Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
а спричинені ними непевність і страх, були і є невід’ємними атри бутами „диктатури пролетаріяту". Не минув „опікою" окупацій ний режим і Віри Грущенко-Козак, власне цілої ї ї родини. В ніч на 16. жовтня 1930 р. заарештовано ї ї дружину, а після нелюдських знущань і мордувань в ҐПУ та Лу- кіянівській в’язниці в січні 1931 р. засуджено і вислано на п’ять років на північ. В Архангельську, куди Григо рій Козак був засланий, йому вда лося „уникнути11 лісорозробок, тобто певної смерти, а потрапити спочатку на тартак, а згодом на торфорозробки. Д-р Віра Грущен ко вирішила виїхати на „добро вільне заслання" до чоловіка, до . Архангельська, бо думала, що п р а цюючи вільним лікарем, вона д о поможе матеріяльно дружині, під тримає його духово, а головне у- никне сама долі дружини „ворога народу11 або навіть примусового заслання. На це показували всі ознаки, бо вже почали оглядати приміщення, щоб відібрати для ін ших, про право голосу натякати, а Народній Комісаріят Здоров’я відмовився призначити ї ї -на будь- яку лікарську посаду. Отже, зали шився один вільний шлях для неї — їхати з малою дитиною на пів ніч, щоб там ділити гірку долю свого чоловіка. Приїхавши до Архангельська 27. липня 1931 p., д-р Віра Гру щенко-Козак пережила чергову трагедію. Захворіла ї ї восьми- місячна дитина і за кілька день по мерла. У зв’язку з тим, батьки крім трагедії втрати єдиної дитини му- сіли пережити інші, пов’язані з подією пригоди. Наприклад, на слізне прохання доглядач місцево го кладовища відвів „найкраще мі сце11 для могилки, а коли самі батьки принесли маленьку труну з тілом дитини, то виявилось, що могилка викопана на передодні, уже повна води. Положили домо вину на воду, а вона плаває, про бували занурити лопатами, труна перевертається, спливає. Стали за кидати землею, так само нічого не допомагає, земля падає на дно мо гили, а труна плаває. Тоді, тичка ми занурили труну й так, тримаю чи ї ї під водою, зверху чим ско ріш засипали землею, фактично болотом. Цю трагедію зрозуміють лиш ті, що самі або є, або були батьками, і переживали втрату своїх дітей. Після такого чергового удару долі, д -р Віра Грущенко-Козак по чала працювати керівником дитя чого кабінету в місцевій полікліні ці. Важка праця лікаря в комуні стичній тоталітарній державі, але ще стократ важча для лікаря-жін- ки, що носить тавро „висланця11, „ворога народу". Щоб уникнути цього тавра д-р Віра Грущенко- Козак вибрала добровільне за слання, але виявилося, що й там, на півночі, в царстві „висланців", система діє так само, як і скрізь на „волі11. Для характеристики умов праці подамо кілька ілюстрацій, що їх оповів нам чоловік покійної Григорій Козак, який тепер з дво ма дочками знаходиться в Австра лії. Весною 1932 року, д-ра Віру Грущенко-Козак послали „на чер гову посівну кампанію", для ор ганізації дитячих ясел при кол госпах. Разом із нею поїхала жін- ка-комуністка „парторганізатор" для „політичної роботи" на селі. Потрапили вони в сільський район недалеко Вологди, в місцевість, що колись славилася молочним тваринництвом. Всі жінки відбу вали працю в колгоспі, а діти з а лишалися в наскоро зорганізова них яслах. Харчування було жах ливе, одна ріденька зупа, без тов щу і м’яса. Д-р Віра Грущенко- Козак, як лікар, організатор і к е рівник ясел, звернулася до голови колгоспу з вимогою видавати для дітей хоч молока, як що не ціль ного, то хоча б відсепарованого (перегону). Голова колгоспу д о слівно відповів так: „Ми не вико нуємо молокоздачі, нам не хватає знятого молока для телят, і я не хочу йти до в’язниці, якщо загине хоч одне теля". Отже, за теля го лові колгоспу загрожувала в ’язни ця, а за стан здоров’я дітей, навіть за їх смерть — нікого не карали. Мала д-р Віра Грущенко-Козак ще одну варту уваги пригоду. Од ного разу ї ї співробітниця-кому- ністка, виїхала до іншого району. З того скористалися місцеві селян ки і прийшли запросити ї ї в село, до якогось тяжко хворого. Коли ї ї привели в темну і холодну комір чину, вона побачила хворого муж чину з довгим волоссям, в якому пізнала священика. У нього було запалення легенів, і йому треба було для порятунку — теплого приміщення та медичної допомоги. Тут же виявилось, що ніхто не мо же взяти хворого до своєї хати, бо кожний боїться ризикувати сам, своєю родиною і навіть х а тою. Виявилося також, що навіть у цю зовсім непридатну темну і холодну комірчину,, примістили священика потайки, з великим ри зиком, щоб про це не довідалися сторонні люди. Становище хворо го було критичне, а до того умови жахливі, треба було щось діяти. Д -р Віра Грущенко-Козак ще раз відвідала хворого, принесла п о трібні ліки і навчила сусідку як д о глядати його. Коли ж повернулася парторганізаторка і д-р Віра Гру щенко-Козак оповіла їй про тяж ко хворого, якого негайно треба примістити в лікарню, комуністка сама захотіла побачити його. Вона зараз догадалася, що хворий свя щенник, і почала кричати на Віру Грущенко, докоряючи їй всякими словами, як то вона, мовляв, сміла відвідувати такого хворого. Не по могли вияснення, що в ім’я людя- ности лікар повинен кожному д о помагати. А на господиню, що примістила хворого, комуністка накинулася з погрозами за те, що вона (господиня) допустилася та кого „злочину11, як перетримуван ня священика та ще й покликала доктора до нього. Врешті вона з а боронила будь-чим допомагати хворому, відвідувати і видавати йому ліки. На другий день вранці, з ’явився гурт селянок, з галасом увійшли до кімнати лікаря, вима гаючи негайної допомоги, бо хво рому погіршало. П арторганізатор ка всіх їх вигнала з хати. Над вечір хворий помер. Насе лення так обурилося поведінкою комуністки, що вирішило ї ї разом з лікарем замордувати. Випадково про це довідалася господиня хати, де вони мешкали, і боячись, щоб це не сталося в ї ї хаті — повідо мила д-ра Віру Грущенко-Козак, а ця парторганізаторку. Хоробра комуністка так перелякалася, що негайно зібралася і вирушила піш ки до району, забравши із собою і д-ра Віру Грущенко, бо боялася сама пішки мандрувати. (Закінчення буде') Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
