Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ПРО ОДИН НЕДОЛІК Недавні Шевченківські святкування були найвищим виявом уваги, сенти- менту й пошани всієї нашої громади. До них готувались доповідачі, музи- ки-солісти, хори, з особливою увагою. Недоліки в програмі никли серед під несення публики, що бажала віддати Кобзареві найглибший свій поклін. І справді, видно було це намагання в кожному напрямі. Дбайливий уклад програми, першорядні виконавці, доб ре оформлення сцени, добрі залі ціху- вали виступи в наших більших осе редках. Це був справжній поклін па м’яті Великого Співця, що його по стать просвічує нам шлях крізь деся тиліття, а слова його більш актуальні, ніж колинебудь. Та був все ж таки один дисонанс. На нього натякнув канадійський „Но вий Шлях“ ще перед роковинами, ви словлюючи побоювання, чи матимуть наші хори, а саме їх чоловіча частина відповідне стилізоване народне вбран ня. Мовляв, із жіночою частиною все гаразд, бо ця ділянка вже розробле на й насвітлена. Але вбрання чолові чих хорів — це „одне велике непоро- зуміння“! Аматорські театральні гурт ки впровадили яскраві кольори, со рочки вишивані кожна на інший лад. Як виглядатиме оця „збиранина" при поклоні Кобзареві?“ Побоювання справдились. Чомусь саме про цю сторінку виступу недо статньо подумано, або не впорядкова но її продумано, до кінця. Так наче б ця справа не була важна і не вимагала особливої уваги. Новий Шлях боявся дешевих ефек тів, театральної циганщини на сцені. Вона ще покутує серед різних хорів і напевне проявилася тепер у різних осередках. Що ж — оті лискучі ясно- сині шаравари чи білі попередниці з тороками всіх приводять у жах. Тіль ки невідомо чи лаяти чи жаліти ті спі вочі гурти. Адже роблять це вони з несвідомости, через незнання стилево- го народнього одягу, йдучи сліпо за якимсь невдалим зразком. Нераз вкла дають великі суми в цей псевдона родній стрій. Про них можна сказати словами Поета — „сліпі і незрячі". Але що вже сказати про іншу кате горію співаків? Отих, що нашвидку зліплені у хор заради великого свята, пристроїлись для цієї хвилини в „ім провізацію". Як же йнакше можна на звати стрій, що складається з виши ваної чоловічої сорочки, звичайних міських штанів, вперезаних крайкою? Або жіночої народиьої сорочки і дов гої міської спідниці в кльош? Це я- кась чудернацька „саламаха" без уся кого стилю. Бо ж це ані народній, ані візитовий стрій, а в ніякому разі не концертовий. Для виступу на сцені увечорі руко- водимось певними правилами вбрання, що встановлені в цілому світі. Знаємо, що всюди прийняте темне вбран ня для мужчин чи візитове для жінок, або стилеве народне вбрання чи добра стилізація його, виконана за проектом мистця. Все, що виходить поза ті рям- ці є незрілою імпровізацією, що свід чить про примітивізм. Насуваються дальші думки. Поду маймо — чи годиться для офіційного виступу сорочка, нехай і вишивана? Адже ні п нашому селі з його праді дівською культурою, ані в сучасному міському побуті ані мужчина, ані жін ка для врочистої нагоди ніколи в со рочці чи блюзці не виступають. У цьому можна вийти хіба до роботи чи до ділових взаємин. Але до цер кви, чи в гостину на селі в нас зодя гали ще верхню безрукавку. А тут для виступу мужчина зодягає поверх сорочки піджак, а жінка візитову сук ню. А нам чомусь здається, що вишивка освячує все. Що вишивана сорочка чи блюзка оправдує свій вихід на сце ну, дарма, що це властиво щоденний, робітний а не святочний народній стрій. Та ще й у сполуці з міськими частинами вбрання, що роблять із у- сього дивовижну „саламаху". А це є безвідповідальне. Бо поклін Великому Кобзареві обов’язує нас не тільки до гарного виконання точок програми, не тільки до репрезентатив ної залі, але й до зовнішнього вигля ду, що відповідав би відчуттю націо нальної гідности й доброго смаку. Л. Бурачинська ПОГЛИБИТИ НАШУ УЧАСТЬ Економічні обставини Америки є зо всім інакші від тих, що були в Рідно му Краю. Праця й забезпечення одини ці не є стабільні й хоч тут маємо ба гато більше можливостей, проте му симо присвятити економіці в родині і в громаді більше уваги. Тут жінки є часто на такій самій роботі, як і муж чини і користуються таким самим за робітком. Тим більше повинно бути наше заінтересування побудувати на шу господарку якнайдоцільніше. Мож ливо, що є жінки, які видають неспів- мірно багато на себе. Та на щастя це не є загальним явищем. Загал наших жінок добре відчуває важливість сильної економічної підстави в родині. Тим більше, що жінка як мати має вплив і на дітей, щоб навчити їх жити скромно й ощадно. На початку, по приїзді до країни нового поселення, ми не мали своїх фінансових установ і мусіли користу ватись тими, що були на місці. Там ми не знаходили зрозуміння для наших потреб, нас трактували передусім, як елемент, що треба використати. Та в кілька років по приїзді до цієї країни наступив дуже відрадний мо мент. Старанням кількох жертвенних і невтомних одиниць покладено осно ви під будову власної кредитової у- станови, українського банку. Ми від разу відчули різницю між нашою й іншими фінансовими установами. Нас приймали з великим вирозумінням, ми могли ощаджувати й позичати гроші на кращих умовинах. До того ще дружня і прихильна атмосфера у- легшувала кожен крок. Тому й нас дивувало, чому наші люди не вступи ли відразу масово не лиш до своєї, а й до набагато кращої під кожним оглядом установи. Це можна припи сати хіба початковому недовір’ю. Та минуло кілька років, час, який виста чає вповні, щоб ми набрали не лиш довір’я, а й певности, що наша Кре дитова Спілка „Самопоміч" краща для нас не лиш тому, що вона українська. І тому дивно, що ще так багато на ших людей не користає з усіх позити вів, які вона дає. Тут виростає важливе завдання для нас, жінок. Звертати увагу нашим приятелям і знайомим, щоб вони ви конали не лиш економічний, а й гро мадський обов’язок, збільшили число членів „Самопомочі" і тим самим скрі пили загально-український стан еко номіки в ЗДА. Поруч із тією масовою 2 НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1961. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
