Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Д-р Наталія Василенко-Полонська Дочка Володимира Мономаха XI—-ХіІІІ століття нашої істо рії відзначаються різноманітними шлюбами членів князівської ро дини із членами західньоевіропей- ських володарів. Спільні інтереси, які зв’язували молоду Україно- Руську державу з Західньою Ев- ропою, дипломатичні стосунки, торговельні договори зміцнювали ся, за звичаями середньовіччя шлюбними союзами. А ці союзи, в свою чергу сприяли обопільним культурним впливам обох країн, бо з нареченою приїздив її по чет, привозили її ттосаг, в якому були мистецькі твори-прикраси, гаптування, вишивки, переносили пісні, перекази, звичаї. Столиця України-Руси, Київ в ХІ-ХИ ст. був одним із найкращих міст Европи. Після трьохрічної міжусобної війни, коли Київ пе реходив з рук до рук, у 1018 р. чужинець, німецький вояк відзна чив його розкіш, багатство цер ков (400), торгових майданів (8) і ‘різнонаціональний склад людей на них. В першій половині XII ст. Адам Бременський назвав Київ суперником Константинополя. Йо го прикрашали пишні храми: Де сятинна церква, Свята Софія, со бор св. Дмитра, церкви св. Юрія, св. Ірини, Трьох Святителів, Ус пенський собор Києво-Печерсько го манастиря та інші; зі своїми мозаїками, фресками, золотими та срібними шатами, чашами, хреста ми, кожен із цих храмів являв до рогоцінну пам’ятку мистецтва й активністю наше жіноцтво повинно поглибити свою участь в тій галузі нашого економічного життя. Пере йнявшись філософією кооперації, її духом економічної взаємопомочі воно повинно брати участь у нарадах і з’їз дах, увійти у провідні органи місцевих кредиток, давати доповіді, забирати голос у пресі та витворювати у Відді лах СУА ту пригожу атмосферу, що стимулювала б ріст нашої кредитової кооперації. Ми повинні стати спів творцями цього важливого руху і спільно з мужчинами вирішувати йо го справи й його майбутність. Мирослава Зубаль свідчив не лише про багатство Ки ївської Руси, а також про висо ту її культури, про вмілість архі- тектів, малярів, 'різьбарів. Висоті матеріяльної культури відповідала висота духової: літо писи, Збірники Святослава, про повіді, „Слово о законі й благо- дати“ митрополита київського Іла- ріона є доказом того. Зокрема ,,Слово" митрополита Іларіона ви кликає подив глибиною думки, і- сторіософічним трактуванням ролі Володимира, широтою ерудиції автора, красою образів. Він з по шаною ставиться до свого наро ду, до своєї держави, яка „відо ма во всіх кінціх землі", до своїх слухачів, яких вважає за людей, що „наситилися премудрости книжної", а церкву св. Софії — за найкращу в світі. Почуття національної гідности не було властиве тільки Іларіоно- ві. Воно почувається в словах По вісти Временних літ. Люди. — зви чайно, інтелектуальна еліта — звикли до того, що Україна-Русь є частиною Европи, що події в Києві, в Чернігові викликають за цікавлення десь далеко й слава доходить до самого Риму. В 1111 році, після перемоги над половця ми Володимира Мономаха, літопи сець записав, що слава про цю перемогу дійде „ко всім странам дальним, рекоше к грекам, и у- грам, и ляхам, и чехам, дондеве и до Рима пройде", а сприводу смерти Володимира Мономаха лі топис казав, що „имени его тре- петаху все страни и по всем зем лям изиде слух его". Володимир Мономах був дійсно виключна особистість і був широ ко відомий в Західній Европі. Вза галі, починаючи з діда його Воло димира І Великого, княжа родина України-Руси стала зв’язуватись шлюбами зі всіми королівськими родинами Европи. Тому Володи мир Мономах, син вел. князя Все волода та грецької царівни, від якої дістав ім’я Мономах, був по своячений зо всіми родинами во лодарів Зах. Европи: його стрий- ки були одружені — Ізяслав з польською княжною, Святослав з німецькою принцесою, тітки були королевами: Анастазія — Угор щини, Єлисавета — Норвегії, Ан- на — Франції. Сам Володимир Мономах був одружений з коро лівною Англії, Гідою, а син його Мстислав із королівною Швеції. Він був освічений, культурний во лодар і високо цінив освіту. Під креслював, що батько його Все волод, не виїжджаючи з Руси, знав 5 мов. У своєму „Навчанні дітям" Володимир Мономах дав високий у моральному відношенні образ володаря - християнина. Можна припустити, що й двір йо го відповідав ідеалам та моралі князя. Року 1112 донька Володимира Мономаха від другої жінки Евфи- мія одружилася з королем Угор щини, Коломаном, вдівцем, на ба гато років старшим за неї. На ступного року 1113 вона розлу чилася з ним і повернулась до Києва, де народила сина Бориса. В побуті княжної доби факт розриву шлюбного союзу не був вийнятковим явищем; в генеалогії княжого дому час від часу зу стрічаються вказівки на розлуки. Були вони й до Евфимії й пізніш. Тітка її Евпраксія-Пракседа- Адельгейда покинула цісаря Ген- риха IV і в 1102 'році повернула ся до Києва. Племінниця Евфимії була розлучена з чоловіком, Яро славом, князем Волинським в 1118 році. Теж повернулася до Києва. Суть, звичайно, не в тому факті, а в тому шумі, який підняли біля цього питання. Літописець, як завжди, обмежився ствердженням факту — повернулася до Києва.... Проте, дальша доля княжича Бо риса на деякий час стала в центрі інтересів цілої Европи, як спадко ємця на угорський престіл І тоді в Угорщині встало питання про законність його народження. Деякі з угорських істориків взяли сторону, так би мовити, противників Евфимії. Професор Феслер уважав, що причиною роз луки Коломана та його молодої жінки була різниця культурного 'рівня: київська княжна не могла задовольнити культурних вимог
Page load link
Go to Top