Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
М і А. Кейван II. Неділя все ж таки пройшла у шпиталі спокійно. Зате в понеді лок шпиталь вже зранку пригаду вав собою муравлище, що в нього хтось вткнув патика. Це так роз хвилювали людей різні новини, які миттю облетіли шпиталь. Вістка про зміну примаря1 вже перестала бути таємницею. Вона зробила на всіх сильне враження, хоч сприй мали її з дуже різними почування ми — від скритої сатисфакції до щирого жалю, а понад усе страху за власну долю. Деякі монахині навіть обтирали червоні очі. їм здавалося, що відхід д-ра Сікори —- це початок кінця польськости шпиталя. До того ще хтось шеп нув, що до міста приїжджає транс порт мед-сестер з України, отже і їх власна доля була непевна. Друга вістка про арештування аси стентки д-ра Тарнича неменш ля кала і насувала чорні думки на ба гатьох, але при тому таки трохи радувала ворожі українцям поль ські та жидівські серця. !На щастя, ніхто не міг давати волі своїм по чуванням, бо був звичайний ро бітний день, заповіджений прихід нового прима ря, до того ще якоїсь комісії партійних достойників. Ди ректор ще вчора наказав, щоб шпиталь бу® сьогодні як дзер кало. Отож коли годинники били сьо му і дев’яту, то в шпиталі вже ні хто не спав. Весь персонал був у комплеті при праці. Спізнення на роботу вважалося саботажем, а кому ж хотілося відповідати за са ботаж? Молоді лікарі також уже були, не було лиш верхівки — ди ректора д-ра Яловицького і прима- ря. Хтось сказаїв, що бачив коні директора перед будинком, де при міщувалася партія. Це нікого не здивувало, бо траплялось часто. За яку годину дійсно заїхала шпи тальна повозка перед браму, а з неї вискочив, таки дослівно ви 1 Примар — головний лікар. скочив, директор. Радість аж била від його вже трохи отяжілої поста ті, відмолоджувала його рухи і був він повним контрастом до пригно бленого настрою у шпиталі. По спішив прямо до свого кабінету, кинувши по дорозі дверникові, щоб негайно попросив паню др. Мурську до нього. А по хвилині вже вітаїв її простягнутою рукою і таким задоволеним обличчям, що аж сяяло. Бачити когось такого щасливим було вийняткове явище у тих часах і Віра в думці заста новлялася, що сталося. Колись так сяяли обличчя новоспечених батьків, коли їх повідомляли, що їм народився син по другій чи тре тій доні. Але тут напевно не те бу ло причиною! Та вже по перших його словах вияснилася причина його радости. — Нарешті, — заговорив він — вже маємо устійнений склад лікар ського персоналу. Я якраз вступав до партії і дістав відомості. При- марем є Кранцберґ, іви вже знаєте» що Сікора звільнений... — додав неважно і без жалю, — а ви є се- кундарем.2 Ґратулюю.. — він зно ву простягнув до Віри руку. Зо лота запинка радісно блимнула у манкеті його шовкової сорочки, елегантного доповнення одягу з англійського матеріялу. Не даючи їй нічого сказати, він говорив без- упину дальше: — Я, очевидно, за лишаюся директором... — при 2 Секундар — молодший лікар. НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1961. 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
