Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Врешті, коли рабині, поправивши останні за ломи на парчевій луді й зморшки на сивому сер панку, виходять, до неї впрошується небіж покій ного князя Ігоря — також Ігор. Він любить свою дядину, княгиня любить його за чесність і розум. Привітавши княгиню, Ігор стає, вичікуючи. — Ну, що приніс, небоже? — питає Ольга. —- Пораду, княгине. — Кажи. -—- Порада така: Святослава неодмінно в Новго род вислати. Чим скоріше, тим краще. . . Ольга впирається в поруччя крісла, ніби збира ється встати, і перехиляється до Ігоря: — Кажи, що чув! —- Казати все, княгине? — Все, нічого не скривай! — Ігоревичі з послами деревлянськими п’ють і цілуються, мов брати. — А так, Ігоревичі цьому сватанню дуже раді! Ще що? — А ще Асмуд Святославом ворогів лякає. Каже, що з княжича виросте воїн, якого на Руси досі не було. І нагнав страху, як на Ігоревичів, так і на деревлян, погрожуючи, що Святослав колись із них ще за батька спитає. Кормильчич, звісно, песту ном пишається, але довкола Святослава небезпека росте. . . Княгиня опадає в крісло і складає руки паль цями пучка до пучки. — Досить! Кажи виразно: є змова проти Свя тослава? — Того не знаю, але знаю, що іскоростенці за голову Святослава заплатять щедро, а й Мал вістку про його смерть радо почує . . . Княгиня здригається: — Знаю. Кривди подарувати не може. Тільки що супроти 'батька безсилим бувши, сина тепер ще більше ненавидить . . . Що ще? — А ще Ігоревичі Свенельда до присяги приво дили, що сина силоміць на київський престіл не пха тиме. Тільки при тій умові обіцяли тебе за Мала віддати. — Бачу, що пасерби люблять продавати те, до чого права не мають . . . І що ж Свенельд — при сягнув? — Переді мною присягнув. Перед ними не хо тів. Він, княгине, чесний муж і радий би тебе за не вістку мати, але буде останньою людиною, з ким зможе Мстислав заговір укласти. Княгиня заплющує очі й усміхається. — Свенельд три дні взагалі не показується, — каже, порівнюючи в думках Свенельда і Мала. — Соромиться за сина, — влучно пояснює Ігор. — Коли Мал раз погодився на викуп, то не має права тебе силою домагатися. А він сватів наче з че стю посилає, а заразом і війною погрожує . . . Княгині ще раз пригадується розмова покійного князя з Мстиславом, і вона вдруге приходить до ви сновку, що добре постановила. — І все ж до Новгороду я їхати не хочу! — вихоплюється в неї. Ігор міряє її бистрим поглядом і спішить запев нити: — Ніхто тебе й не посудить, княгине. Без мужа тобі ніяк лишитися, то ж краще їдь туди, куди тебе серце тягне, аніж маєш потім знову по неволі в чиїсь руки дістатися. Тільки Святослава в Новго род відішли. Коли ми вдвох з Асмудом будемо біля нього — будь певна, що йому нічого злого не ста неться. На обличчі княгині виступає велике здивовання, але вона його зараз же гасить, прикриваючи загад ковою усмішкою. — Гаразд, небоже! Дякую за новини. Я -ше зараз іду. Ти з Іскусеві біля мене станете в гридниці. Ігор кланяється й виходить, а Ольга встає й під ходить до вікна. Зауважує, що при брамі й на валах посилена варта: отже Свенельд щось передчуває. Княгиня дивиться на каламутний широкий Дні про, на даль, залиту сонцем ранку, й зідхає: а все ж до Новгороду їхати не хочеться! ** * Сівши на престіл, княгиня зложила руки паль цями пучка до пучки і, поки деревляни складали перед нею дари, оглядала приявних: поділилися на дві частини. Так і видно, хто за нею, а хто — проти. ЗО НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1961. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top