Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ольга Соневицька Дн і пром повз Шевченкову могилу (Спогад) Літо 1940 раку... „З Одеси їдемо в Київ, по до розі поступимо до Черкас на два- три виступи. До Черкас їдемо по. їздом, з Черкас до Києва паропла вом по Дніпрі". Такий приблизно розпорядок видала адміністрація нашого кон- цертового турне по Укроїні. Мені забилося серце. Боже, яке щастя побачити і Дніпро, і Шевченкову могилу, і Золотоверхий Київ! Після обіду в одеському „Інту ристі" я захопила ще великий ка вун і декілька помідорів. Вируша ємо в дорогу. Нам призначено окремий вагон, коло нас ходять, нас оглядають. Це ж приїхала вперше на Україну хорова Капеля Львівської Фільгармонії, „визво лена з-під панського іга“, як то перед кожним виступом заповідав один з наших співаків, якому до ручено було в цей спосіб реко мендувати нашу Капелю. В поїзді сідаю коло вікна і о- глядаю околицю. Безмежна рівни на, вся вкрита соняшниками і рі паком. Усе вже в квіті — безмеж не мо*ре жовтого квіту. А небо синє, синє... Час від часу вирина ють на овиді обдряпані поверхові будинки, що стоять 'без огорожі і деревинки. То колгоспи. По золотім морю соняшників лічить поїзд швидким темпом. На закрутах не звільняє бігу, от тому не раз люди і валізки падуть на землю. Вожата нашого поїзду, молода дівчина в низько над очи ма зав’язаній червоній хустці, хо че мабуть перевиконати норму. Під Миколаєвом ледве не дійшло до катострофи. На наше щастя, стало лише на тім, що декілька пасажирів злетіло з верхніх ліжок на підлогу, понабивавши синяків, стібюлі велику виставку, присвячену сторіччю Т. Шевченка. У дбайливому оформленні були тут подані твори поета та загальні зариси його життє пису. Гідним поклоном вшанувало міліо- нове місто нашого великого Співця. а вслід за ними покотилося ще де кілька валізок. Час від часу з’являється низька, огрядна жінка в бруднім, колись, мабуть, білім, фартусі, з великою березовою мітлою, щоб замітати вагон. Може не було потреби та кого частого замітання, але в її очах відчувалася потреба огляда ти нас від стіп до голови. Адже їхали люди з іншого світу... Не зважаючи на те, що подвійні вікна були щільно позачинювані, порох проникав усюди. Було його повно і в очахі і в носі, і в горлі. Не помогла газова хустина, якою я обкрутила голову з очима. А за поїздом здіймалася така курява, як за драбинястим возом на на шому чорноземі. Тепер я спосте регла, яка щаслива була думка взяти з собою кавуна: спека, не- провітрений вагон і спрага дош кулювали всім нам; і ось не тіль ки я мала чим гасити спрагу, але й мої приятелі діставали кусни- чок з мого кавуна. В Черкасах ми провели три дні. Концертові залі були переповнені публікою, цікавою побачити лю дей, визволених з-під панського „іга“. — Чому ж ви так добре зодяг нені? — питали. — Адже вам там так погано жилося, що аж наша армія мусіла вас визволяти... Нарешті дістаємо наказ п.іку- ватися в дорогу, бо рано-вранці поїдемо пароплавом до Києва. Га рячково збираюся, і одна з пер ших з’являюся в пристані. Але не так склалося, як бажалося. Ми ви їхали не рано-вранці, ані навіть не вполудне, бо як упродовж цілої дороги, так і тут і комунікація не дописала. Ми ж мусіли чекати на такий пароплав, що помістив би 80 людей Капелі. Отож аж пізно по полудні над’їхав такий кора бель. Спочатку враження нецікаві. В пристані ще рух, крик, бруд і мо сковська лайка, а ми цілоденним очікуванням перевтомлені до краю. Отож на пароплаві, зараз гаки розбрилися по призначених каютах, щоб відпочити і бути точ но на вечері, бо практика навчи ла кожного, що хто спізниться, тому нічогісенько не залишиться. А Ш евченкова могила з високим хрестом та солдати під нею, поставлені ца рем на сторожі... T he g rav e of T aras S hevchenko, U k ra in ia n poet, in K aniw , U kraine* b efo re th e C om m unists d estro y ed th e cross. НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1961. $
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
