Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Критик проф. Белінґен вітає Зою Лісовську на виставці її картин у Мюнхені. P rof. B ellingen, a r t critic in M unich, G erm an y is g re e tin g U k ra in ia n a rtis t Z oya L isovsky d u rin g ex h ib itio n of h e r p ain tin g s. Наше інтерв'ю Святкові моменти Багато з нас розводиться довго й докладно над фактом, що ми ко гось добре й докладно знаємо, на че самого себе. Передомною нічо го не скрито, мені все ясно, твер дять вони. Тільки брак психоло гічного підходу до людської інди відуально сти взагалі, а до ми стецьких одиниць зокрема, може викликати таке твердження. Бо люди, що займаються аналізою людської психіки, що стараються бачити логічний взязок між одни ми чи другими переживаннями, куди скромніші і признаються до того, що вони й самих себе гаразд не знають. Ці думки насуваються мені те пер, коли редакція Нашого Жит тя попрохала мене написати про мою невістку, мистця Зою Лісов- ську. Декілька літ тому вона уві йшла в моє життя, як дружина мо го сина, пізніше, як мати мого внука. До того часу я мало її знала. Пригадую собі, що колись професор Січинський згадував ме ні про зовсім молоду Зою й хва лив її надзвичайну здібність і ми стецький хист при ілюстрації од нієї книжки. У зв’язку з тим Зоя залишилась у моїй уяві, як та особливо талантами обдарована дівчина, що вміє надати своєму вмінню оригінальний вияв. Але п’яту по полудні. Вони обидва вказували той самий час — офі ційний для Генерал-Губернії. Віра пішла сходами до лікарської кім нати і глянула крізь вікно. Море пишної та густої зелені хвилюва ло легко з вітром. Небо було синє й чисте. Декілька птиць кружляло високо під небом, нагадуючи віч ність. Вона зітхнула і вийшла на ко ридор. На неї ждав молодий хлоп чина, що доконче потребував лі карського свідоцтва, щоб звільни тися з „арбайтсамту".2 2 Арбайтсамт — німецький уряд праці, що висилав молодих людей на примусову працю до Німеччини. Едмонтон, лютий-березень I960 р. що я знаю про Зою мисткиню, про Зою людину? Признаюсь, що дуже мало. Та все ж постараюсь дати за гальний образ Зої, а наше спо ріднення мусить залишитись по бічним фактом. Ось перший сте- пень — родинний альбом. Бачу в ньому Зою малою дитиною, дуже суворою, радше задумливою, не усміхненою. А ось гуцулочка Зоя, як виступала на святі Рідної Шко ли. Про Зою-дитину пише мені її мати: „Як тільки могла вдержати олів ця в <ручці, Зоя рисувала. !І то з таким захопленням і радістю, якої не було під час інших її зайнять. Мама використовувала це на те, щоб зайнятись музикою чи госпо дарством, а Зоїнка безшелесно могла займатись рисуванням. А потім завжди з великою радістю ■розказувала й пояснювала, що ті рисунки означають". А ось в альбомі вже підліток із довгими косами разом із Вірою Селянською. Про цю дружбу ось що розказує мама: „В девятому році життя Зоя провела літо в Кутах, у домі док тора Селянського. Цей побут у горах залишив у неї незатерті слі ди. Природа, люди, звичаї, пісні й танки залишили глибоке вражен ня, що об’явилось бурхливим я- фектом у цілій її творчості. По бут на Покутті зв’язав її друж бою з Вірою на ціле життя. Діти (Зоя і Віра) видавали дитячий журналик. Віра писала вірші й казки, а Зоя ілюструвала. Пізніш воно появилось у „Дзвіночку" і „Світі Дитини" у Львові. Свій малярський хист Зоя одержала по батькові, але іноді чи не більше захоплювала її музика мами, для якої Зоя була завжди інспірацією й надхненням". Потім мама пише про' студії Зої: „У 1944 р. Зоя, здавши ма- ТУРУ, слухала на віденському уні верситеті викладів про мистецтво. Му сіл а покинути ті студії по кіль кох місяцях, бо виїхала разом із родиною внаслідок воєнних дій. Потім -розпочала їх наново в Ан глії. У Лондоні вступила до ми стецької школи, яку закінчила по чотирьох роках із відзначенням. Там перейшла всі ділянки ми стецьких наук, як ілюстрації, де ревориту, графіки, портретування й інше. Після закінчення школи працювала якийсь час над проек тами вітражів. Отримавши стипен дію Зоя виїхала до Риму, де всту пила до Академії Мистецтв. По кількох рокях стулюй талант її вповні розвинувся. Поза дрібними працями, які були виставлені у Львові, більш зрілі у Філяху. вона виставляла у Лондоні. Перша її власна виставка відбулась у Римі НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1961.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
