Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Та чим більше говорив князь — тим більше гас недавній спалах радісної гордосте в душі Ольги. І знову напрошувалося їй питання: „Чи в тому най більша честь, щоб мати почет і дивитися на скомо рохів ?“ — Сьогодні ж, — закінчив потік своїх щедрот князь, не зауважуючи смутку княгині, — у весільний подарунок Вишгород від мене візьмеш. Усе для тебе дам, княгине, щоб лишень між нами любов була!.. Мало-мало бракувало, щоб в Ольги зірвалося з уст: „Любови, княже, ніякими скарбами не купу- ється!“. Але не зірвалося. -—- Дякую тобі, княже, за щедрість . . . — мо вила натомість і зідхнула. Марно роздиралися гості, вигукуючи здравниці на честь великої княгині й князя, — молода пара їх не чула. Ігоря все більше захоплювала пристрасна любов до красуні-жінки, Ольгу поглинув сум і не хіть до мужа-нелюба. Не придалися ні на що ласки князя, дорогі пода рунки й усі старання — зробити приємним життя молодої дружини — Ольга не могла йому нічим, окрім стриманосте, відповісти. І це вже була дорога заплата. Бо нераз княгині хотілося кричати, коли князь наближався до неї, — такий ненависний він їй був. Але перемагала себе. Не казала нічого ні йому, ні своїм найближчим повірницям зі свого по- чету. Занадто була горда. Вродилася княгинею. А найбільше боліло її те, що князь міг би багато змінити, коли б лиш хотів на неї іншими очима поди витися. Зробив її великою княгинею. Але чому нічого, справді гідного великокняжого титулу, не вніс в її життя? Ольгу тягнула непереможна цікавість до того, про що думав* князь із дружиною, кого і за що судять суди, які і звідки надходять новини. Та все це було замкнене для неї. Князь узяв її для при ємносте й розваги, але не для помочі у правлінні державою. Йому навіть і в голову ніколи не прихо дила така дивачна думка, що жінка розумом і силою духа нераз може стояти вище наймудрішого старця, * „Думав" — радив. чи воєводи. Зрештою, не трудився тим, щоб ближче придивитися до смутку княгині й пізнати його при чини. За ніжні це речі — розбиратися, чому жінка невесела. Ольга ж якраз йому й сподобалася тим, що стримана й тиха була. Веселих жінок Ігор мав подостатком у всіх кінцях своїх володінь. Щиро, чи удавано, раділи, мов навіжені, коли врядигоди до них навідався. Аж обриду викликали. Проти них Ольга ще солодшою видавалася. І сумувала молода княгиня важким розпачливим смутком. Часто поглядала на спокусливі води Дні пра, але вже не пробувала нічого. З кожним днем, побіч гіркоти й жалю, кріпла певність, що вона йде вірною дорогою до якоїсь величної мети. Лишень мусить на початку багато перетерпіти. І княгиня терпіла. На щастя, муж не дуже їй надокучував своєю приявністю. Навіть по весіллі всього-навсього два тижні з княгинею був — і на лови вибрався. Вер нувся з ловів — поглинула його підготова до походу. У чорноморських степах, у Дніпровому лимані та Криму йшла весь час завзята боротьба за чорномор ське побережжя. Греція хотіла втримати його далі у своїх руках, Ігор хотів здобути його для себе. Цар- город насилав на Русь печенігів, Ігор насилав на греків чорних болгарів. Все це цікавило княгиню Ольгу більше від валок із дорогими товарами, що проходили через Київ і зупинялися тут, виставляючи на показ усякі замор ські дива. Впускаючи до княжого двору купців, кня гиня багато розпитувала про події у світі, але купу вала мало, а те, що купувала, мусіло бути справді чимсь надзвичайним. Незабаром княгиня осіла у Вишгороді, забравши з собою значний почет і рабинь. І тут, у подарова ному їй місті, стало їй якось відрадніше. Господинею себе відчула. Не в дворі й теремі, а на волости. Бо Вишгород було торгове, велике, але занедбане місто. І почала княгиня в ньому порядок заводити. Тримала раду з тивуном, кликала до себе биричів, мостників, митників, осьмників та вирників і від них звітів домагалася. Покіль князь із походу вернувся, княгиня вже багато зробила у Вишгороді, а найбільший її осяг НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1961 и
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
