Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Лист до мами їх було двоє. Хоч вони не роди лись в один день, але всі їх звали близнятками. Яоні кучері, веселі сині очка, кирпатенькі носики бу ли в обоїх, а коли приходило до якоїсь витівки або роботи, то вони завжди були разом. Івась буїв старший від Олеськи на один рік, а йому минуло в квіт ні тільки п’ять. От сьогодні, як і завжди, Івась і Олеська зайняті однією думкою, як написати мамі листа. Вони зн а ють, що через два дні всі святку ють мамин день, всі готую ть да рунки, квіти. Ц е так гарно, але їх ня мама далеко в місті, лежить у лікарні. Ось уже другий місяць мама хворіє. Лікарі забрали її до лікарні, та ще нескоро вона повер неться додому. Про листа до мами почав думати Івась. — Олесько! Ходи сюди! Я ді став паперу, ми маємо олівці. Н а пишемо листа до мами, привітає мо ї ї та попросимо швидше по вернутись додому. Голосок в Іваська затремтів і він тихо додав: —- Без мами погано! Олеся повторила за Івасиком: —- Так, без мами погано! Діти примостилися в їдальні к о ло столу та почали свою 'працю. Вони намалювали на папері гарні квіточки, а Івасик пташечку, але коли прийшло до письма, то обоє зажурилися. Івасик довго сопів, щось писав, стирав, а Олеся тіль ки дивилася, щоб написати те са ме, що братік. А тоді Івась сказав: — Я не можу писати, Олесю, бо не знаю всіх літер. Я знаю, як писати „мама“, знаю, як писати ,,1вась“, а більше? А я хочу нали ти: „Дорога мамо! Видужуй ско ріше та приїзди додому. Мені без тебе сумно і татові теж ...“ Олеся додала: — І мені теж. —• І Олесі теж, — повторив за Олесею Івась. У дітей в очах вже бриніли сльози. — Бачиш, ба-а-чиш! Як погано, що не вміємо писати. — вибухну ла голосним плачем Олеся. Івась довго стримувався, бо тато казав, що хлопчикам соромно плакати, а тоді й собі став хлипати... Такими їх застала бабуся, що прийшла на їх плач з кухні. — Що з вами, діти? Чого пла чете? —• Не-не вміємо писати — за голосила Олеська. — Не вміємо писати, а хочемо до Дня Матері мамі листа післати — тихше повторив Івась. — А ось воно що! — ласкаво промовила бабуся. — Ну та не журіться! Чом раніш не сказали? Я вам допоможу. Ви кажіть, а я на пишу вам на цьому папері, ви на свій перепишете, тільки уважно переписуйте. А малюнки ваші гар ні. От і відішлемо листа. Робота закипіла. Діти писали уважно. Івась так захопився, що навіть кінчик язичка виставив та кумедно ним ворушив, ніби допо магав виводити літери. Ось вже листки готові, покладені в конвер ти, на які наліпили марки, та ба буся написала на них адресу. Діти побралися за руки та побігли до поштової скриньки вкинути листа. — Бабуся каже, що мама діста не наші листи ще за день до свята, — сказав Івась, як вони поверта лися додому. — А може мама прочитає та й приїде до нас швидше — відпові ла Івасеві Олеся. І ніби надії Олесині справди лись. Перед вечором у День Ма тері, коли діти сиділи в кухні коло столика та пили молоко й поти хеньку сумували, хтось застукав у двері і почувся радісний голос бабуні. Приїхав хтось. Діти зір вались та побігли подивитись, а там... там на порозі стояла їх ма ма, весела, привітна й здоровенька як колись... Вона щиро пригорну ла діточок до серця, 'поцілувала та стала розпитувати, як їм жилося без неї. — Я бачу, що ви не лінувались тут, і в кімнатці вашій чистенько, і листи навчились писати, молод ці! Івась почервонів і заперечив: —- Ні, мамусю, то ми не зовсім самі писали, бабуся допомагала, але тепер вже ми будемо вчитися. Н. Наркевич МАНДРІВКА Хоч Грицькові десять літ, Він обїздив цілий світ: Африку, Бразилію, Францію, Болівію, Україну, Пакістан, Арґентіну й Казахстан. Бачив там він гори й доли, І моря, ліси і поле, І медведів, бурсуків, Крокодилів і вовків. Ще були там і верблюди, І слони, жирафи — всюди, Де Грицько лиш побував, Усіх звірів він пізнав. Скрізь Грицько побув в мандрівці, Хоч сидів весь час... в домівці. Може кожний з вас спитати, Як це може так бувати, В себе дома щоб сидіть І обїздити весь світ? Гриць в далекій був мандрівці, Як читав про це у книжці... Петро Кізко Збірник для дітей „СРІБНА ЗІРКА44 Коштує 50 ц. Замовляти в Централі СУА Вони намалювали на папері гарні квіточки, а Іваснк пташечку.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
