Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
А купити їжі ніде не можна, хоч гинь з голоду. По вечері знову всі порозхо дились і кожний спав, як камінь. Тим часом я причікувала, щоб усе втихомирилося: хочу вийти на чаїрдак та любуватися Дніпровими берегами. І справді, незабаром на пароплаві настає цілковита тиша. Сиджу сама близько борту, оку тана теплим пледом, бо ніч хо- лоднава. А місяць у повні відби вається в воді. В голові, як на фільмовій плівці... їду Дніпром. Це немов у казці, що снилася з ранніх літ. Адже з малої дитини ми стільки наслухалися від батька про славетну ріку Дніпро, про Та раса і його могилу над Каневом, де „степи широкополі, і Дніпро, і кручі"... Дітьми ми колись із по шаною дивилися на Шевченкове погруддя з білого гіпсу, обов’яз ково в кожусі й шапці, що стояло в кімнаті на бібліотечці. А вже як дістала при якійсь нагоді малий „Кобзар", то ціліську книжечку вивчила напам’ять від „Думи мої" до „Заповіту", яким він кінчився. Боже мій! Яке велике враження робили слова „Як умру, то похо вайте"! Так жаль було того поета, що давно вмер і не буде вже біль ше писати таких гарних віршів. А Шевченкова могила з високим хрестом та два солдати під нею з карабінами, поставлені царем на сторожі, — який протест у дитя чій душі, але й гордість, що во роги бояться Тараса, навіть похо ваного в могилі. І нераз батько обіцяв нам, дітям, що напевне по їдемо відвідати Тарасову могилу, діставши пашпорт до царської Росії. Цим дитячим мріям не су дилося здійснитися: перша світо ва війна перекреслила всі пляни. А тепер, після стільки років, таки пливу по Дніпрі. Ввижаються і козаки, і байдаки, і бандуристи, і високі могили... Так і хочеться заспівати „Реве та стогне Дніпр широкий**. Оглядаюся довкола себе: з пол тавського 'боку рівнина, луги й луги. А які чудові береги на Пра вобережжі! І балки, і кручі, і гори Дніпрові чарують очі, і п’яніє го лова. Колгоспник ще звечора сказав мені, що „на зорі“ буде Канів. Не знаю, о котрій годині. Отже си джу, тремчу від зворушення і хо лоду, й ожидаю ранньої зорі. Дарма, що я повинна бути в каю ті, як усі співаки. Такий був на каз, бо — мовляв — другого дня в Києві треба співати відпочити- ми голосами перед урядом УРСР. Рискую, чекаючи до зорі на чар- даку, щоб не проспати Канева і Тарасової могили. Це ж напевно єдина нагода в моїм житті доче катися такої хвилини. Раптом рожеві смуги замайорі ли з полтавської рівнини. Рання зоря! Канів недалеко! Збігаю схо дами вниз, щоб умовленим зна ком побудити моїх знайомих, у- ікраїнців. Бо поляки, жиди й мо скалі, що становили напевно по ловину Капелі, не зацікавлені на шими переживаннями. На знак усі наші схопилися прожогом і через кілька хвилин наша група стояла на чардаку. Наші очі звернулися на Правобережжя в бік Чернечої гори. В проміннях сходячого сон ця блестів здалека не той високий хрест, що ми його бачили колись на картинах, а поетове погруддя. З неописаним зворушенням наша громада стала на струнко і тихі звуки „Як умру, то поховайте" понеслись по хвилях Дніпра... Па роплав. допливає до пристані, пі сня вривається. У нас гаряче бажання дістатись на могилу поета. Чи на довго за тримається пароплав у Каневі? Чи буде час нам вернутися? Без дозволу не можна віддалятись від ансамблю, а за непослух тяжко карають. Вирішаємо вислати де легацію до нашого адміністрато ра, сибіряка польського похо дження; прохаємо, щоб затримав пароплав поки вернемось. Але да ремне, делегація не знаходить від гуку. Чуємо категоричну відмову: „Немає в пляні нашого турне... Нема дозволу... Не можна..." Серце стискається з жалю й до сади. В пригнобленні відпливаємо з Канева. Замість Шевченкової могили доведеться нам згідно з лляном оглядати статуї Леніна й Сталіна... Кожна організована громадянка знає, що своєчасно внесена перед плата на журнал є здоровою фі нансовою підставою для розвитку видавництва. НОВІ ВИДАННЯ Ярослава Острук: ПРОВАЛЛЯ. Повість. Шикаґо 1961. Обкладинка роботи мистця -Василя Дорошенка. Ст. 191. Ціна 2.50 дол. Повість змальовує українсько- польські взаємини в Галичині. На тлі цих напружених відносин ви ростає кохання між молодою українкою й поляком. Та між ними лежить провалля національ ного й суспільного порядку. Що йно струси другої світової війни перемагають його. Авторка вміло провадить акцію крізь добре знайомі нам життєві умовини. Деякі постаті вийшли плястично, другим знов бракує чіткосте. Але повість читається легко й буде напевно мило при вітана нашим читачем. Олег Лисяк: ЛЮДИ ТАКІ, ЯК МИ. Повість. Накладом В-ва „Го мін України". 1960. Обгортка ро боти мистця М. Левицького. З пі слясловом Зенона Тарнавського. Ст. 340. Ціна 4.50 дол. У післяслові названо цю повість фільмовим репортажем. Хоч це не зовсім окреслює її жанру, про те має багато правди. У яскраво сті постатей, у змінності ситуацій, у чіткості фабули — є щось, ко ли не з фільму, то з барвного, ін тенсивного відчуття сучасносте. І в цьому, в отих модерних рямах — найбільша заслуга книжки. Не можна відмовити їй і ін ших прикмет. Книжка передає життя організованого українсько го спротиву окупантам, німецько му й большевицькому. Напричуд вміло підібрав автор людські типи, що доповнюють себе в якнайбіль шому контрасті. Ще й сполучив їх тонкою ниткою уяви з життям еміграції у вступній та кінцевій картинах. Л. Б. Куховарські приписи Н. Костецької ГОРОДИНА й ОВОЧІ Ціна 60 ц. за зшиток з пересилкою 65 ц. Замовляти в Централі СУА. 6 НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1961. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top