Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Варимо борщ*) Властиво не знаю, з чого воно по чалось. Чи від того, що нам кажуть нараз зберігати народні звичаї? Чи може тому, що „Марті“ каже воювати за борщ? Не знаю, нараз Окружна Рада в Ню Йорку рішила зварити борщ. Бо як воно було б? Дітройт пе че паски, Филаделфія вишиває, а Ню Йорк не мав би нічого? Ні, ми зваримо борщ! Скажете, що це невелика штука? О, дуже помиляєтесь! Борщ — це ве лика річ. Перегляньте, що пише про те інж. Г. Гордієнко в одному числі Нашого Життя. Борщ, каже він, не „вариться**, а „твориться*4! Кожне ва рення борщу — це творення страви, яка характеризує саму господиню. Яка господиня — такий борщ! Тому й Окружна Рада варить борщ. Спільно з усіми Відділами СУА в Ню Йорку й околиці. Щоб вийшов справ жній, український. Не львівський, пе- ремиський чи тернопільський. А та кий соборний, як його вимріяв і опи сав Понеділок. Настав врешті той великий день. Зі йшлися Союзянки з Ню Йорку й око лиці. Кожен Відділ приніс щось із со бою: один капусту, другий буряки, третій часник, четвертий картоплю, п’ятий помідори. Мовчки, у скупленні духа почалась робота. Кожна сягнула думками да леко, далеко... У той час, коли вона малою дівчинкою приглядалась до того, як „творився** мамин борщ. А голова лиш походжає й хвилю ється. Що то буде? Це ж перший, спільний, Союзянський борщ! — Закипів! — каже з увагою пані голова. — Прошу слухати! Саме те пер вимішуються в ньому всі склад ники. Оті всі частини, що їх прине сли Відділи СУА. Щоб надати борщеві справжнього, одностайного — і враз замовкла. *) Гумореска, відчитана на ювілей ній зустрічі Нашого Життя у Ню Йор ку. Бо побіч великого горшка, в якому приємно булькотіло, знайшовся дру гий, менший. З нього теж виходила з-під покришки пара. — Ми теж варимо борщ, відповіла членка одного Відділу, що доглядала меншого горшка. — Але ми хочемо окремо. Бо ми якось непевні, чи спіль но воно вийде... такий справжній смак... Настала невелика мовчанка. Але го лова (на те ж вона вчителька) притак нула. — Варіть, голубки, окремо. По рівняємо. І знов заметушились жіночі постаті. Як відомо — „творення** борщу за вершується під кінець. Тоді саме ді стає він свій змисл, свій „характер4*. Тоді то „творить**, а радше „воро- жить“ кожна українська господиня. Одна по одній зачинають коштува ти. Приступають до горшка (по черзі за числом Відділу) і з увагою й на пруженням смакують. Щось бракує! Що саме? Соли? Квасу? Смаку? Труд но вгадати! А може в меншому горщику кращий борщ? Знов приступають у черзі, щоб скоштувати. Але й тут чогось бракує. Соли? Квасу? Смаку? Не можна вга дати. Хвилюються жінки. Вже стільки ра зів у житті борщ варили! У декого ложка дрижить у руці. Щоб нам цей раз борщ не вдався? Той Союзян ський, репрезентативний? Але від чого голова? Нараз, скорим рухом підійшла до меншого горщика і в одну мить, навіть не знати як, пе релляла його зміст до великого. Це сталося так скоро, що й не стямились усі. Лиш ахнули з подиву. Бо борщ вийшов на славу! Всі те пер по черзі коштували й це ствер дили. Який запах, а який смак! Оте все, що одному й другому бракувало, нараз віднайшлося в сполуці. Такого борщу ніде у світі немає! Бо це справ жній Союзянкий борщ, як його не ва рить, а „творить** українка у вільно му світі. Зірка Поема про Перфект* Фото* Хто на Норді не буває Той не чув і той не знає, Що там діється кругом... Як то в фірмі Перфект-Фото На три шихти йде робота, І руками й... язиком. Туся, що царить над нами, Лист за листом з печатками Розсилає на весь світ. Час настав у нас роботи: Всі ідіть до Перфект-Фота, Буде вам мов з хлібом мід. Перша суне пані Слава, До „чековання" цікава, Личко наче рожі квіт. Б нас вона мов мудрий ребе Для усякої потреби... Не вгадаєш її літ! Чорноока наша краля, Найлон-коса пані Галя, Кажуть, дуже голосна. Гарних хлопців лиш „чекує“, Пильно їх колекціонує, Друга в неї є весна. Круглобока, кучерява, Синьоока пані Слава Всім гумору додає. Пише думи, пише оди — Для усякої нагоди —- І говорить — аж гуде! Лесі трапилася ґратка, Від весни вона „мужатка", Щастя їй іде услід. Доброго знать мужа має, Бо зчастенька в нас співає, їздить автом на обід. Щоб дійти до геппі-енду Ще про Галочку з Клівленду Побалакати кортить. Десь на „ланчі“ все мандрує, Щось купує, чимсь торгує. Біс в тій жінці знать сидить. Тож у кого є охота, Всі ідіть до Перфект-Фота! Слава наша йде у світ! Невелика є заплата, Але босом є Саґата, Дай їй, Боже, многих літ! Іса * Жартівлива поема постала на міс ці праці у Филаделфії. В ній змальо вана група працівниць, у більшості членок СУА. НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1961, 11
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
