Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Фейлетон Більш ніж меч і вогонь... вкруги і думала, як ці могутні кольоси до тепер затримали свою красу. Мені здавалось, що я на самому вершку землі! А вид звідтіля! Цілі Атени про- стяглися внизу — білі, рожеві, жовті в тих своїх теплих красках. Лиш горби, що їх ділять, стояли, як темні сторожі з трьох сторін, а з четвертого синіло море. На одній темносиній горі білів мана- сгир. А з другого боку знов оба театри, Атікус і Діонісус, що й до сьогодні служать грецькому суспільству. Я все мріяла побачи ти колись оригінальну драму на сцені грецького театру і от я так близько своєї мрії! Та година скоро пробігла і до ктор пригадав, що нас чекає обід. Це найгарячіша пора дня і місто завмирає аж до 5 год., коли стає холодніше. І справді все спішило додому і в переповненій підземці пригадався мені стиск, коли в А- мериці вертаються з роботи. А кругом звуки чужої мови і самі смугляві, чудові лиця з чорним волоссям, аж очі сліпить. Знов чекав нас типовий грець кий обід, що дуже нам смакував. А потім ще обсервувала вуличну товпу. Коли під вечір холодніє, люди виходять, співають (дуже часто чути тут співи) і до пізна сидять при столиках надворі. Крамниці відкриті до 10 год. Зди вувало мене, що як удень, так і ввечорі видно в більшості муж чин. Жінок майже немає, мабуть традиція держить їх дальше в ха ті. Взагалі чоловіків так багато видно по каварнях, що аж дивно, коли вони працюють. При цьому вони крутять щось у руках немов вервицю, тільки коротше. Аж піз ніше поінформували мене, що це шнурок намист ^ з кугасиком і во но служить їм для забавки, щоб провести час, особливо тим, що не курять. Ще відвідали музей, на який дали нам три години часу. Хоті лось мені плакати, коли треба бу ло все це покидати, але я обіцяла собі, що до Атен ще повернусь. Ця країна мене зворушила своєю особливою красою. Аристотель мудрець Олександра навчав і такий у альбом йому вірш написав: „Більш ніж меч і вогонь і стріла і коса Небезпечне оружжя — жіноча краса.“ Так починається славнозвісна Франкова „Притча про красу“. На- родня мудрість усіх країн сповне на пересторог перед цією небез печною зброєю, а історія й міто- логія людства рясніють повчаль ними прикладами Самсонів і Да- ліл. Проте вистане порівняти вимі ри якоїнебудь сучасної Міс Аме рики чи навіть Міс Всесвіту з ви мірами мілонської Венери, щоб переконатися, якими різними бу вають поняття про жіночу красу та які залежні ці поняття від часу й суспільства, в якому творяться. Ідеал красуні в сучасних Сполу чених Штатах не тотожний з ідеа лом красуні в сучасному Совєт- ському Союзі — і різниця ця зо всім аполітична! „Ми любимо, щоб наші жінки були гладкі", — циту вали американські газети чи не самого Нікіту Сєрґєєвіча. — На віть в одному й тому самому су спільстві, де критерії для жіночої краси більш менш узгіднені, муж чинам, які намагаються встано вити певну гієрархію вартостей в цій ділянці, можемо сердечно спів чувати. Якою софістикою дово диться розв’язувати цю дилему нашому пісснькареві: „Найкращі дівчата — біляві, бо мають вогонь ув очах; не гірші дівчата — чорняві, бо мають вогонь у серцях...“ В деяких народів стандарт жі ночої краси дуже відбігає від стандарту, що до нього звикли ми. Те, що є сексуально стимулююче в одному суспільстві, часто зали шається поза увагою в інших на родів, а вряди-годи викликає в них навіть певний несмак. В центральній Африці жіночу красу узалежнюють від огрядно- сти. Існують спеціяльні дотовщу- ючі доми, де доростаючих дівчат кормлять солодкими й товстими стравами, старанно намащуючи їх ні тіла різнородними олійками. Дівчата, відокремлені від решти громади, перебувають в цих до- товщуючих домах часом декілька років. Закінчення цієї своєрідної курації супроводиться великою парадою набутої огрядносте, а тоді слідує весілля, під час якого молодий гордиться своєю вибра ною. Є й інші, ще більш дивні для нас, поняття про жіночу красу. В племені Батока, в південній Афри ці, дівчатам і хлопцям, які дохо дять до зрілости, вибивають, за звичаєм, горішні передні зуби. Не зважають зовсім на те, що воно шкідливе для організму і що у висліді такої операції долішні зу би виростають непропорційно ве ликі, вигинаються, і — в нашому розумінні краси — спотворюють обличчя. 'Кожна молода жінка вва жає своєю амбіцією позбутися своїх горішніх сікачів. Плем’я Бу ка, знову ж, захоплюється на слідками цикатризації (нарізуван ня на тілі — в цілі прикраси — різнородних рубців і шрамів). У цьому племені про красуню ка жуть: „О, це гарна дівчина, в неї нарізи по всьому тілі!“ Ясна шкіра не завжди є ознакою чогось гар ного чи побажаного. Колись ко ролівський слуга в Кохінхіні, в Індокитаї, висловився був з погор дою про дружину англійського ам- басадора: в неї, мовляв, білі зуби, немов у собаки, і рожевий кольор тіла, немов у картопляної квітки. „Небезпечне оружжя“, що сто їть у послугах жіночої половини людства, і що викликає занепоко єння у сильних світа цього — зброя, як бачимо, різновидна і та ємна. Цими своїми прикметами — хоч історія її вжитку така ж дав ня, як історія людського роду — вона може змагатись навіть з мо дерною зброєю, бо „Ані мудрість, наука, ні старші літа, не дають проти неї міцного щита“. Marty 8 НАШЕ ЖИТТЯ — ЖОВТЕНЬ, 1961. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top