Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
РІК XVIII. ЛИСТОПАД, 1961 ЧИСЛО 10 Марія Хоросницька О КРАЮ МІЙ! Широкий лан, лісів стіїна- зелена, над ними даль, як в молодість вікно. 0 краю мій, красо моя надхненна, я так люблю тебе, Галичино! Ось стежка в гай . . . Дівчам ясноволосим по стежці тій ходила юнь .моя. Тут кожна травка спомин в серці носить, тут КОЖНИЙ звук, ІМО'В пісня солов”я. З туманів он берези сонні встали. В них по-дівочому розплетеш коса. Вечірніх рос розгублені криштали обняли сонцем ранні небеса. 1 хочеться, як грізний гомін бурі злетіти піснею у рідній стороні й Дністрових вод вколисані лазури жагою серця вилити в пісні. Піснями хмари хочу гнати з неба, гойдати квіти в тиші лісовій, а, як прийдеться, з піснею за тебе своє життя віддати, краю мій. У сорокліття У місяці листопаді відзначуємо звичайно па м’ять Великого Чину, що заявив право україн ського народу на галицьку землю. По 600-літній неволі замаяв український прапор на мурах Львова як вияв волі українських мас — стати паном на своїй землі. Але цього року збігається це з іншими ро ковинами. Саме сорок літ тому, в день Св. По крови, відбувся в св. Софійському Соборі у Києві І. Всеукраїнський Православний Церковний Со бор. Українська православна церква, що перебу вала 250 літ під гнітом Москви, на цьому з’їзді проявила волю до творення свого вільного цер ковного життя. Оцим могутнім акордом завер шився наш національний зрив 1917 р. А світла постать Митрополита Василя Липківського навіки пов’язана з ним. Тернистий був шлях духовенства української православної церкви. Загинули тисячі священиків і сотні тисяч вірних, припинено церковні й релі гійні практики. Церковні будинки замінено на му зеї чи склади. Деякі з них зруйновано, хоч це були видатні культурно-історичні пам’ятки своєї доби. А про інші почуєте тепер від провідників Інтуриста холодно-цинічне: „церква не працює“. Сорок літ тривало це переслідування. І хоч виросло вже нове покоління, що того всього не пам’ятає, проте віра в Україні не погасла. На впаки, множаться вістки про те, що молодь шукає дороги до Бога, що церкви переповнені, що об ряди зберігаються. Щораз більше проявів прав дивої побожносте завважують туристи, щораз більш завзятою стає антирелігійна пропаганда большевиків. Значить — не була даремною ця велика жертва. Прояв волі українського народу, дарма, що здавлений, жевріє в тисячах сердець. Пам’ять того загріває людей до віри і посвяти. Тому в День Молитви 1. листопада згадаємо ці роковини і помолимось за страдників, що впали в обороні української Церкви. НАШЕ ЖИТТЯ — ЛИСТОПАД, 1961. 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
