Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Д-р Наталія Василенко-Полонська (З нагоди 40-ліття Всеукраїнської Академії Наук) У другій половині 19. ст. дуже багато жінок в Україні придбало вищу освіту. Поки не було тут високих шкіл, що приймали жінок, доводилось їм їздити по освіту до Петербурга або Москви. У Петер бурзі вже в 1872 р. засновано спе- ціяльні високі школи для жінок: Вищі Медичні Курси та Бестужев- ські Курси з історико-філологіч- ним та математичним факультетом, з програмою університетів. Пізні ше, в 90-тих роках, відкрив ще од ні Вищі Жіночі Курси проф. Лес- гафт з одним факультетом, при родничим. Відміна від державних курсів полягала в громадському характері їх, бо вони відгукува лись на всі політичні та громадські події. Оці курси відвідувало бага то українок. Були Вищі Жіночі Курси і в Москві, засновані Ґер’є, де теж студіювало багато укра їнок. В Україні, у Києві й Харкові, відкрито в 1878 р. теж Вищі Жіно чі Курси з університетською про грамою. Але в 1886 р. їх закрито і відновлено щойно після першої революції в 1905 р. Тоді постали в Києві приватні Вищі Жіночі Кур си А. В. Жекуліної і другі проф. М. В. Довнар-Запольського. А в 1906 р. відкрито державні Вищі Жіночі Курси в Києві, Харкові й Одесі. Окрім того в тих же містах відкрито Жіночі Медичні Інститу ти. З 1916 р. державні Жіночі Курси давали слухачам права, рівні з університетами (крім рангів та орденів). Окрім того з 1905 р. жі- нок-студенток стали приймати до всіх високих шкіл України — уні верситету й Інститутів Політехніч ного, Комерційного, Технологічно го і т. д. Таким чином в Україні було ба гато жінок із вищою освітою. Во ни викладали в середніх школах, були лікарями, асистентами, лябо- рантами, працювали в музеях, ар хівах, бібліотеках. Останніми ро ками перед революцією стали по являтись жінки-професори. На Бе- стужевських Курсах була профе сором історії і читала курс історії України О. П. Єфименко (доктор історії Харківського університе ту), на Фреблівських Педагогічних Курсах у Києві була професором С. Ф. Русова, в Київському уні верситеті приват-доцентами були Н. Д. Полонська, М. М. Зуммер, на Жіночих Курсах А. В. Жекуліної С. Ф. Русова, С. М. Щербина (піз ніш професор Одеського універ ситету). Чимало жінок були чле нами наукових установ. В Історич ному Т-ві Нестора Літописця в Ки єві — К. М. Мельник-Антонович, В. П. Адріянова, С. О. Щеглова, К. Л. Неверова, Н. Д. Полонська, в Укр. Наук. Т-ві К. М. Мельник- Антонович, Л. М. Старицька-Чер- няхівська, Олена Пчілка, В. Е. Ко- зловська та інші, в Історично-Фі- лологічному Т-ві у Харкові О. П. Єфименко, Радакова та інші. Таким чином, коли в листопаді 1918 р. уряд гетьмана проголосив заснування в Києві Української Академії Наук, то в Україні вже був значний контингент жінок із вищою освітою, які брали участь у науковому житті, а деякі з них уже мали наукове ім’я. Число жі нок, що включилися до наукової праці у ВУАН було дуже велике і участь деяких із них була дуже видатна. Подати повний список їх неможливо за еміграційних умовин, як і неможливо тепер скласти пов ного списку співробітників ВУАН. Тут робиться спроба відзначити найбільш помітних із цих наукових співробітниць. Список їх уложе- ний за фахами й установами, на які поділялась Академія Наук у по чатку і за тими інститутами, які ви никли після її реформи в 1936 р. Історія: Ганна Львовна Берло (1859—- 1942), автор дуже цінних спогадів про громадське життя Києва 1890- тих pp., Наталія Брокер, член-ко- респондент ВУАН. Ольга Оле ксандрівна Грушевська, дружина О. С. Грушевського. Надія Мико лаївна Жданова, Катерина Бори сівна Кондрат’єва, Катерина Оле ксандрівна Лазаревська, дочка ви датного історика О. М. Лазарев ського, автор низки цінних розві док (Про цехи в Україні). Євгенія СмоЛинська, Оксана Михайлівна, Степанишина, В. М. Страшнева, Тетяна Фаранюк, Ганна Сергіївна Шамрай, сестра М. С. та О. С. Грушевських; всі названі вище працювали в історичних устано вах М. С. Грушевського, в різних історичних комісіях. В Комісії со- ціяльно-економічної історії Укра їни під проводом Д. І. Балагія пра цювали Наталя Дмитрівна Полон- ська-Василенко, приват-доцент Ки ївського університету, якій не знайшлося місця в Інституті Нар. Освіти, коли зреформовано універ ситет у 1920 р. Тут працювала во на над заселенням Півд. України, над історією Межигірської фаян сової фабрики. Ольга Дмитрівна Татаринова-Багалій, дочка акаде міка, дослідниця історії військових поселень в Україні. В Музеї Укра їнських Діячів працювала Євгенія Яківна Рудинська. У Харкові в Ко місії Лівобережної України під проводом Д. І. Балагія працювала Наталія Юстівна М і рза-Авакіянц, талановита дослідниця побуту У- країни та її економічної історії, що старалась у своїх працях об’ єднати наукові досліди з марксиз мом. Пізніш, у 1938 р. її арешто вано й заслано. В Інституті Історії України в 1937— 1941 працювали комуністки Катерина Іванівна Сте- цюк та Євгенія Миколаївна Чер каська. НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1961.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
