Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ірина Книш П одруж ж я колись а сьогодні Вже сама історична анал і за по дружжя могла б дати образ ста новища жінки впродовж віків. Бо від найдавніших часів заміжжя було не тільки її єдина „карієра", але воно було її головним при значенням, суттю життя. А проте ніхто ніколи не питав жінок про цю для них основну справу. З давніх давен рішали про те самі мужчини. Інституція подружжя, взаємна зв’язь, на якій воно осно вується, не були устійнювані між жінками й чоловіками, як це стверджують досліди соціологів. Над жінкою завжди простягалися опікунчі руки батька, брата, чо ловіка... Майже завжди йшла во на мешкати під дах свого чоло віка і вже цей факт вирішував йо го першенство в подружжі. В примітивних стадіях мужчина до бував жінку дійсним або симво лічним умиканням, викраданням: це насильство було водночас ма ніфестацією його переваги над нею. Ця ієрархія проявлялася в подружжі в різних його формах впродовж історії людства й циві лізації, в полігамії (багатожен ство), моногамії (одноженство), а навіть у випадках поліандрії (багатомужжя). Про те, що ця інституція недо магала від давніх давен, можна навести багато свідоцтв. Ще пе ред християнською ерою грець кий письменник Ксенофонт (430- 3-55 pp.) дорікав, як глибоко чу жі одне одному є чоловік і жін ка: „Чи є люди з якими ти менше можеш порозумітися як з твоєю жінкою? — Таких дуже мало...“ Повсякчасно актуальної про блеми подружжя не може поми нути письменник, що хоче пов ністю відобразити суспільне жит тя. І в українській літературі во но яскраво відбивалось. Згадати хоч би нашого клясика Михайла Коцюбинського, що в своїй но велі „Сон“ передав історію мо лодого подружжя інтелігентів, які в 'банальності й буденщині загу били красу життя: „Мертвий спо кій калюжі не могла скаламутити сильніша хвиля і це так дратува ло Антона, що йому хотілося крикнуть, чимсь пожбурнути або вибити шибку, щоб з тріском і дзвоном впустити в хату свіже повітря" і після розповіді Антона взнеслих візій „...ішов бій невдо- волених душ“. А скільки місця в своїй творчо сті присвятили справі подружжя Ольга Кобилянська чи Іван Фран- ко! А втім попередній нашому XIX вік приніс багату літературу цього питання. Особливо фран цузькі письменники представляли жахливу ситуацію жінки цілкови то обеззброєної супроти деспо тизму чоловіка. Понижувана й зраджувана вона мала право тіль ки мовчати. В ЇЇ обороні виступа ли Флобер, Мопасан, Прево, Жорж Санд і ін. Зате Бальзак, для якого „призначенням жінки і єдиною славою є прискорювати биття серця мужчини", виложив у своїй голосній „Фізіології по дружжя “, що ця інституція, з якої усунено любов, неминуче підказує жінкам зраду, то ж чо ловіки мусять примінити відповід ну стратегію, щоб уникнути „ганьби". Ще й сьогодні перед багатьома жінками подружжя ввижається найлегшою карієрою. (Реклямо- вана авторка „бест-селер-а“ „До бридень, смутку" Саган — каже про свою геройку словами її батька: „Моя дочка завжди найде мужчин, що її удержуватимуть".) Не опанувавши ніякої професії такі жінки вибирають подружжя, як джерело екзистенції і стають „половинами" своїх чоловіків. Столітні залишки виховання, тра диція вкорінили в них думку, що жінка може соціяльно існувати тільки через свого чоловіка, від давши себе під його захист. Однак у сьогоднішньому світі вже не вистачає факт бути жін кою такого чи іншого. Перед жін ками стоять відкриті двері до різ них карієр і тільки від їхніх здіб ностей і особовости залежить ус піх. Не треба вже „битись об за чинені вікна", безповоротно зни кає тип традиційного подружжя з шефом-чоловіком. В парі з тим модерна жінка наших часів щораз менше може вдоволятися тісним замкнутим життям свого дому, вона прагне себе виявити й поза ним. Не тільки люблені жінки промінюють. Промінними є й ті, що мають кожночасно почуття корисности й потрібности свого існування, знають, чого хочуть і до чого прямують. Тому подружжя сьогодні — це добровільна сполука двох рівно- рядних партнерів. Помимо того, що цифра розводів висока, всеж .можна твердити, що кількість до брих подруж сьогодні вища, ніж колинебудь. Погляньмо на по дружнє життя Винстона Черчила, Двайта Айзенгавера чи Франсуа де Ґоля. Та й не тільки в політич ному, але й науковому чи профе сійному світі вага дружини відпо відального чоловіка зростає. Во на стає партнером його праці й його успіхів і світ починає це признавати. ПОДЯКА Бажаючи вшанувати 80-річчя Ма рійки Підгір’янки ми звернулись із проханням до нашого відомого ком позитора Ярослава Барнича з прохан ням скомпонувати музику до її пі сень. Помимо перевантаження, що йо му спричинила участь як диригента у відкритті обох пам’ятників, Т. Шевчен ка у Вінніпегу і Лесі Українки у Клів ленді, композитор не відмовився і в короткому часі надіслав музику до двох пісень. Це є „Досвіта“, патріо тична, бадьора пісня для дівочого хору „а капелля“ і „Сніжок“ ліричний вірш-пісня для жіночого хору з фор- тепіяном. Глибоко оцінюючи цей творчий дар у 80-річчя поетки, та радіючи новим надбанням для хорів Відділів СУА, складаємо нашому композиторові щи ро-сердечну подяку. ГОЛОВНА УПРАВА Союзу Українок Америки ПРИСИЛАЙТЕ ПЕРЕДПЛАТУ! 2 НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1961. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
