Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Що край — то обичай Між етикетою західньої цивілі зації і звичаями Орієнту — вели чезн і , майже непоборні і добре відомі розбіжності. Але існують теж розбіжності в етикеті пооди ноких країн західньої цивілізації і про це мали змогу переконатися українські емігранти, що прибули з Европи до Америки. Є два варіянти західньо-евро- пейської етикети: англо-амери- канський та романський. Перший зобов’язує у Великій Британії, Ка наді, Австралії та в Сполучених Штатах Америки. Він поширений теж у скандинавських країнах, у північній Німеччині, і в Голяндії. Романська традиція поведінки жи ве у Франції, в Італії, в Еспанії, у всіх країнах південної Америки, а теж прийнялася вона в південній Німеччині, в Австрії, Польщі, Че- отрутою, зайнята весь час невід кладними щоденними справами. ) на другий день у її иотатнику з’явилася нова записка. З’явилася вона після В і риної ’розмови з д-р Тарничем, який наглядно шукав того дня нагоди поговорити з нею віч-на-віч. Записано було так: 29. X. Д-р Т. запитав мене, чи я не зробила б йому малої товари ської послуги. Я з охотою згоди лася, думаючи, що йде про якийсь лік чи місце у шпиталі для знайо мого. Та він попросив мене дрібку ціянкалію — для себе. Я не споді валася такого прохання і від не сподіванки крикнула гостро і сер дито: — Ніколи я цього не зро блю — а, по хвилині, коли мене саму вразила гострота моєї відпо віді, пів жартом додала: — Як вам надокучило жити, то скачте з мо сту в воду, але не втягайте мене до цього! На те івін поважно сказав: — Я не хочу вмирати, але боюся, ("Продовження на ст. хословаччині, в Мадярщині, і на Балканах. Різниці між цими двома варіян- тами поведінки мають у своїй ос нові певну розбіжність між життє вими філософіями цих двох світів, а теж психологічні, соціяльні, та політичні причини. В англо-амери- канській традиції увагу для ближ нього виявляється увагою для йо го прав, зокрема для його права на „прайвесі", на самотність. У романській традиції увагу для другого виявляють увагою для йо го особовости. Англієць вважає знаком доброго тону поменшува ти свої клопотання, коли робить прислугу незнайомому; француз чи італієць наголошує свою при слугу, вважаючи її виявом уваги для особистости незнайомого. Ко ли, наприклад, треба відкрити двері, англієць чи американець зробить це ніби припадково, об межуючи до мінімум свій контакт із незнайомим. Людина роман ської традиції зривається з місця, виявляє багато уваги незнайомо му, свою послугу використовує, щоб виявити особі незнайомого свою пошану. Через цю різницю європейці романської традиції вважають англо-американців хо лодними й різкими в поведінці; натомість американців вражає не звикла романська ретельність, те пло, що видається їм фальшем. На європейському континенті та в південній Америці процедура знайомлення, наприклад, куди важніша як в Англії чи в Америці. В Англії знайомлення обмежують до мінімум, і легко може трапи тись, що ви проводите вечір у то варистві 20-30 гостей, а знайоми ли вас тільки з десятком із них. У такій ситуації, очевидно, гості не представлені собі можуть вільно розмовляти із собою і знайоми тись самостійно в бігу розмови. На континенті, навпаки, предста витись самому належить до пога них форм поведінки. Посередни- чити у знайомстві мусить хтось третій — господарі або гості. Мужчини мусять дбати, щоб їх представили усім присутнім жін кам та старшим або визначним чо ловікам. Молоді жінки дбають, щоб їх зарепрезентували старшим жінкам. У крайньому випадку, як що немає нікого третього, двох мужчин можуть самі собі предста витись, але знайомство між чоло віком і жінкою, або між двома жін- ми не повинно відбутися без посе редника. Континентальна, тобто роман ська традиція вимагає подавання руки при вітанні, під час знайом лення, та при прощанні. За дав нім правилом, мужчини цілували руку замужнім жінкам, але тепер, під американським впливом, цього звичаю так не перестерігають. Ан- гло-американська етикета не ви магає подавання руки при знайом ленні, зокрема ж коли представля ють вас цілій групі (що на конти ненті взагалі не водиться). Люди на, яку представляють (а пред ставляють завжди молодших — старшим) ніколи не сміє простяга ти руки — хіба у випадку, якщо такий жест зробить припадково ця друга старша особа. Компліменти в романських кра їнах частіше вживані і більш ще дрі. Похвала їжі після обіду на лежить майже до доброго тону. Мужчина може сміло сказати „Ви — чарівні!" і це зовсім не вважатиметься, як прелюд до ін тимносте. Імігранти, що прибувають до Америки з країн, де панує тради ція романської етикети, мусять проходити процес пристосування до нових обичаїв. Різниці між о- бома варіянтами приписового до брого тону в країнах західньої цивілізації не надто великі. Ціль всякої етикети: уважливість для других людей. В такому розумінні, доброго виховання можна набути не знаю чи поодиноких правил поведінки взагалі. Каригідним є не брак знання звичаїв країни, в якій жи вемо — але виправдування влас ної ароґантности та неуважливо сте для других людей — відмінні стю звичаїв, що їх ми, нібито, привезли з іншого континенту. M arty За Vogue’s Book of E tiquette, by Millicent Fenwick, 1948. НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 196І. 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
