Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Два ведмедики прийшли Зайчика питати, — Хто навчив його так гарно, Високо стрибати. „Ясю, довгоногий друже, Просимо тебе ми дуже, Поясни ти нам причину, Чом стрибати ми не вм і єм? Чотири у тебе лапи, І у нас чотири теж, Куций хвостичок у тебе, І у нас такий, авжеж . . . Вуха в тебе лиш довгенькі, А в нас круглі і маленькі, Але, що тут вуха мають? Та ж вухами не стрибають! Поясни нам все до ладу, Дай нам якусь путню раду, Щоб навчитись ми могли Так стрибати, як і ти.“ І вклонились дуже чемно, Усм і хнулися приємно, Лапки склали, посідали, Ясевих порад чекали. Ясь зробив поважну міну, Лапкою почухав спину, Щей вухами помахав, І таке їм розказав:— „Біда зайця, стереже, Завжди його, скрізь знайде, І про те всі звірі знають, Бо всі зайця нападають. То як, був я ще маленький, Научила мене ненька, Добре бігати, стрибати, Щоби від біди тікати. Потім в школу я ходив. Там нас старий заєць вчив. Чули може? Зветься — Драний, В лісі він спортовець знаний! В його школі я навчився Утікати від мисливця, Від лисиці, і від вовка, За науку — дав міх моркви. Потім — я практикував, Бігав сам собі, стрибав Через пеньки і колоди, В поле, в ліс, і на городи. Вчитись хочете стрибати? Мусите терпіння мати. Бо то штука не складна, Та для вас досить трудна. В мене — ноги довгі задн і , А у вас — якісь незграбні. . . Мені см і шно і дивиться, Та, як хочете, то вчіться. Ось тут, бачите, горбок, А там, далі, рівчачок, З горбка ноги розганяйте, І через рівчак стрибайте! Та на задні становіться, Добре ними в землю впріться, Обома разом скачіте, А передні підніміте"! Стали куці ведмедятка, Підняли передні лапки, Один другому сказали — „Починай!“, і пострибали! . . . Один розігнавсь з горбочка, І в рівчак, у воду впав . . . Наробив такого крику, Що всіх жабок налякав . . . Набрав води повні вушка, Замочив собі кожушка . . . Дуже, бідний, налякався, Бо цього не сподівався. Другий — за щось зачепився, І з горбочка покотився, До беріжка докотився, Та тут якось зупинився. Як побачив в воді брата — Кинувсь його рятувати, Подав братіку кийочок, Витяг його на пісочок. Посідали вдох та й плачуть, Світа за слізьми не бачать . . . Та буркочуть, примовляють, На зайчика нарікають . . . А зайчисько так сміється, Що аж за живіт береться, Та гукає: — „Гей, дивіться, Не за своє — не беріться"! Як побачив в воді брата, кинувсь його рятувати. НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1961. 23 Лідія Гаєвська-Денис Ведмедики 1 зайчик
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
