Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
У День Батька Минулого місяця ми урочисто від святкували День Матері. Чи ж така сама почесть не належиться й нашим батькам? Місяць червень призначе ний для них. В тих же місяцях ми ча сто повторюємо дорогі нам слова: батько, мати, — а тут же підсувається третє слово ^дитина. Вони ж бо всі разом творять найменшу клітину люд ської суспільности, що їй на ім’я ро дина. Які батьки, такі й діти, така рідня, таке суспільство. Змінені економічні обставини за тирають різницю, колись дуже різку, між обов’язками батька і матері. Те пер же обоє дбають про матеріяльну підставу родини і обоє відповідають за виховання дітей. А обов’язки ті що раз більші і щораз тяжчі. Бо щось недобре діється з тією маленькою клітиною. Мимо веселих і щирих свят кувань не можемо бути сліпі і глухі на тривожні знаки, що загрожують підставі людського суспільства. Муси мо памятати, що взаїмна любов і по шана має сповнювати нашу рідню. А навчити любити матір повинен батько, а навчити дітей — любити і шанувати батька може тільки мати. І тут є спіль ні наші обов’язки. Разом із тим треба розуміти й наших дітей, бо покоління Відпочинок — чую нераз. Найкра щий відпочинок у себе вдома! Коли діти виїхали на табори, а чоловік має відпустку. Щойно тоді відпочи ваю... говорить неодна моя знайома. Як дуже помиляється! Це правда, що спокій і тишина теж підкріпля ють. Але тиждень чи два, проведені у власній хаті, у душному місті, при випрятанні чи мальованні ніколи не зроблять того, що кілька днів у горах чи над морем. Бо що ж таке відпочинок? Чи це додаткові години сну? Чи зустріч із добрим знайомим? Чи може година- дві перед телевізією? Та це маємо змогу мати і впродовж року. Хоч не систематично, проте тут це незвичайне, породжене на великих світових духових катаклізмах, далеко від рідного ґрунту... Батьки, що жи вуть романтикою минулого, нераз не розуміють дітей, що втягають жадіб но все нове в новому оточенні і ста ють у положенні квочки, що вивела качат і плаче над берегом річки. Ми ж мусимо дати нашим дітям тяглість по колінь і запізнати їх із нашим мину лим. То ж у ті батьківські дні, що їх святкуватимемо з нашими дітьми у щасті і добробуті, згадаймо і своїх батьків, яких не буде між нами, а мо же немає й між живими. Може ма ючи власні діти, тепер і їх ми краще зрозуміємо? Може і в нас постануть докори совісти, що не все ми спов нили свій обов’язок зглядом них і ми подумаємо: запізно. Ні не запізно! Перелиймо їх лю бов на наші діти, передаймо їх зма гання нашим дітям. Научім їх, що є вартості в житті, яким немає ціни, що є цінності, що їх не можна замінити на жадну валюту і що є ідеали, за які їх діди і батьки віддали без вагання своє життя. То ж вони не можуть вмерти, а му сять відродитися наново у наших ді тях. Наталя Чапленко і там скріпляємось пообідним сном чи гутіркою в колі друзів. А літо — це пора іншого відпочин ку. Такого грунтовного, що не вимі- рений скупими хвилинами чи годинами нашого будня. Це пора, коли можемо змінити наш спосіб життя на зовсім інший. І в цій зміні, у цьому пере творенні себе лежить вся його суть. Бо й справді, подумайте! День у день, рік у рік сповнюємо ті самі обов’язки, ходимо тими самими вулицями, бачи мо ті самі обличчя. Наша праця не дає нам часу думати над тим. Але самі не завважуємо, як грузнемо в тому, як байдужніємо й сіріємо. Для нас самих і для нашого окруження. А літній виїзд? Він вириває нас на кілька днів, на тиждень із звичних рямок. Бачимо щось нового, зударя- ємось із іншим світом. Наш кругозір поширюється, пізнаємо інші, дальші обрії. В нас росте охота сприймати це нове, тішитись життям. І насичені, повертаємось в наші звичні рямки. Ми оновлені цим переживанням і це від чуває також наше окруження, наші найближчі. Маємо силу знов увійти в наші давні обов’язки. Але цей виїзд треба уплянувати. Одному відповідає цілотижнева про- їздка автом, другому шум морських хвиль та гарячий пісок, третьому від відини рідні чи друзів. Залежно від віку й успосіблення, кожна людина іншого прагне. Але пляну тут потрібно. Бо зали шене на долю випадку, або на остан ню хвилину, може принести невдачу, а то й розчарування. Тільки дбайливо підготоване дасть повну користь І розраду. А головне — це усвідомлення. Тієї потреби переміни, що дрімає в серці кожної людини і яка може здій снитись тільки літньою порою. Н. Я. ЛИСТ ВІД ПИСЬМЕННИЦІ Наша співробітниця Ганна Ключко нав’язала листування з Марійкою Підгір’янкою й недавно тому одерж а ла листа, якого відпис тут подаємо: Дорога Ганно Іванівно! Вашого листа я одержала ще в пер шій декаді лютого, але не могла Вам зразу відповісти, бо була прикріплена до постелі тяжкою недугою. Вибачте за спізнену відповідь. Я дуже вдячна Вам, що не забули мене. Я теж часто згадую свій побут у Довгім, згадую Вас, ту без покійну, турботливу, люблячу матір, Вашого тихого, ніжного чоловіка та цікавих, розумних, життєрадісних Мирона й Тараса. Ніяк не можу уявити собі їх дорослими мужчинами... Жаль, що Ви не написали про них більше, але ду маю, що в наступному листі задоволь ните мою цікавість. Автобіографію мені важко писати. Посилаю біографію, яка з малими до датками увійде до вибраних творів Марійки Підгір’янки, а які повинні б ще в цьому році появитись на книгар- няних полицях. Своїх друкованих творів не можу Вам післати, не маю ніодного примір ника. Під час війни від запальної бом би згоріло наше мешкання, а в ньому Плануймо свій відпочинок 2 НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1961 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top