Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
—- Добре, Мусінько, а кого ж ти завтра спод і ваєшся? — Завтра прийде Бастієн про сити в тебе моєї руки... — Бастієн Лєпаж твоєї руки? Бідна мати! Що мала вона в і д повісти, коли горло здушили сльо зи? На щастя, Муся стояла проти дзеркала й мугикаючи модну пі сеньку, розчісувала волосся і під бирала зачіску. — Ну, що ж, доню, — відпові ла врешті пані Башкірцева — ко ли він тобі до вподоби... —- До вподоби... Та це ж геній! Мамо, ти розумієш? Геній! Ти ма буть не вдоволена, що він не пра вославний, правда? — Та Бог з тобою, Мусінько! Невже я можу противитись ща стю моєї єдиної доні тільки тому, що ЇЇ вибранець іншої віри? Я не перешкоджала була тобі, коли ти мала виходити заміж за католика Антонеллі. Це вони, навпаки, ота кардинальська родина, були не- вдоволені невісткою-чужинкою... — Ах, не згадуй мені про це аристократичне ледащо!... Йому треба було тільки наших маєтків для відсвіження блиску роду Ан тоне ллів! Так, правда, ти не про тивилася тому подружжю, але вміла розкрити мені очі на його „любов"... Ох, яка ти мудра й до бра, мамочко, хоч нічого не розу мієш... Але будь добра й тепер, коли я така щаслива з Бастієном... —• Немає такої речі, доню, я- кої я могла б тобі відмовити! Але ж він хворий, бідолаха! —• Нічого, мамочко, ми повезе мо його в Гавронці, а там уже на ша няня його відгодує й зіллям лікуватиме й він подужає... Так, так, побачиш, усе буде гарно, не журись, бачиш, ти не пускала ме не в Лісок, а мені ось як полег шало, коли я тільки переїхалась туди... ❖ ❖ Цієї ночі Муся дістала вибух крови і вранці не могла піднести ся з ліжка. їй постелили у віталь ні й вона домоглася, щоб її мама з Розалією все ж таки зодягнули у цю сукню, яку вона увечорі ви брала, розчесали її золоте волос ся й перев’язали стрічкою. Отак сиділа вона напів лежма, вся в павутинних валенсієнках і шовках, прекрасна неземною красою з ве ликими голубими очима й ярким, нездоровим румянцем на блідому, похуділому личку. — Цікаво, мамочко, що сказа ла б про мене сьогодні королева Ізабеля? —- запиталась Муся, при глядаючись собі в ручному дзер кальці. — Коли нас їй представи ли в Мадриді, після боротьби би ків, вона сказала, що я подібна до малої інфанти! У призначену годину появився архітект із китицею білих троянд і прохав дозволу внести брата на фотелі, бо йому тієї ночі погір шало... Його внесли і залишили хворих самих. Усі домашні, вкупі з архітектом, зібралися в малому сальоні, зрідка споглядаючи на цих двоє нещасних коханців, яким так несподівано всміхнулося ща стя... ❖ * * — Яка ж ти прекрасна, Мусю, й яка шкода, що я не можу тепер тебе малювати! —- А моя картина теж незакін- чена й я так тим хвилююся... —- Чого ж? Ти вже досягнула найвищої слави... — Я не за славою побиваюся! Щойно тепер, коли, може, вже пізно, я розгадала всю суть ми стецтва й це ти, мій коханий, мені вказав її! — Я? То це тобі моя Жан д’ Арк не дає спокою? — Еге ж! Я люта на себе, що втратила стільки часу, щоб ма лювати портрети „Мадам А“, „Мадмузель Б", „Месіє В" і всіх тих „Парижанок" чи навіть „Лав ки". Замість того я повинна була створити картину, яка залишилась би для Франції вічною пам’яткою моєї нації... Це був мій обов’язок перед Україною, чи пак Малоро сією, чи ти це розумієш? — Я розумію, кохана, й обо- жаю тебе! І знаєш, що я тобі ска жу? Ми створимо щось таке, оби- двоє, разом. Ти мені розказува тимеш про свій край... — Але ж ні! Я вже казала мамі й вона погодилась: ми повеземо тебе в Україну й ти побачиш її власними очима... — І намалюємо разом великий триптих з історії України! О, як це буде чудово! Хочеш цього? Я — дуже! — Ох, дорогий! Який ти шля хетний і який великий мистець! І який коханий!... ** Марія Башкірцева померла 31. жовтня 1884 p., а Бастін Лєпаж теж не побачив уже наступної весни... Він тільки вспів ще нама лювати останню картину — по хорон молодої дівчини під квіта ми розквітлої яблуні... АННА ЛЕНДЕРС Ви напевне завважили малу рубрику в щоденниках, що подає відповіді на заклопотані питання. її провадить Ан на Лендерс із Шикаґа. Около 380 що денників передруковує їх і тому круг читачів обчислений на 48 міліонів. Відповідне до того й листування Ан ни Лендерс. Около 20.000 листів ді стає вона щомісячно. Про свої кло поти пише їй запрацьована мати, за коханий підліток і самітня бабуся. Кожне хоче почути її слово піддерж ки й поради. Бо перо Анни Лендерс славне. Вона відповідає влучно й безпощадно» хоч старається нікого не вразити. Відпо віді її короткі, але в них відзерка- люється холод здорового розуму і тепло людського вирозуміння. В най більш заплутаних ситуаціях вона вміє побачити „золоту середину44, що до зволяє на розв’язку. Оцей стиль Анни Лендерс придбав їй безліч прихильників. її стали за прошувати до виступів й о диво! її промови мали таку ж силу, як і писані відповіді. Найбільше горнулась до них молодь, шукаючи відповіді на пе кучі питання свого віку. Але Анна Лендерс говорить також до вчителів, домашніх господинь, самітніх старших жінок. її широке листування дає їй вгляд у трудні проблеми країни. Сама вона — невелика, чепурна жінка зрілого віку. Родинне життя її щасливе, а єдина дочка Марґо сту діює в каледжі. Коли двадцять літ тому виходила заміж, й не мріяла про таку карієру. Звання її чоловіка во дило її через малі містечка й великі метрополії Америки. Всюди вона при глядалась до життя й любила пізна вати людей. Це дало їй оте вирозу- міння, доповнене бистрим пізнанням правди й ситуації. 6 НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1961. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top