Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Два ведмедики прийшли Зайчика питати, — Хто навчив його так гарно, Високо стрибати. „Ясю, довгоногий друже, Просимо тебе ми дуже, Поясни ти нам причину, Чом стрибати ми не вм і єм? Чотири у тебе лапи, І у нас чотири теж, Куций хвостичок у тебе, І у нас такий, авжеж . . . Вуха в тебе лиш довгенькі, А в нас круглі і маленькі, Але, що тут вуха мають? Та ж вухами не стрибають! Поясни нам все до ладу, Дай нам якусь путню раду, Щоб навчитись ми могли Так стрибати, як і ти.“ І вклонились дуже чемно, Усм і хнулися приємно, Лапки склали, посідали, Ясевих порад чекали. Ясь зробив поважну міну, Лапкою почухав спину, Щей вухами помахав, І таке їм розказав:— „Біда зайця, стереже, Завжди його, скрізь знайде, І про те всі звірі знають, Бо всі зайця нападають. То як, був я ще маленький, Научила мене ненька, Добре бігати, стрибати, Щоби від біди тікати. Потім в школу я ходив. Там нас старий заєць вчив. Чули може? Зветься — Драний, В лісі він спортовець знаний! В його школі я навчився Утікати від мисливця, Від лисиці, і від вовка, За науку — дав міх моркви. Потім — я практикував, Бігав сам собі, стрибав Через пеньки і колоди, В поле, в ліс, і на городи. Вчитись хочете стрибати? Мусите терпіння мати. Бо то штука не складна, Та для вас досить трудна. В мене — ноги довгі задн і , А у вас — якісь незграбні. . . Мені см і шно і дивиться, Та, як хочете, то вчіться. Ось тут, бачите, горбок, А там, далі, рівчачок, З горбка ноги розганяйте, І через рівчак стрибайте! Та на задні становіться, Добре ними в землю впріться, Обома разом скачіте, А передні підніміте"! Стали куці ведмедятка, Підняли передні лапки, Один другому сказали — „Починай!“, і пострибали! . . . Один розігнавсь з горбочка, І в рівчак, у воду впав . . . Наробив такого крику, Що всіх жабок налякав . . . Набрав води повні вушка, Замочив собі кожушка . . . Дуже, бідний, налякався, Бо цього не сподівався. Другий — за щось зачепився, І з горбочка покотився, До беріжка докотився, Та тут якось зупинився. Як побачив в воді брата — Кинувсь його рятувати, Подав братіку кийочок, Витяг його на пісочок. Посідали вдох та й плачуть, Світа за слізьми не бачать . . . Та буркочуть, примовляють, На зайчика нарікають . . . А зайчисько так сміється, Що аж за живіт береться, Та гукає: — „Гей, дивіться, Не за своє — не беріться"! Як побачив в воді брата, кинувсь його рятувати. НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1961. 23 Лідія Гаєвська-Денис Ведмедики 1 зайчик
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
