Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Софія Наумович Котрий це вже раз везла їх ко ляска на вулицю Лежандр? Му ся, одягнена в нову сукню з сірої, тоненької вовни з плисовою на кидкою й мереживним коміром та маншетами, в модному капелюсі з оксамитною стрічкою, пані Баш- кірцева у лілово-фіолетному ко стюмі з точком на голові. Пані Лєпаж захоплена виглядом обох пань, але докоряє: — Три дні вас не було в нас! Великому мистцеві трохи по кращало. Він саме їв свій буль йон із яйцем. Мати сама обслуго вує його, щоб не кликати слуги. Нарікає, що не може покликати стрижія, бо Бастієн зразу хоче вставати. Пані 'Башкірцева каже на те, що вона нераз стригла во лосся синові сама, бо ж поблизу не було стрижія. —• 'Хочете, я вас підстрижу, в мене легка рука. Усі сміються, але Бастієн не сподівано зразу ж згоджується. Його мати приносить накидку, пані Башкірцева береться за ро боту й виходить із неї з честю. — Та ж ця картина аж про ситься на полотно! — каже Му- ся. —• Мамочко, ти прекрасна в ролі Даліли! Так, це буде моя на ступна картина „Самсон і Далі- ла“... —■ Тільки, ради Бога, панно Мусю, не робіть із мене вже під кореного Самсона! З підстриженим волоссям і бо родою, Бастієн виглядає молод ше й краще. ,,І подумати, що йому тридцять- п’ягь років! А очі! Ці очі „бачи ли" Жанну д’Арк! Це терпіння так його ушляхетнило. У нього, кажуть, рак шлунка і в нього жахливі болі...“ — думає собіМу- ся, коли Бастієн, поглянувши в дзеркальце, дякує пані Башкір- цевій. Треба було прощатися, не зва жаючи на посумніле, повне доко ру обличчя Бастієна. Виручає ар- хітект. —• Йому тепер трохи краще й від завтра я возитиму його у Бу- льонський лісок. Може приїдете й ви туди, — звертається до пані Башкірцевої. —• Звичайно, приїдемо, Мусінь- ко? Я, сказати правду, волію їха ти з нею в лісок, як дивитися на її пересиджування по бульварах задля тієї „Лавки“. Вона сидить гам годинами, не зважаючи на хо лод, байдужа до юрби, що збира ється довкола неї... — Якже ж так можна? — об- рушився Бастієн. — Пані добро дійко! Не дозволяйте панні Мусі перемерзати! Та це ж осінь! Ви розумієте? Обіцяйте мені, панно Мусю, що берегтимете себе... А втім, мені вже тепер краще й я сам пильнуватиму. — А картина? Ваша Жанна д’ Арк закінчена, а я?... З чим же я покажуся в Сальоні? Але ви за- спокійтеся. Моя мама звикла зав жди перебільшувати... До поба чення в Бульонському ліску! Та заки їхати в лісок, пані Башкірцева домоглася, що вони вранці відвідали доктора Потена. Цим разом він зробив поважний вигляд і рішуче настояв на тому, щоб вони пішли до спеціяліста, доктора Ґранше. Бо в Мусі, поза звичним кашлем, ще й невеличка простуда. Доктор Ґранше мабуть не на жарти перелякав маму, бо вона казала візникові завернути до хати, не зважаючи на Мусіні протести, й таки зразу поклала її в ліжко. Тоді покликала до машнього лікаря Потена й блага ла його робити всякі заходи, щоб Мусю поставити на ноги, бо вона лютує, що не дають їй малювати. А тим часом у вітальні пань Башкірцевих збиралися любителі картин, журналісти прохали до зволу репродукувати їх для га зет, купці, що розпитували про ціни. — Ніяких картин не продаю! Репродукції дозволяю робити! — розпоряджується Му ся й перека зує Розалією, щоб вони всі заби ралися геть. Одного дня Розалія сповіщає візиту архітекта. — Проси негайно! Ні, ні, підо жди, поправ мені подушку й при бери все, а тепер можеш просити, — заметушилася Муся. Архітект прийшов запитатися, чому так довго пань не було вид но, бо його брат дуже цим тур бується. — Ви не знаєте, панно Мусю, скільки радости ви приносите мо єму бідному братові своїми від відинами, чи зустрічами. А ще те пер, коли йому полегшало й коли він вас шукає по Ліску... — Коли пан Бастієн уже вихо дить, — вмішується в розмову пані Башкірцева, — то не годить ся, щоб ми його відвідували... — Зовсім немає в цьому потре би! — резолютно перебиває Му ся, — адже ж ми можемо зустрі нутись із паном Бастієном у Ліс ку. Мені ж уже покращало. Сьо годні п’ятниця? То ж у неділю ми приїдемо напевно! Правда, ма мочко? — Мусінько моя, найдорожча! У тебе була сильна простуда й доктор Ґранше заборонив тобі ви ходити з хати... — Ти, мамочко, зачарувала до ктора Ґранше самою своєю поя вою, він все робить, що ти хо чеш! А ти хочеш, щоб я сиділа в хаті й нудьгувала! Доволі! Завтра 4 НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1961. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
