Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
пітуляції Німеччини, як тільки по чали організовувати українські та бори, перейшла з родиною до та бору в Корінген біля Кілю, де по чала працювати лікарем аж до лю того 1948 року. Одночасно брала участь у громадській роботі, як член таборової ради, та член різ них комітетів і комісій. На цей період припала важлива подія, що мала також дуже нега тивний вплив на стан її здоровля. Це була примусова репатріяція бувших підсовєтських громадян, що як відомо в багатьох місцях Німеччини відбувалась дуже дра матично і навіть трагічно. Все це разом взявши призвело до того, що д-р Віра Грущенко мусіла по кинути працю в лютому 1948 ро ку і взятися лікувати свою нерво ву систему. За кілька місяців, під керівниц твом добрих невропатологів вона вже почала приходити до здоров ля, почувала себе зовсім добре, і мала приступати до праці в табо рі. Може, як би так сталося, то все було б гаразд, але доля готувала для неї черговий удар. Післали д-р Віру Грущенко до Вестфалії, для виконування обовязків лікаря в о- дному з тамошніх таборів. 19 лип ня 1948 року виїхала вона сама, бо для переїзду всієї родини тре ба було якогось часу на збори і відповідного оформлення. Потра пила вона до табору Бохолт, що знаходився на самому кордоні з Голяндією, та ,містився в кол. при міщенні табору полонених. Табір навіть іззовні робив стра шне враження своїм виглядом. Об ведений дротом увесь не лиш дов кола, але навіть окремі будинки, в ньому і приміщення де містила ся лікарня. На день приступлення д-ра Віри Грущенко до праці, в таборі лютувала дезентерія і зда ється в той самий день, чи в на ступний померло кількоро дітей. В таборі встановили гостру кваран- танну, нікого не випускали з та бору, ні впускали до табору. Ма тері хворих і померлих дітей під няли бешкет, n o n p D P ’,HT° V- латишку намагалися замордувати і вона мусіла деякий час перехову ватись поза табором. До того, ще треба додати, що табір був інтер національний у повному розумінні цього слова, бо складався із семи національних груп. Кожна група мала свого керівника, а іна чолі та бору був п. О. Скот, хоч і дуже порядна людина, але мовні труд нощі, перманентні непорозуміння між окремими групами, а також і в самих групах, та серед медичних працівників, позбавляли можли восте налагодити працю в таборі. Д-р Грущенко-Козак, приїхав ши сама до такого неспокійного мала свого керівника, а на чолі та. табору, і потрапивши в чуже, а навіть вороже до .неї середовище, (до того її примістили в тимчасо вій невпорядкованій і загратова ній кімнаті) -— віднесла враження справжнього концентраційного та бору. Перейнявшись всіма такими ненормальними обставинами вона в ніч на 24 липня 1948 року віді брала собі життя. Так закінчила свій страдниць кий шлях одна з багатьох жінок- українок. Її було всього 45 років і вона мала уже 20 років трудово го лікарського стажу. То було вже напередодні еміграції на ста ле поселення до вільних країн. Тільки б жити та працювати і для себе, і для своєї родини і для сво го народу! Та доля судила їй не НОВІ книжки Леся Храплива: ОТАМАН ВОЛЯ. Повість для молоді. Українське В-во, Мюнхен, 1959. Обкладинка М. Бутовича. Ст. 271. Ціна 2 дол. У повісті з двох частин авторка розгортає надзвичайно цікаво пе реплетену дію. Середовищем є тут нове поселення нашої еміграції, в яке (вдаряють відгуком постаті й пригоди з дій УПА. Та головною темою повісти є Пласт і пластуван ня, що відбудовується в новій кра їні. Коло цього авторка згурту вала різні типи юнаків і дорослих. При великій недостачі літерату ри для юнацтва треба цю спробу щиро повітати. А й дорослі напев- вне з приємністю прочитають книжку, що просякнута 'всім нам дорогим виховним ідеалом. Іван Смолій: У ЗЕЛЕНОМУ ПІД ГІР’Ї. Повість. В-во „Свобода14. Джерзи Ситі, I960. Обгортка Оле ксандра Климка. Ст. 191. Повість із таким безпретенсій- ним, погідним наголовком здава лось би обіцює розвагу. А тим ча- скористатися всім цим, а закінчи ти своє страдницьке життя так тра гічно, самітно, далеко, від рідно го Києва, від своєї родини, від свого народу. Д-р Віра Грущенко-Козак не за лишила після себе ні наукових праць, ні великих громадських за слуг, бо умови її життя були такі тяжкі, що вона мусіла всі свої життєві сили витрачати на перебо рювання кожночасних перешкод. Вона за свого життя навіть не змогла виявити всіх своїх здібно стей бо це не було в інтересі оку паційного режиму. Проте, вона за лишила теплий спомин у всіх, хто лиш її знав, з нею зустрічався, співпрацював, чи то в професій ній, чи громадській роботі. І я є одною з таких прихильників і при ятелів її, що знала її багато ро ків, знала її щирість, працьови тість, прихильність до всіх, хворих і немічних, її відданість україн ській визвольній справі. Тому, не хай оцих кілька теплих слів і ряд ків нагадають всім, хто її так са мо знав, і всім хто її не знав, що вона була, жила, працювала, і не перенісши тягару життя-дочасно відійшла від нас у вічне. сом вже її мотто, що його автор умістив на окремій сторінці, гово рить про „покинені верховинські хижі“ та самітну церкву, що „че кає попутніх вітрів “. І справді — вже в першому розділі її перено симось уявою в те гірське село, де в зударі двох світів розігралась несамовита драма, яка розігнала героїв її їв різні сторони, а на мі сці його залишила „зелене море“. Серед постатей, що зарисува лись у ній, найбільш приваблива Зіна, молода вчителька з Верхнє- днілровська, що прийшла вчити ді тей у тихе бойківське село. Вона втиснена між суворі рямці офіцій ної доктрини, а гарячі поривання рідних, місцевих людей. Вкінці ви- бирає те друге, хоч воно прино сить їй терпіння, а може й загла- ду. Л. Б. ІЗ ОБРАЗОТВОРЧИХ ВИСТАВ Малярка Ярослава Ґеруляк, що пе ребуває тепер у Парижі, виставила у січні 1960 р. у ґалерії Марсель Бенр- гайм кілька своїх картин. 6 -НАШЕ ЖИТТЯ — ЧЕРВЕНЬ, 1960 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
