, що тієї повної енергії й запалу до праці жінки вже не має між нами! А, на великий жаль, мусимо погодитися з тим фактом, що дня 16. грудня 1961 р. віді йшла у -вічність Ганна з Ракочих Телепко - Білиінська, вчителька школи Сестер Василіянок у Фи ладелфії, виховна референтка Го ловної Управи СУА і членка Вих. Комісії СФУЖО. Ганна Ракоча народилась у На- стасові, ггов. Тернопіль, у 1904 р. Її батько, Степан, виїхав перед першою світовою війною до Аме рики й таїм скоро помер. її мати Осипа з Я'нківських залишилась із трьома малими дітьми — Ганною, Івасем і ‘Богданком. Разом із діть ми переїхала до родинного мі стечка Струсова і тут Гандзя за кінчила 4 кляси початкової шко ли. З вибухом війни сім’ю Ракочих переселили до Ґмінду в Дол. Ав стрії. Мати дбала про освіту ді тей і серед важких умовин війни. Гандзя закінчила у Ґімінді й Сва- тобожіцах нижчу гімназію, а по тім продовжувала науку в гімна зії Сестер Василіянок у Львові, де Мати Северина, ЧСВВ, уроджен ка Настасова і приятелька її ма тері, їй сприяла. У 1924 р. Гандзя -здала матуру з відзначенням. Від бувши однорічний торговельний курс у Львові, вона вступила на практику до ГІов. Союзу Коопе ратив у Теребовлі. її мати, Осипа Ракоча, провадила тут захоронку й Гандзя юхоче допомагала в ула штуванні дитачих імпрез. Це була її перша педагогічна заправа. Ведена жадобою вищої освіти, вона записалась у 1928 р. на сту дії української мови у Львівсько му університеті. По закінченні їх у 1932 р. вона дістала посаду вчительки у гімназії Рідної Шко ли в Чорткові. Щойно тут могла проявити свої педагогічні здіб ності. У 1934 р. Гавддзя 'одружилась з Іваном Телепком, старшиною УГА і директором Молочарського Со юзу в Чорткові. Родинне щастя, яке Господь поблагословив двома діточками, коротко тривало. Бо в 1941 р. большевики заарешту вали її чоловіка та розстріляли з тисячами інших у дорозі на схід. Гандзя в тому часі напружено працювала (оцінивши її педаго гічні здібності большевики імену вали її управителькою десятиріч ки) і му сіла дбати про власну ро дину; це все потрясло її істотою до глибини. Потім німці заареш тували її, обвинувачуючи в різ них „злочинах" включно ідо при належносте в УПА. На настирли ву інтервенцію Українського Ко мітету звільнили її, як необхідну вчительську силу. В 1943 р. Ган дзя виїхала на еміграцію з мамою й дітьми, затрималась у Штрасго- фі та переходила всі труднощі таборового життя тут і в Адмон- ті. Згодом трохи покращало, коли Гандзя стала вчителювати в гім назії в Зальцбургу. У 1949 р. ви- емігрувала до Америки і в Фила делфії почала працювати в шваль- ні, щоб заробити на прожиток родини й освіту дітей. Тут вона скоро вибилась на відповідальне місце, але не занедбувала вишко лу, вивчаючи пильно англійську мову. Її завжди притягало вчи тельське звання й вона мріяла по вернутись до нього. І справді в 1958 р. довідавшись, що в школі Сестер Василіянок треба вчитель ки української мови, зголосилась до праці. З ентузіязмом узялась еа це нелегке завдання. Не тіль ки вчити української мови, але любови до свого, рідного, стало її ціллю. Я знала Гандзю від малої дити ни. Та ближче зійшлись ми за о- станні три роки. Нас злучила дум ка — вжити всіх заходів і спосо бів, щоб оберегти наших ідітей від денаціоналізації. При наших зу стрічах Гандзя розказувала мені про свої успіхи, якими ми раділи, говорила теж про труднощі й не вдачі, які журили нас. Та Гандзя була не з тих, що скоро зневірю- ються. „На те лихо, щоб із ним боротись", говорила вона словами Лесі Українки, і дійсно з часом успіхи переважали невдачі. З ча ном її мрії сягали ще дальше. Від д-ра Лужницького знаю, що мі сяць перед смертю приходила во на до нього по матеріяли до док- торату. І так серед плянів і задумів, у розгарі улюбленої праці недуга положила її передчасно їв могилу. Дня 18. грудня м. р. попрощала її родина, СУА й українська гро мада, а найщиріше попрощали ді ти. А я, що не могла бути на по хороні (Гандзі, пишу тих кілька слів згадки з бажанням — заса дити кущик иезабудьок на її мо гилі. Нехай би вони пригадували й ніколи не дали забути її учням знання й любови до України, що їх защіплювала в серця улюблена їх учителька. Наталія Мохнацька б. голова Укр. Захоронки в Теребовлі. ЗАМІСТЬ КВІТІВ на могилу неза бутньої вчительки Чортківської гім назії бл. п. Ганни Ракочої-Білиньскої складаємо 20 дол. на виховний фонд її імени в СУА. Стефанія з Маньовських Ворох д-р Степан Ворох 10 НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1962 Ганна Ракоча-Білинська The late Hanna Rakochy Bilynsky, a noted Ukrainian teacher, and mem ber of UNWLA Board. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
