Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Мені сподобалось: пісня чаклуна над стовпцями згорілих тотемів. — Мала очі сірі, добрі. Того вечора повертався з бі бліотеки, засадженим рахітичними ялинками, сквером імені того, що темним масивом бовванів там, на перенесенім із кладовища маїрму- вім п’єдесталі. На нім колись на певно поверх сумних берез і шип шини височів білий янгол, охоро няючи ворота неминучого; тепер цей, зодягнений в залізо-бетоно- вий одяг, опертий на барельєф з колон і винограду далеко відки неною рукою показував шлях до майбутнього. А в його тіні, нари сованій світлом близької ліхтарні, вперше прийшла ця думка: може ти пішов не тими шляхами життя? Шляхи є різні. Людині належить вибрати свій. Ти вибрав гонитву за фата-морганою: „Навіщо, бач те, те згадувати, що давно мину ло, будити Бог-зна колишнє, до бре, що заснуло14... Ти будив і тепер лишився ,,як чаклуїн над згорілими тотемами". Може та невідома студентка з-перед років й була єдино по трібна для життя, що йому напи сано було прожити. Тоді вона пи сала до нього листи, сповнені ко ханням і болем... Поволі рухаючись, щоб не роз полохати тіні спогадів, Орест Тро- химович засвітив на столі лямпу. З нижньої шухляди вийняв дере в’яну різьблену касетку зі стари ми, пожовклими паперами, серед яких були дипломи, грамоти, при ватні листи. Окремо — листи від неї. Зберігав, як пам’ятку. Чо му? В першому з них він прочи тав: ...„інколи я йду за Вами й стаю під тими каштанами, де стояли Ви, беру опалий листок і кажу: на нім стояв він. Одного разу я підійшла до Вас так близько, що від цієї близости голова була сповнена дзвоном і ту гою нездійсненного. Я дивилася на нашу відбитку в великім вікні „Букі ністичної Книги" й боялася, щоб Ви не піднесли заж уреної голови. Ви дивилися на Грінченковий „Соняшний промінь"; там у вікні, ми стояли ра зом і я була безмірно щаслива, я знала, що досить Вам піднести свій погляд і подивитися на мене, •— я розпічну говорити й скажу Вам мо литву свого серця, таємницю гаряч кових ночей... Але Ви обійшли мене, як невидимий манекен, а я лишилася ще довго стояти. Я купила тоді ту книжку і вклала в неї кілька опалих із каштанів листів. Це буде для мене талісман... спогад про нашу спільну відбитку в вікні „Букіністичної Кни ги"'.. Вона лишилася для нього не впізнаною: пішли кожен іншою дорогою; кожен вибрав для се бе окрему... Постукала в двері господиня, в якої Орест Трохимович винаймав свій маленький покій. Був ранок і треба було збіратися до лічниці. Професор згасив лямпу й по чав швидко одягатися. Нічна- біль вже зовсім пройшла, лиш чувся трохи стомленим. Г осподиня принесла склянку чаю, заправленого сухою мали ною, і, роблячи порядок, розпо відала дрібні містечкові новини. —- Тепер вже трохи легше з продуктами— хліб можна дістати без черги, щоправда не так, як було в ті роки, коли мій покійний Пилип Петрович ходив до земства. Боже, що тоді було всього. За раз чоловік не може навіть уя вити собі того достатку. Я роз повідаю часом своїй Марусі, то це для неї, як казка; — „Мамо, каже, — ти все говориш про шкідливі предмети, гляди, щоб то бі економічну к о нтр-револ ю цію не пришили... тепер небезпечно і з рідною дочкою розмовляти: лю ди пішли такі зрадливі, але Ви, Оресте ТрОХИМОВИЧ'У, — чоловік старої інтелігенції. Вас і Маруся також дуже шанує, сама якось сказала, — мало залишилося та ких людей, як наш професор — єжові рукавиці всіх прибрали. А й люди, я вам скажу, не є розум ні: сидіть тихо, коли влада так хоче. От і сьогодні: йду на базар отим сквером, де Маруся каже, за НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1961
Page load link
Go to Top