Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Наше інтерв'ю За батьківським заповітом Багато поетів і письменників із першого свого кроку, чекають на великий успіх, намагаються, щоб про них якнайбільше писали. Свої твори розсилають у всі кінці сві ту, шукаючи великої реклями. У протилежність усім шукачам реклям поетеса українського по ходження Олена Колодій скром но ввійшла своїм іменем у брази льську поезію. При першій зу стрічі, поетеса зразу застерігаєть ся перед реклямою, яка на її дум ку лиш забирає час і не дає над- хнення до дальшої творчости. Довідавшись, що я від журналу „Наше Життя “, що виходить у Филаделфії і є головним органом СУА, дуже радо мене зустріла. І з перших слів у нас зав’язалась не вимушена розмова, як ніби дуже давніх знайомих. Народжена в Бразилії, в ма льовничому Круз Машадо, що на гадує Карпати, поетеса з приємні стю згадує своє дитинство, коли молодь коло української церкви виводила гагілки, коли часто дово дилося слухати розповіді своїх батьків про казкову їх батьківщи ну. Нераз, вечорами, мама пере читувала ,,Кобзаря “, а батько при цьому завжди зазначав, що необхідно зробити переклад на португальську мову цього співу чого солов’я України. Глибоко врізалися в свідомість дівчинки батькові слова — „якщо ми самі не подбаємо за переклад, то нам цього ніхто з доброї волі не зро бить, і світ забуде за нас". Минали роки, довелося переїха ти до Курітіби, щоб продовжати науку в середній школі, але любов до поезії, яку прищеплено їй змалку, почала давати свої наслід ки. Перший вірш „Сльоза", що був написаний для подруги по школі, вміщено в шкільній газеті, одержав загальне признання в 1928 році. Будучи досить скромною і від чуваючи в собі Божий дар, моло да гімназистка серйозно почала працювати над собою, і лиш по п’яти роках праці написала першу сонету „Сон“, а по скінченні ви щої школи, видрукувала першу свою збірку під назвою „Paisegem Interior", що вийшла в 1941 р. і одержала другу нагороду на конкурсі, патронованому літ. то вариством Анна Цезар в Ріо де Жанейро. В 1945 році видано другу збір ку поезій під назвою „Musica Subm ersa“, а в 1951-му році ви йшла третя збірка пд назвою „А sombra no Rio“, за яку поетеса одержала третю нагороду від літ. т-ва Парани. Українському читачеві, що не знає португальської мови, ці вір ші незрозумілі. Та на прохання редакції Нашого Життя Віра Вовк переклала декілька з них. У них виразно бачимо обличчя поетеси, у коротких висловах і метафорах. ПОРОЖНЯ ГОДИНА Як ця година порожня, — Пустиня е тільки моя. Не знаю де, дуже далеко, Цвіте коралевий цвіт, Пахнуть сади помаранч. Яка містерійна сугестія В яснім відтінку стежки, Що світить між лісом тінистим. Десь, в якійсь хаті, Живе ніжне дитя неокреслене Й усмішка, як молочний залах. Всюди життя дає знак В замурованій волі вислову. І доля людей — Кораблі трансатлянтійські: Завжди в небезпеці. Неменш виразно висловила во на свої почування в поезії „Зре чення", що звучить, як молитва: Я стояла при Твоїй брамі, як впертий жебрак, Ти ніколи не був скупий в ласках, І скарби переповнювали мої руки. Але я пізнала, що червяк горечі Нищить горді троянди перемоги, І відчула ланцюх обов’язків, Малих усміхнених фальшів. Визволи мене з надмірних дібр, Хай моє лице тішиться в тіні. Позволь, хай сяду при Твоїй брамі, 0 Господи зречення! Прийшов час здійснення батько вого заповіту. Панна Олена Коло дій включилася в роботу над Ан тологією української літератури в португальській мові, видання якої заініціювала здібна й відважна Віра Вовк. Переклад усіх уміще них поезій в антології з чуттям 1 любов’ю виконала наша поетеса Олена Колодій. І дві сестри по походженні, за 60 років існування української колонії в Бразилії, виконали велику роботу, познайо мивши португальсько-мовний світ з українською літературою, яка досі йшла в усіх довідниках під рубрикою „Русо". З приємністю поетеса згадує роботу над перекладаннями пое зій Т. Шевченка, якого ще змалеч ку добре відчувала серцем і ду шею. Поезії Я. Українки, І. Фран ка, Ю. Клена, О. Олеся, О. Теліги й інші поширили пізнання не тіль ки самої поезії, але й змагань ці лого українського народу. Тепер Олена Колодій працює керівником катедри виховної біо логії в Педагогічному Інституті в Курітібі, а одночасно є держав ним інспектором середніх шкіл Парани. Весь свій вільний час від офіційних годин праці та творчої роботи віддає літературним това риствам Бразилії. Є також членом НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1961. 9 Поетеса Олена Колодій B ra z ilia n p o e te ss of U k r a in ia n d e sc e n t, H e le n K o lo d y .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
