Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Небезпека у вишивці Прекрасна українська вишивка за вжди була предметом гордости своїх, а подиву чужих. Краси її орнаменту й кольористики, що свідчить про ко лосальне мистецьке відчуття нашого народу, ніхто не стане оспорювати. На рідних землях ми цінили вишивку і во на мала відповідне для себе місце у нашій культурі. На еміграції наше за хоплення нею щораз більше набирає познак культу і, здається, що воно вже не на своєму місці. В цьому, на мою думку, є небезпека, як і в кожній од нобічності. Українство це многогранне поняття і зводити його до вишивки та виховувати молодь в атмосфері, що в українстві найважніше це вишивка, писанка чи народні танці, це по моєму, крок взад. Мені здається, що в нас повстала велика плутанина понять, які повинні бути ясно відмежовані. Ми пе реплутали вишивку з патріотизмом, з традицією, переплутали пропаганду народнього мистецтва з політичною пропагандою і вже зовсім переплута ли народне мистецтво з справжнім (ін дивідуальним) мистецтвом. Вишивка це ще ніякий доказ патріо тизму. Це ще навіть не завжди свідоме українство. І коли в хаті нема україн ської преси чи книжки, коли діти лед ве говорять, а вже зовсім не читають по-українськи, то цим людям далеко до українства взагалі, не то до патріо тизму, хоч би хата була повна виши вок, писанок, а діти покінчили курси народніх танців і на стінах висіли їхні знимки у вишиваних сорочках. А як часто ми утотожнюємо ці речі з па тріотизмом, або робимо з них мірило українства. А якже часто гордимося, що ми ви шивкою чи танцями пропагуємо укра їнську справу, тобто справу самостій носте України! Нотуємо, як великий успіх, коли хто з чужомовним прізви щем похвалить нашу вишивку, забува ючи, що та сама людина также само похвалить індіянське народне мистец тво і це также ж само поможе індія- нам, як і нам. Я, наприклад, переко нана, що вже майже всі наші співгро мадянки на цьому континенті мали на году бачити наші вишивки, танці, чути українські пісні, їсти наш борщ та го лубці. Кожний з них дуже доброї дум ки про всі ці речі. Та ті самі люди, що що хвалять нашу вишивку, мають сла беньке поняття про нашу акреміїшгість від москалів. І ще далеко не всі, що люблять наші голубці, переконані, що ми маємо право на самостійність, як Нігерія чи Конґо. В багатьох наукових виданнях Україна, це провінція Росії, українська мова все ще діялект, а наша історія така, якою подають її москалі. Те саме в шкільних підручниках, про що кожний, що має дітей, знає, те са ме в популярній англомовній пресі, хоч вона радо містить фота наших тан цюристів, писанок чи кераміки, зазна- чуючи, що це українське. Та на жаль, я сама мала в руках англомовний жур нал, де на одній сторінці були пре красні зразки наших писанок з автор кою у народньому строї, з описом українських великодніх звичаїв, а на другій таки писали: Київ — Раша. Це зовсім різні справи і самою красою писанки чи вишивки не можна переко нати редактора, що Київ в Україні. На святкуванні 10-річчя канадійсько- го НТШ., проф. Смаль-Стоцький — говорячи про дійсно сумний стан по нять про Україну в науковому світі — додав, що ми маємо багато поважних праць, які в науковий спосіб, спросто вують ці некорисні для нас поняття. Та вони лежать у рукописах, бо немає грошей, щоб їх видати друком, та по розсилати куди треба. Він ствердив: „У нас на все є гроші, на пікніки, на репрезентативні балі, на виставки на роднього мистецтва, нема тільки на наукові видання." І це факт, що ми посвячуємо більше часу та енергії на пропаганду народ нього мистецтва, ніж, хочби на спро стування фальшивих понять про нас у шкільних підручниках чи щоденній пресі. А до цього вже навіть не треба фахівців чи гроша, лише зрозуміння, що це більше зробить для визволення України, як вишивка. Найбільше можна б писати про плу танину понять між народнім мистец твом, а індивідуальним мистецтвом. Тут уже й наша інтелігенція часто ставить цілковитий знак рівняння, між тими різними поняттями, які повинна розрізняти кожна культурна людина. Одна інтелігентна пані, дивлячись на графіку мого чоловіка і щиро бажаю чи висловити йому признання, сказа ла: „Ви це прекрасно зробили. Ви могли б навіть узори до вишивання укладати*4. І це не виняткове, а типове у нашій дійсності, де в українській пресі (а преса — дзеркало життя) побачите куди більше знимок пань різного віку у вінках та вишивках, як репродук цій мистецьких творів наших сучас них мистців. А вишиваним вечерни- цям присвячується куди більше місця та уваги, як образотворчим виставкам. Чому ж тоді наша спільнота, а зо крема молодь, не має підходити до українства, як до етнографічного по няття? А світ може нас бачити лиш такими, якими ми самі себе уявляємо і представляємо. Пишу це, не щоб обнизити вартість нашого народнього мистецтва, зо крема вишивки, яку ціню і люблю. Тільки, по моєму, ми поклали в укра їнстві акцент на його етнографічні вартості і тому наш білянс сьогодні виглядає так: великі успіхи на фести валях етнічних груп і — повно фаль шивих понять про Україну в науко вих підручниках та пресі; прекрасні танцювальні ансамблі і — пустки на студіях українознавства у тутешніх університетах, вишивана подушка чи не в кожній хаті і — між дітьми роз- говірна мова англійська. Який жаль, що України не можна вишити чи витанцювати, ми б уже давно її мали і то дуже велику! М. А. Кейван Едмонтон, грудень, 1960. 2 НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1961. КАНЦЕЛЯРІЯ СУА поручає п’єску Марійки Підгір’янки В ЧУЖІМ ПІР’Ї для дитячих вистав. Комплет (11 примірників для всіх роль) коштує 5.50 дол. разом із пошт, пересилкою. Замовляти в Централі СУА. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top