Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Знову заборона! Але на цей раз відмова права не ранила й не викликала бунту душі. Голос, який став між Ольгою і хвилями Десни, нічого не говорив про жіночу долю, про упокорення, навпаки, він ішов впарі з тією силою, приявність якої родила в князівни певність на спромогу незвичайних чинів, підсвідому віру в призначення до чогось особливого, супроти чого навіть титул великої княгині був чимсь зовсім невеликим. Згодом Ольга примирилася з життям і з думкою про одруження. Ольга приїхала до столичного міста пізньою зимою. Князь Ігор зустрів її пишно, а весілля спра вив бучне. Цілий тиждень брами Києва стояли отво ром для русичів і гостей, охочих на нову княгиню подивитися і за здоров’я молодих коряк меду випити. На вулицях палали багаття, над якими, настром лені на веретела, пеклися цілі воли й барани, на пе рехрестях стояли барила з пивом та брагою, в в мо розному повітрі лунали здравниці за великокняжу пару. В самому ж замку дзвеніли весільні пісні, а грид- ниця аж тряслася від вигуків, сміхів і дотепів розве селених гостей. Тут пилися старі меди й солодкі грецькі вина, що їх князь закупив усі з цілого Києва. Любив цей запашний, п’янкий трунок, і тепер потя гав його з великого золотого кружала, виявляючи всі ознаки найбільшого вдоволення. — От шкода, Стире, —- звернувся він до най- багатшого київського купця й торгівця винами, — от, шкода, Стире, що ти, стільки разів у Візантії бу вавши, не дізнався, як греки цей напій роблять. . . Підхмелений, а тому відважніший, як звичайно, Стир обтер вуса і моргнув: — Одне, князю, я таки дізнався: греки кажуть, що не годиться молоде вино в старий міх давати, щоб, бува, не порвало . . . Гості гримнули реготом, але відразу ж і затихли, втиснувши голови в плечі. З великим князем такі жарти могли погано скінчитися. Але Ігор на цей раз не образився. — Ой, ти, Стире, Стире! .. — сміючись, при грозив пальцем. — Сам ти старий міх, і неодмінно тріснеш, занадто золотом напхавшись . . . коли я тебе від наглої смерти не врятую, надмір у свою скарб ницю витрясаючи. Мусів замовкнути, бо в горниці знявся такий дружний регіт, що й грому, коли б він у таку пору вдарив, не було б чути. — Але, — продовжував князь, коли трохи втих ло, — я, хоч у Візантії ще не бував і винами не торгую, але найголовніше про вино знаю, а ти не знаєш. — То будь ласкавий, князю, хай і я знаю — попросив Стир. — Ну, то рнай, що вино, як і наші меди, тільки тоді смак має, коли постаріється . . . І знову регіт, вигуки та гарячі жарти завиру вали в гридниці. Вдоволення князя родили в гостях буйну веселість. Та ось заграли гуслі й з глибини хоромів жіно чими голосами задзвеніла пісня: А ми ніжки позбивали — Ясна місяця шукали, То ©долину, то підгору — Знайшли замок серед бору. В замку брама золотая, На сім замків запертая, В терем місяць закотився — То князь Ігор зачинився. А ми ключі їв себе маєм, Злоту браму відчиняєм, Заходимо у терем, Князю дівчину ведем. Справді вели. Тримали за руки, за кінчики важ ких кіс, за стрічки, за рукави, за поли шати й гуртом сунули до престолу, на якому сидів великий князь. В гридниці відразу стихло, і всі звернули очі на молоду, що тиха наближалася до свого судженого нелюба і, здавалося, не ступала, а пливла по взори- стому помості, мов золота лебідка. Мерехтіла вся й світилася, наче зоря, що впала з нічного неба, ли шень личко мала смутне й очі додолу спущені. Князь не поскупився на весільну шату для мо лодої. Самої паволоки найдорожчої, тієї, що в Цар- НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1961. 31
Page load link
Go to Top