Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Знову заборона! Але на цей раз відмова права не ранила й не викликала бунту душі. Голос, який став між Ольгою і хвилями Десни, нічого не говорив про жіночу долю, про упокорення, навпаки, він ішов впарі з тією силою, приявність якої родила в князівни певність на спромогу незвичайних чинів, підсвідому віру в призначення до чогось особливого, супроти чого навіть титул великої княгині був чимсь зовсім невеликим. Згодом Ольга примирилася з життям і з думкою про одруження. Ольга приїхала до столичного міста пізньою зимою. Князь Ігор зустрів її пишно, а весілля спра вив бучне. Цілий тиждень брами Києва стояли отво ром для русичів і гостей, охочих на нову княгиню подивитися і за здоров’я молодих коряк меду випити. На вулицях палали багаття, над якими, настром лені на веретела, пеклися цілі воли й барани, на пе рехрестях стояли барила з пивом та брагою, в в мо розному повітрі лунали здравниці за великокняжу пару. В самому ж замку дзвеніли весільні пісні, а грид- ниця аж тряслася від вигуків, сміхів і дотепів розве селених гостей. Тут пилися старі меди й солодкі грецькі вина, що їх князь закупив усі з цілого Києва. Любив цей запашний, п’янкий трунок, і тепер потя гав його з великого золотого кружала, виявляючи всі ознаки найбільшого вдоволення. — От шкода, Стире, —- звернувся він до най- багатшого київського купця й торгівця винами, — от, шкода, Стире, що ти, стільки разів у Візантії бу вавши, не дізнався, як греки цей напій роблять. . . Підхмелений, а тому відважніший, як звичайно, Стир обтер вуса і моргнув: — Одне, князю, я таки дізнався: греки кажуть, що не годиться молоде вино в старий міх давати, щоб, бува, не порвало . . . Гості гримнули реготом, але відразу ж і затихли, втиснувши голови в плечі. З великим князем такі жарти могли погано скінчитися. Але Ігор на цей раз не образився. — Ой, ти, Стире, Стире! .. — сміючись, при грозив пальцем. — Сам ти старий міх, і неодмінно тріснеш, занадто золотом напхавшись . . . коли я тебе від наглої смерти не врятую, надмір у свою скарб ницю витрясаючи. Мусів замовкнути, бо в горниці знявся такий дружний регіт, що й грому, коли б він у таку пору вдарив, не було б чути. — Але, — продовжував князь, коли трохи втих ло, — я, хоч у Візантії ще не бував і винами не торгую, але найголовніше про вино знаю, а ти не знаєш. — То будь ласкавий, князю, хай і я знаю — попросив Стир. — Ну, то рнай, що вино, як і наші меди, тільки тоді смак має, коли постаріється . . . І знову регіт, вигуки та гарячі жарти завиру вали в гридниці. Вдоволення князя родили в гостях буйну веселість. Та ось заграли гуслі й з глибини хоромів жіно чими голосами задзвеніла пісня: А ми ніжки позбивали — Ясна місяця шукали, То ©долину, то підгору — Знайшли замок серед бору. В замку брама золотая, На сім замків запертая, В терем місяць закотився — То князь Ігор зачинився. А ми ключі їв себе маєм, Злоту браму відчиняєм, Заходимо у терем, Князю дівчину ведем. Справді вели. Тримали за руки, за кінчики важ ких кіс, за стрічки, за рукави, за поли шати й гуртом сунули до престолу, на якому сидів великий князь. В гридниці відразу стихло, і всі звернули очі на молоду, що тиха наближалася до свого судженого нелюба і, здавалося, не ступала, а пливла по взори- стому помості, мов золота лебідка. Мерехтіла вся й світилася, наче зоря, що впала з нічного неба, ли шень личко мала смутне й очі додолу спущені. Князь не поскупився на весільну шату для мо лодої. Самої паволоки найдорожчої, тієї, що в Цар- НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1961. 31
Page load link
Go to Top